Полная стенограмма допроса экс-губернатора Донецкой области Владимира Щербаня 4 марта 2013 года. Владимир Щербань, до июля 1996 года был губернатором Донецкой области. Выступая на заседании суда, г-н Щербань заявил о том, что в убийстве депутата были заинтересованы экс-премьеры Юлия Тимошенко и Павел Лазаренко. НБН подает стенограмму заседания суда, на языке оригинала, без купюр и цензуры.

Адвокаты: Александр Плахотнюк (Пл), Сергей Власенко (В), Кожемякин Андрей (К).


Прокуроры:  Владимир Пушкарь (Пу), Юлия Фролова (Ф).

Следователь: Степан Божило.

Свидетель: Владимир Щербань, бывший губернатор Донецкой области (Щ).

Судья: Анна Медушевская (С).

Суддя: Судове засідання по справі оголошується відкритим.

Секретар: Судовим засіданням керують прокурори Пушкар Володимир Володимирович, Фролова Юлія Олександрівна, слідчий Божило Степан Богданович, захисники Плахотнюк Олександр Андрійович, Власенко Сергій Володимирович, Кожем"якін Андрій Анатолійович. Судове засідання контролюють потерпілий Щербань Євгеній Євгенійович (сын убитого Евгения Щербаня. Евгений Щербань – донецкий бизнесмен, один из богатейших людей Украины в начале 1990-х. Народный депутат Украины 2-го созыва (самовыдвиженец, Волновахский район Донецкой области. Убит 3 ноября 1996 года в аэропорту города Донецка, вместе со своей супругой Надеждой Никитиной – НБН). Будь-ласка, представтеся.

Потерпевший: Щербань Євгеній Євгенійович.

Секретар: Особа потерпілого встановлена на підставі паспорту громадянина України, а також з’явився захисник потерпілого Осіпов Андрій Геннадійович. Ваше прізвище, будь ласка.

Захисник потерпілого: Осіпов Андрій Геннадійович.

Секретар: Також на засідання прибув свідок Щербань Володимир Володимирович. На судове засідання не доставлена підозрювана Тимошенко Юлія Володимирівна, яка мала прибути вчасно та належним чином, про що свідчить акт Качанівської виправної колонії. Причини недоставки суду невідомі.

С: Будь ласка, потерпілий або захисник, чи зрозумілі вам обставини,які викладені в вашій пам’ятці про права та обов’язки? Кажіть, будь ласка. Чи зрозумілі вам права і обов’язки, які викладені у справі?

Потерпілий: Так!

С: Зрозумілі… Отже, на обговорення учасників процесу ставиться питання щодо можливості розгляду даного виробництва без присутності недоставленої на судове засідання Тимошенко Юлії Володимирівни, яка про розгляд діла судом була повідомлена належним чином, і згідно з актом Качанівської виправної колонії номер 54 відмовилась від участі у справі. Будь ласка, думка прокурора.

Ф: Згідно статті 225, неявка, неприбуття сторони кримінального виробництва, якщо вона була завчасно повідомлена про дату та час проведення судового засідання, не перешкоджає проведенню засідання. Тому, я вважаю, судове засідання може бути проведено.

Пушкар: Вважаю, що можна проводити без підсудної.

Власенко: Шановний суд, ну, по-перше абсолютно шикарна і геніальна позиція прокуратури, яка каже, що треба проводити судове засідання тому, що «я вважаю, що судове засідання можна проводити без Юлії Тимошенко».

Геніальна позиція Фролової, яку навіть коментувати не хочеться. Це з одного боку, з другого боку в матеріалах справи, зараз я назву аркуш справи, лежить… 92-ий, аркуш справи 92. Лежить письмова заява Юлії Тимошенко, яка заявляє про те, що вона вимагає доставки до суду. При цьому прокуратура вчергове, я це підкреслюю, вчергове або демонструє повне незнання Кримінально-процесуального кодексу, або свідомо маніпулює статтями Кримінально-процесуального кодексу. Тому що, шановна пані Фролова, неприбуття і недоставка це різні речі.

Не прибуває людина, коли вона зі своєї волі може не прибути. А недоставлена людина – це та людина, яка не може висловити свою волю щодо бажання або небажання приймати участь у судовому засіданні. Якщо прокуратурі це невідомо, то я переконаний, що суд розуміє, що людина, яка перебуває в ув’язненні не може вибирати, чи поїде вона на суд, чи не поїде вона на суд.

Я розумію, що це – суд, який позбавив захист можливості заявляти про відводи суду і прокурора. В мене є відводи суду. В мене є відводи прокурора. Але суд позбавив захист цієї можливості. Суд позбавив захист можливості заявляти клопотання. В мене є клопотання по порядку організації проведення цього допиту. Тому мені цілковито зрозуміло, що суд зараз, вислухавши всіх, кивне головою та скаже: «Ні, будемо слухати. Бо Щербань же прийшов…». Володимир, я маю на увазі.

До речі, звертаю увагу суду, що наскільки мені відомо, потерпілий, Євген Щербань, не був належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду. Наскільки мені відомо, потерпілий Руслан Щербань взагалі не повідомлений про час та місце судового розгляду. Тому, говорити, що всі учасники судового розгляду заздалегідь, завчасно і в належний спосіб якось повідомлені, ну, язик не повертається. І матеріалами справи це не підтверджується.

При цьому, я ще раз звертаю увагу суду, що у суду, з точки зору закону, є дві можливості: або відповідно до частини 5-ої статті 138 КПК, визнати, що Тимошенко перебуває на стаціонарному лікуванні. У вас же в акті написано, що акт складений в ЦКЛ №5 «Укрзалізниці», не в колонії. Навіть цей сфальшований акт складений в ЦКЛ №5 «Укрзалізниці», де перебуває Юлія Тимошенко. Я розумію, що наші мудрі прокурорчики зараз почнуть махати довідками...

Ф: Ваша честь, прошу зробити зауваження захиснику з приводу висловлювань на адресу прокурорів.

В: Не мудрі прокурорчики тоді.

С: Захисник, вам робиться зауваження.

В: Дякую. Мудрі прокурорчики і прокурорші. Так толерантно?

Ф: Не треба тут язвить.

С: Захисник, вам поставлено запитання…

В: Я обговорюю питання щодо можливості слухання справи. Так от я розумію, що зараз мудрі або дуже мудрі прокурори та прокурорші, будуть махати довідками про те, що нібито Тимошенко не потребує лікування. Не потребує, то виписуйте з лікарні! Тому, на сьогоднішній день, у шановного суду є дві процесуальні можливості. Для того, щоб діяти по закону. Не «в беспределе», а по закону. Або відповідно до частини п’ятої, статті 138 КПК визнати, що Тимошенко перебуває в стаціонарі на лікуванні. І це є поважною причиною неявки, недоставки Тимошенко на судове засідання. Або наполягати на доставці Тимошенко на судове засідання.

Я ще раз підкреслюю: навіть те відео, яке було розповсюджено у незаконний, вчергове незаконний спосіб пенітенціарною службою, там Тимошенко чітко зазначає: «Хлопці, дійте по закону». Ніякий закон не вимагає від неї додаткових заяв, щодо того, чи хоче вона бути присутньою, чи не хоче. Нема такої норми закону. І не може суд послатися на таку норму закону. Це по-перше. По-друге, жодних заяв на доставку Тимошенко теж не потрібно. Але така заява в матеріалах справи лежить. Я розумію, що дуже хочеться прокурорам слухати цю справу за відсутності Тимошенко. Але я ще раз звертаю увагу шановного суду на те, що ми розглядаємо справу обвинувачення у вбивстві.

У вбивстві! Не в дрібному хуліганстві, яке вони мені кажуть, зараз. А у вбивстві! І слухаємо справу з пустою лавою, і робимо ідіотів з усієї країни. Тому я вимагаю суд, зараз, припинити цей фарс зараз, бо це до судового засідання поки що не має жодного відношення. Припинити цей фарс. Визнати неможливим слухання справи за відсутності Юлії Тимошенко, а далі приймати одне із двох можливих процесуальних рішень. Або відкладати розгляд справи у зв’язку із поважністю причин недоставки, або вимагати доставки Юлії Тимошенко на судове засідання.

С: Дякую, будь ласка, другий захисник Плахотнюк.

Плахотнюк: Захисник Плахотнюк. Я підтримаю позицію свого колеги та хочу зазначити про те, що в матеріалах справи на аркуші 74 міститься вимога суду на ім’я начальника Качанівського УВК 54, Калпащукова, в якій зазначено, у зв’язку з допуском зазначеного свідка, просимо доставити підозрювану Юлію Тимошенко до Апеляційного суду міста Києва для участі в судовому засіданні, яке призначено на 04 березня 2013 рік в 11 годин ранку в приміщенні Апеляційного суду України. Жодного слова в цьому документі не сказано про те, що пенітенціарна служба повинна з’ясовувати, може Тимошенко чи не може, хоче чи не хоче бути доставлена на судове засідання.

Жодний нормативний акт, жодна інструкція пенітенціарної служби, якою вони керуються, не передбачає з’ясування бажання особи, яка перебуває під вартою, або яка відбуває покарання, з’ясування бажання чи хоче вона їхати, чи не хоче. Є чітка вказівка суду доставити особу в судове засідання. І питання можливості доставки повинно з’ясовуватися пенітенціарною службою не з Тимошенко Юлією Володимирівною, воно повинно з’ясовуватися з лікарями.

І пенітенціарна служба повинна говорити, що не доставлена Юлія Тимошенко в зв’язку з її хворобою тому, що заборонили лікарі. А не тому, що вона, як зазначено в повідомленні пенітенціарної служби, прес-служби, «що кожного разу на одне і те саме запитання, чи готова засуджена Тимошенко за станом здоров’я під свою власну відповідальність бути доставленою до Києва та провести в дорожньо-статистичному положенні тривалий час, вона постійно давала різні відповіді…»

Я вибачаюся, як особа, яка весь час перебуває під вартою, яка відбуває покарання, може під свою власну відповідальність щось обійти або брати на себе якусь відповідальність, коли вона повністю перебуває під контролем держави? Під яку відповідальність? Звільніть її з-під варти, тоді можна буде говорити, що під власну відповідальність з таким станом здоров’я, вона тоді буде брати на себе таку відповідальність. Яка у неї відповідальність, коли вона під вартою знаходиться?

Тому оця гра слів пенітенціарної служби про те, що Тимошенко вчергове відмовилася, що пенітенціарна служба робила все можливе для того, щоб доставити її, але вона чітко не висловила свого бажання, це все дійсно гра слів.

Пенітенціарна служба не повинна робити все можливе для того, щоб забезпечити та організувати за станом здоров’я... А ця сама служба повинна доставити Тимошенко в судове засідання. Якщо для цього є перешкоди за станом здоров’я, то про це повинен бути складений акт не про те, що вона відмовилась. А про те, що за станом здоров’я їй не можна. І тоді дійсно це є поважна причина для відсутності у судовому засіданні. В іншому випадку є заява Юлії Володимирівни, бажання її, це метод Кримінально-процесуального кодексу, хоча КПК дійсно не передбачає дії такої заяви, але думку вона висловила, що вона бажає приймати участь в допиті свідка. Вона бажає реалізувати права, надані підозрюваній у судовому розслідуванні справи. Вона таким чином бажає і хоче реалізувати своє право на захист.

Відмовляння, а це дійсно відмовляння, у доставці Тимошенко на судове засідання на допит свідка, таким чином порушується її право на захист і захищати свої інтереси на судовому засіданні. Тому я дійсно вважаю, що у суду є дві можливості в даному випадку. Є ознаки в даному випадку. Це визнати неявку, вірніше, недоставку Юлії Тимошенко на судове засідання за станом здоров’я, поважною причиною – і відкласти розгляд проведення даної слідчої дії до того часу, коли Тимошенко буде доставлена в судове засідання. В іншому, всі інші дії, всі інші якісь рухи будуть незаконними з точки зору і українського законодавства, і з точки зору конвенції з прав людини, європейського законодавства, а також практики Європейського суду з прав людини.

Кожемякин: Ваша честь, я підтримую повністю своїх колег і вважаю, що сьогоднішній допит в суді, вами безпосередньо, не може відбуватися без участі Юлії Тимошенко. Це перше. Друге – я хочу сказати, вкотре, що ні Тимошенко, ні захист не боїться цих свідків тому, що Юлія Тимошенко ніякого відношення до скоєння цього злочину не має. І сьогоднішнє засідання це ще раз сьогодні підтверджує. Це друге. І третє. Головна причина того, що тут сьогодні немає Юлії Тимошенко, це боязнь спілкування з пресою – і преса це бачить, – з колегами, і взагалі влада боїться позиції Юлії Тимошенко. Тому це головна причина, чому вона тут відсутня. Дякую.



Власенко: Пані суддя…



Судья: Будь ласка, думка захисника Плахотнюка.



Пл: Я вибачаюся, що не зазначив зразу, справа в тому, що є й інші причини, підстави для перенесення розгляду даної слідчої дії. Справа в тому, що, ознайомлюючись з матеріалами справи, які були надані до клопотання для проведення даної слідчої дії, захистом була з’ясована певна інформація, отримана певна інформація, що при проведенні даного допиту слідчий посилається на протокол у допитів інших осіб. Захисту було надано клопотання в суд – проханням витребувати протокол допиту цієї особи, і до слідчого з клопотанням про подання ознайомлення з допитом даної особи, але на жаль на сьогоднішній день відповіді не отримано, і захист не ознайомлений з протоколами допиту даної особи.

Таким чином захист знаходиться в нерівному положенні з обвинуваченням. Тому що обвинувачення мало можливість ставити питання свідку, який буде зараз допитуватися, виходячи з показань іншого свідка. Захист такої можливості не має і не отримав поки що копії протоколів. Я вважаю, що принцип рівності в даному випадку не буде дотриманий тому, що ми не знаємо, про що говорить свідок, на показання якого посилається в протоколі допиту слідчий чи прокурор. І в даному випадку це ставить в нерівне становище і захист, і обвинувачення. Тому ще і з цих причин, я вважаю, треба відкласти судове проведення слідчих дій.

Власенко: Мова йде про свідка Гайдука, шановний суд. Це щоб було зрозуміло. (Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Судя по показаниям Владимира Щербаня в 2012 году – один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса», в 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня – НБН)

С: Керуючись ст. 225 КПК допит особи, з проханням протилежної сторони та розгляду судового засідання, суд з цим погоджується. Визнає можливим допит свідка за відсутності затриманої Юлії Тимошенко. Окрім того, судом повідомляється, що запит клопотання від Плахотнюка по справі Тимошенко, які приєднані до провадженя. Будь ласка, розпорядник, запросіть свідка. 

Будь ласка, назвіть ваше прізвище, ім’я та по батькові.

Щ: Щербань Володимир Петрович.

С: Дата вашого народження.



Щ: 26 січня 1950-ий рік.



С: Ваша посада і місце роботи.



Щ: Зараз нема посади. Без посади. На відпочинку. Займаюсь власними справами. Пенсію не оформлював.



С: Де працюєте?

Щ: Не працюю.

С: Повідомте, будь ласка, суду, чи знайомі ви з Тимошенко Юлією Володимирівною? У яких стосунках ви з нею перебуваєте?

Щ: Знайомий з Юлією Володимирівною. Заочно ще був знайомий з 1995-го року. Знав Юлію Володимирівну ззовні ще в 1997 році. Спілкувався з нею як з віце-прем’єр-міністром. Один раз вона приїжджала до Сумської області. А один раз був, коли вона була прем’єр-міністром України.

С: В яких зараз стосунках перебуваєте?

Щ: Чисто в ділових на державній посаді.



С: Зрозуміло. Ознайомтесь, будь ласка, і повідомте, чи вам зрозумілі ваші права та обов’язки як свідка.

 Зрозумілі вам ваші права?

Щ: Так, зрозуміло все.



С: Чи бажаєте ви запросити до суду захисника на час вашого допиту?

Щ: Ні, єдине прохання, якщо можна, і російською, і українською.



С: Прошу, як вам зручно. 



В: Шановний суд, з дозволу суду, поки свідок підписує документи відповідно до частини 12 ст. 352, свідок, даючи показання, має право користуватися нотатками лише у випадку, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями чи іншими відомостями, які важко зберегти у пам"яті. Відповідно до протоколів допитів відомостей або обчислень, які тяжко зберегти у пам"яті не містяться… Тому я просив би суд зобовязати свідка забрати нотатки. Я розумію, що прокуратура йому написала вже текст.



С:Будь ласка, захисник, сідайте. Свідок, звертайте, будь ласка, увагу на головуючого. Будь ласка, свідок, повідомте, чи немає у вас підстав, визначених законом, щодо відмови подачі показів.



Щ: Немає підстав.



С: Суд вас попереджає про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 і 385 УПК за дачу завідомо неправдивих показань. А також за відмову у наданні показань. Чи зрозуміле вам попередження?

Щ: Зрозумілі.



В: Шановний суд, я прошу все-таки забезпечити виконання пункту 12-го статті 352-ої КПК України. Жодних обчислень в протоколах допиту свідка Щербаня немає. Тому у мене прохання до суду забезпечити виконання вимог пункту 12-го статті 352-ої КПК.

С: Свідок, вам надається текст присяги. Будь ласка, заповніть його і прочитайте вголос.



Щ: Я, Щербань Володимир Петрович, клянусь говорити правду і тільки правду.

С: Свідок, вам пропонується повідомити все, що ви знаєте, по даному кримінальному виробництву шляхом вільного надання вами показань.

Щ: Я почну, мабуть, ще здалеку. Ще з тих часів – до 90-тих років. Коли познайомився з Євгеном Щербанем. Познайомилися ми на бізнес-інтересах, коли він працював головою корпорації «Атон», а я працював директором об’єднання «Універсам Україна». З Євгеном ми разом співпрацювали у виробництві і продажі горілчаних виробів, відправляли їх на Росію ешелонами. Спирт, вина, які закуповувалися в Молдові, в Азербайджані – і заробляли таким чином кошти.

Крім того, займалися всією продукцією. А на той час дефіцит був в Радянському Союзі продуктів харчування. І ми займались цим питанням, поставляючи в Донецьку область і в місто Донецьк всі ці товари. Співпрацювали дуже тісно.

Скажу відверто, що в той час ще дуже мало людей розбиралися в бізнесі і розуміли, що таке підприємництво. Євген був дуже досвідченою людиною в цьому питанні. Він до цього працював секретарем партійного бюро в дільниці на шахті Кіровській. Потім залишив цю роботу і пішов працювати, пішов на вільні хліба, по стопам батька, і займався підприємництвом.

Перші наші стосунки з ним були ще коли він будував ресторан на Маріупольській трасі. Це було десь приблизно 1987, 1986-ий рік. І з того часу ми почали тісно працювати.

В 1990-му році я був обраний на виборах у депутати міської ради міста Донецька. Очолив комісію по торгівлі продуктами харчування переробного виробництва міста Донецька, Донецького міськвиконкому, і працював, будучи на посаді директора універсаму. Був і членом президії Донецької міської ради.

У 1992-му році, в грудні місяці, мене запросили в свою команду. Мене, Рибака Володимира (Владимир Рыбак – спикер ВР – НБН), і багатьох тих, що сьогодні всі мої колеги, що працюють на посадах у місті Донецьку. Ми очолювали Донецький міськвиконком. З Євгеном продовжували працювати.

У 1994-му році ми були обрані депутатами Верховної Ради, я по Путилівському району міста Донецька. Євген – від Волновахського району.

І будучи депутатами Верховної Ради, і до того, ми сім’ями зустрічалися. Разом їздили до Америки. Бував я в гостях у нього вдома в Америці, ще до обрання депутатом Верховної Ради, спілкувались вдома, зустрічались сім’ями. Інколи свята разом відмічали. Знали один одного. Знали не тільки біографію, знали, хто чим займається. Мали спільний бізнес. Власний бізнес, деякий ми поєднали, а деякий залишився в кожного з нас.

Коли я був обраний в 1994-ому році, після обрання мене головою бюджетної комісії, членом президії Верховної Ради в 1994 році, я ще після цього був обраний головою Донецької обласної Ради. Після того вже зовсім інші завдання стояли переді мною, стояли як перед губернатором області. І до цього схилявся Євген, щоб у нас була відповідальність за спинами, щоб не тільки за себе, там за власність свою, кишені свої здобуті якісь, а й роботу, яку ми робили, з утра до півночі кожен день. А й те, щоб люди в області жили нормально – відчували і заробітну плату, і соціальні проблеми вирішували.

Коли я був обраний губернатором, я зрозумів, що головний напрям, який має бути у мене в роботі, це економіка. І головне завдання – це підняття сільського господарства, вугільної галузі, металургії і енергетичної галузі, машинобудування.

Але розуміли, що основа всього цього закладена в енергоносіях. І перший наш візит з Євгеном... моя дружина, його дружина, два наших помічника взяли літак ЯК-42 в 1994-му році в листопаді місяці, з відома Леоніда Даниловича Кучми, президента України, я подзвонив йому особисто. Я запитав у нього дозвіл на те, щоб я відбув з відрядженням до Туркменістану, безпосередньо до президента Туркменії Ніязова (Сапармурат Ниязов, президент Туркменистана – НБН).

У Леоніда Даниловича чого питав це питання (разрешение на визит в Туркменистан – НБН). Тому що я був на державній посаді, це по-перше, а по-друге, з точки зору моралі, президент ще не зустрічався, новообраний наш президент України з президентом, своїм колегою, вперше наносили візит. Він дозволив нам, і ми поїхали туди. Головне питання, яке ми поставили перед Туркменією, – розуміючи, що Туркменії потрібен метал, Туркменії потрібні машини, Туркменії потрібно багато обладнання, яке виробляється донецькими підприємствами, у тому числі і харчі.

І ми домовились, зустрілись з Ніязовим, зустрілись з його віце-прем’єрами, зустрілись з Кабінетом міністрів, і домовились, що газ, який в Туркменії, – на той час вже лунало кругом, що Туркменія багата газом, – ми будем получати в Донецьку область напряму. І розрахунки наші, як домовлялись, будуть частково грошима, так і бартером. Тією продукцією, яка необхідна буде Туркменії.

Ми почали готувати контракти, і десь через півроку до України приїхав з офіційним візитом президент Туркменії, пан Ніязов. І я, будучи в делегації, в державній делегації, зустрічаючи його біля Маріїнського палацу, він тоді підійшов до мене і поздоровався особисто. До Леоніда Даниловича повертається і каже: «Із Щербанем ми будемо працювати з регіоном Донецьким напряму. Леонід Данилович, будь ласка, тому що ми розуміємо, наскільки це промисловий регіон. Ми знаємо, яка там продукція є і домовилися, що ми будемо отримувати продукцію від Донецької області». На що Кучма сказав: «Ну, добре. Домовилися, значить домовилися».

Почались переговори. Почали ми працювати, але складнощі були. В тому числі, ринок газу уже був занятий, в тому числі і російськими компаніями: «Газпромом», «Ітерою», «Республікою». Ми почали працювати з ними, час не гаяли, в тому числі готуючи документи до співпраці з Туркменією. Особливо багато газу постачалось, Донецька область потребувала тоді 16 млрд кубометрів газу, ми працювали, з «Ітерою» працювали. Працювали з «Республікою», працювали з «Газпромом». Деякі підприємства області працювали самостійно напряму.

Дивлячись на те, що відбувається в області, коли вугілля закуповують наші підприємства за кордоном, по ціні значно вищій, ніж є вугілля власне, яке добувають в Донецьких шахтах, ми вирішили. Я запросив до себе на роботу Гайдука Віталія, якого знав ще років десять до того як економіста, запросили до роботи провідних вчених Донецької області. І тих, хто мав не тільки дисертації, а й відповідні знання в галузях Донецької області, в економіці, запросили їх, щоб створити таку модель, коли не бартер, не напівфабрикат буде віддаватись за кордон на експорт, і заробляться кошти будуть.

А на той час це були не кошти, а були колготки жіночі, були «відіки», були телевізори, якісь харчі, які нікому не потрібні. Ми розуміли, що нам потрібно заробляти кошти, виплачувати людям заробітну плату, і вирішувати всі ці соціальні питання, які стояли перед Донецькою областю. І ми вимушені були створювати структуру, яка б взяла на себе обов’язки не тільки державного збутового підприємства й постачального підприємства, а й могла між собою зв’язати стосунками економічними всі підприємства області.

Наведу я приклад: є два комбінати, «Азовсталь» виробляє сляби (сляб – полупродукт металлургического производства, представляющий собой стальную заготовку прямоугольного сечения с большим отношением ширины к высоте; предназначены для прокатки листовой стали – НБН). Сляби відправляє за кордон, продає їх по дешевим цінам. В той час як сляби необхідні комбінату Ілліча (ММК им. Ильича – НБН) для того, щоб прокатати штрипси, це заготовка для труби Каспійського заводу, який виконував тоді завдання на 15-20%, не більше. І дивлячись на все це, вугілля стояло, горіло вугілля, не виплати заробітної плати шахтарям, ми вимушені були проводити наради. Бесіди проводили окремо з кожним керівником підприємств, величезних підприємств, розуміючи те, що на кожному підприємстві не менше як 30-60 тисяч людей працюють – на великих гігантах і в тому числі на об’єктах вугільних.

І ставили задачу перед ними, щоб виробляти все у власній області, і віддавати тільки готову продукцію за межі області. Таким чином могли виплачувати заробітну плату і всі інші проблеми. Для цього ми почали відпрацьовувати питання.

Чого саме напряму з Туркменією працювали? Нам було вигідно працювати напряму тому, що ціна значно нижча. Сьогодні читаючи пресу і в тому числі виступи деяких депутатів, дивлячись на те, що ми там з «Ітерою» (российская компания, крупнейшим акционером которой в те годы был бизнесмен Игорь Макаров – НБН)…

У нас не було непорозумінь з «Ітерою». Якраз з «Ітерою», я даю всім зрозуміти, і адвокатам у тому ж числі, з «Ітерою» нам було вигідно працювати тому, що ЕЭСУ (корпорация «Единые энергетические системы Украины», которой руководила Тимошенко – НБН) була «прокладкою» між нами з «Ітерою», і частина залишалася як раз ЕЄСУ, а не в «Ітері». А «Ітера» давала по дешевим цінам газ.

Тому ми нікого не хотіли бачити, окрім закордонних постачальників газу й енергоносіїв, і ще не було тоді «Індустріального союзу Донбасу» ((ИСД, «Индустриальный союз Донбасса» – корпорация, идея создания которой в 1995 году принадлежала Евгению Щербаню и авторитетному бизнесмену из Донецка Ахатю Брагину (убит в октябре 1995 года). Также создание ИСД связано с именем Александра Момота, который, как и Щербань, был убит в 1996 году (16 мая). Первичный капитал ИСД заработал на продаже природного газа промышленным предприятиям Украины, преимущественно Донецкая область – НБН), але тоді народилась думка така, що треба об’єднатися не тільки через наради там якісь, бесіди окремі. Треба було створити структуру.

По-перше, була думка така, щоб ввести туди засновниками всі величезні підприємства та обєдання Донецької області. Але потім ця думка у нас розвіялась, тому що не буде цілком відповідальності. Це буде величезний колгосп – вся Донецька область, але відповідальності не буде ніхто нести. І тому створили комерційну структуру, в яку увійшли самі провідні вчені, взяли до керівництва цієї структури.

Взяли ми Момота Олександра. На той час я його знав десь з 1985-го року. Уже в 1990-му році Момот Олександр мав величезні особисті статки. Він займався комп’ютеризацією. Ця людина була дуже інтелігентна, жодного мату від нього ніколи чути не було, як пише преса, що він з кимось там лаявся і зустрічався. Це в третьому поколінні інтелігентна сім"я. Ми взяли Олександра, розуміючи наскільки він продвинутий в питаннях програм, забезпечення програмами.

Ну, наприклад, у мене в кабінеті була величезна «простинь» величезного розміру бумагою, на якій були намальовані усі підприємства області, були стрілки – куди хто і що везе, як ідуть гроші з тим, щоб дійсно залучити всі підприємства до спільної і загальної роботи на благо Донецької області.

Перший мій візит, як тільки я був обраний, був до Дніпропетровської області. В 94-ому році. Я чув, що в Дніпропетровській області значно йде вперед сільське господарство. Я зібрав своїх голів районних державних адміністрацій, подзвонив Павлу Івановичу Лазаренку і ми зустрілись і домовились, що я до нього привезу делегацію познайомитися з досвідом, який має Дніпропетровщина в сільському господарстві. Ми приїхали в Дніпропетровськ. Нас водили по фермам, показували нам підприємство наукове, показували переробні підприємства. Нам показували торгівлю.

Я побачив, що дійсно були приклади, що заслуговували на увагу, але була й чиста бутафорія. Я пам’ятаю ми на підприємство торгівлі зайшли, а там все викладене – банани, ананаси і так далі. І я питаю директора магазину: це у вас кожен день так? -Ні, тільки сьогодні до вашого приїзду. Ну розумію, що це «Потемкинские деревни».

З Павлом у нас стосунки були не дружні, але були чисто так, службові. В лютому місяці 1995 року перший візит до Донецької області був здійснений президентом України. І Павла Івановича не зустріли на кордоні. Особисто я не зустрів, на що він був дуже обурений, образився, проявив свої амбіції, і десь через півтори години залишив засідання, яке проводив президент, і повернувся в Дніпропетровську область.

Владимир Щербань (Щ): Чому я зосереджую на цьому увагу? Ну це для мене було з досвіду характеристики Павла Івановича на подальшу роботу, і приводжу приклад наших стосунків. В 1995-му році влітку, не влітку, а на початку вересня, Павло Іванович запросив мене, мого колегу Масельського (Степан Масельский – с 1992 по 1995 гг работал заместителем директора опытного хозяйства «Красный Октябрь» Балаклейского р-на Харьковской области – НБН), Царство йому Небесне, голову Харківської держадміністрації, голову держадміністрації Запоріжжя. Я зі своїм заступником по сільському господарству приїхав в Юріївський район для того, щоб подивитися, як треба відроджувати село, як треба відбудовувати економіку району. Ми подивилися Юріївський район, побачили, як побудована школа на 20 учнів з мармуру і граніту, побачили, як побудовано будинок для начальника УМВС району Юріївського. Побачили, як дитячий садок зроблено, як заасфальтовані дороги, газифікація і так далі. І коли були в школі – я зосереджую увагу на тих фактах, які запам'ятались дуже так серйозно, які дають теж характеристику особистісну людині в тому числі. Хоча я розумію, за кого ми будемо говорити, але в подальшому і за Тимошенко в тому числі.

Захвилювалися всі. Було охоронців чоловік 10 у Павла Івановича. Я знав, що Павлу Івановичу було запропоновано посаду першого віце-прем’єр-міністра.

Власенко: Шановний суд, я би попросив свідка поближче до обвинувачення. По-друге, хотів би звернути увагу шановного суду на те, щоб суд зробив свідку зауваження. Ми будемо говорити не за Тимошенко. Ми будемо говорити за вбивство Щербаня.

Суддя: Присаджуйтесь, будь ласка.

В: Дякую. Бо щось тут «проінструктирувано».

Щербань: Ніхто не «інструктированний». Слава Богу, у мене є своя голова на плечах.

В: Слава Богу, що вона у вас є.

С: Будь ласка свідок, продовжуйте.

Щ: Поэтому… Побачили. Питають «що таке?». Кажуть: «Та, на Пал Іванича готується замах». (Павел Лазаренко, c сентября 1995 года – первый вице-премьер, а с мая 1996 до июля 1997 года премьер-министр Украины. В феврале 1999 года в США, где он намеревался просить политическое убежище, арестован в аэропорту по подозрению в отмывании денег и других финансовых правонарушениях. В 2004 году осужден на 9 лет заключения. До 2008 года находился под домашним арестом, пока шли апелляционные судебные процессы. В 2008 году был помещен в тюрьму США Terminal Island, где завершил отбывать срок 1 ноября 2012 года. После выхода из тюрьмы подал ходатайство на временное пребывание в США. Адвокат Лазаренко заявила, что ее подзащитный собирается вернуться в Украину – НБН)

В цей же день в сім годин вечора в новинах було об"явлено за те, що Пал Іванич призначається першим віце-прем"єром.

Павло Іванович зробив концерт на одному зі ставків там… робили переправу Дніпра. Виступали провідні артисти російські і українські. Потім їхали ми в Дніпропетровськ на вечерю. Святкову вечерю. З приводу призначення, або з приводу Юріївського району.

Їдучи в автобусі, Павло Іванович підсів до мене і почав розпитувати за реформування вугільної галузі, почав говорити за газ. Почав розповідати за компанію, яка постачає газ в Дніпропетровську область. І каже: «Ми б могли постачати газ в Донецьку область». На що я відповів Павлу Івановичу, що ми зараз дуже серйозно над цим працюємо. У нас є серйозні напрацювання і нам не потрібен посередник. Ми газ будемо отримувати самі. Він цікавився деякими людьми з міста Донецька, в тому числі і Брагіним (Ахать Брагин (он же – Алик Грек) – донецкий авторитет, президент футбольного клуба «Шахтер», убитый 15 октября 1995 года – НБН).

Значить, будучи там, (Лазаренко – НБН) познайомив мене з Тігіпко. Сказав, що це голова ПриватБанку, уже на вечері (Сергей Тигипко – в 1992-1997 гг занимал должность председателя правления ПриватБанка, в 2010-2012 гг. занимал пост вице-премьер-министра Украины, с конца 2012 г. – народный депутат Украины от Партии регионов. Замглавы Партии регионов – НБН).

Коли він пішов проводжати мене – я поїхав раніше, ніж закінчилася ця вечеря, десь годині о 24. Він пішов проводжати мене і каже: «Ти все-таки подумай щодо газу. Значить, я впевнений, що ви будете отримувати газ від нас». Я кажу: «Ні, Павло, ми вже зробили все, що можливо».

Но він каже, «є ще одне питання. На лікеро-горілчаному заводі  ми поставили в Дніпропетровську свою лінію. Будь ласка, чи зможемо ми там розвивати горілку?». На що я відповів Павлу: «Павло Івановичу, враховуючи те, що з сьогоднішнього дня ти – перший віце-прем’єр і колега бувший мій, я дарую тобі цю лінію. Забирай її собі і користуйся цією лінією». Був і такий випадок.

В: Царские подарки…

Щ: Как разница… Это царские, наши подарки.

С: Захисник, будь ласка, не порушуйте… Свідок дає вільні свої покази.

В: Я перепрошую, шановний, просто я не розумію, це свідок, чи це цар у нас.

С: Ви будете задавати питання. Вам буде пізніше надана така можливість.

В: Обов’язково.

Щ: Після того, як Павло Іванович став першим віце-прем’єром, наша перша нарада була, його перша нарада – десь в вересні була, на початку вересня. Він знову запросив після наради мене до себе і знову почав говорити за постачання газу. На що я вже в більш категоричній формі сказав: «Ні, паровоз пішов. Уже машина запущена. Ми вже працюємо з підприємствами самі».

У листопаді місяці знов зустрілися з Павлом Івановичем. В грудні місяці знову була розмова дуже серйозна. Ми довго сиділи з ним за чашкою чаю, розмовляли по іншим питанням в 1995-му році. Я його просив тоді за міністра вугільної галузі – за призначення Полякова міністром (Сергей Поляков – в 1996 году с 13 по 18 июля занимал  должность министра угольной промышленности Украины в правительстве Лазаренко, с 18 июля 1996 по май 1997 года был главой Донецкой областной государственной администрации – НБН). Але все зводилося тільки до одного: щоб постачати газ в Донецьк з Дніпропетровської області з ЕЄСУ.

До цього, починаючи з вересня місяця, коли Павло став вже першим віце-прем’єром, до нас майже щотижня, або чи кожні два тижня, завітала Юлія Володимирівна Тимошенко (в 1995-1997 гг – президент корпорации «Единые энергетические системы Украины». С января по сентябрь 2005 года и в 2007-1010 гг – премьер-министр Украины. В настоящее время осуждена и отбывает срок за превышение служебных полномочий – НБН).

Як керівник і як представник вона, Гравець (Александр Гравец – друг семьи Юлии Тимошенко, вице-президент корпорации «ЕЭСУ» – НБН), ще хтось був... Я жодного разу не спілкувався з нею. Спілкувався з нею Гайдук, я це перепоручав (Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Судя по показаниям Владимира Щербаня в 2012 году – один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса», в 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня – НБН).

Але робив це, скажу відверто, робив це тільки для того, щоб... ну це чисто дипломатичний жест був, для того, щоб не образити першого віце-прем'єра, вступали в переговори (с Тимошенко – НБН). Але дальше переговорів діло не рухалось. Юлія Володимирівна просилась до мене особисто на зустріч, на прийом. Я не прийняв її. І так це відбувалося на протязі 1995 року і до кінця року, і на протязі 1996 року.

У 1996 році було ще декілька зустрічей з Павлом Івановичем. Вже у більш жорсткій формі.

На одній із зустрічей... Скажу вам відверто, я не пам’ятаю, чи він був віце-прем"єром чи вже був прем’єр-міністром... Це вже чуть пізніше. Коли він приїхав до Дніпропетровської області і через Гайдука Віталія, який спілкувався із «дніпропетровцями», було висловлено бажання зустрітись зі мною на кордоні Донецька і Дніпропетровської області. Зустріч повинна була відбутись в суботу. Не пам’ятаю дат. Ми готувались до цієї зустрічі. Я прийшов на роботу і десь на дві години повинна була відбутись зустріч.

Десь в 11 годин зайшов до мене Віталій Анатолійович Гайдук і каже: «Володимир Петрович, машини готові, ми можемо їхати на зустріч з Павлом Лазаренко». На що я відповів Гайдуку: «Віталій, нікуди ми не поїдемо. Я розумію, який буде тиск на нас на всіх з постачання газу. Робити ми цього не будемо. Тому подзвони, будь ласка, і скажи, що візит наш відміняється». Хоча Павло Іванович в той час був уже на кордоні, вже жарив шашлики.

Мабуть, це ще більше обурило Лазаренка. У квітні місяці... вибачаюсь не в квітні, в червні місяці, наприкінці червня місяця, після зняття вже Марчука (Евгений Марчук, первый руководитель Службы безопасности Украины в 1991-1994 гг, премьер-министр Украины с июня 1995 (с марта по июнь – и.о. премьера) по май 1996 года – НБН) з посади прем’єр-міністра, я готував свій виступ на Верховну Раду проти призначення Лазаренка на посаду прем’єр-міністра. Готував серйозну доповідь. Виступ підготував.

І до мене дзвонив президент, знаючи, – я не приховував не від кого своє ставлення до Павла Лазаренка, – дзвонив особисто Леонід Данилович (Леонид Кучма – с 1992 по 1993 год – премьер-министр Украины, с 1994 по 2005 год – президент Украины – НБН) і казав: «Володя, будь ласка, проголосуй за Павла Івановича».

На що я сказав: «Леонід Данилович, я голосувати за Павла не буду. Розумію, що це за людина. Я хотів би приїхати до вас і особисто доповісти вам свою думку».

Дзвонили до мене покійні, Царство їм небесне, Кравченко (Юрий Кравченко – с июля 1995 по март 2001 года – глава Министерства внутренних дел Украины. 4 марта 2005 года обнаружен мертвым на своей даче в Конча-Заспе под Киевом с двумя огнестрельными ранениями в голову – НБН), і дзвонив до мене Радченко (Владимир Радченко – начинал карьеру в КГБ УССР, потом в СБУ. В 1994-95 гг – и.о. и министр внутренних дел Украины. С июля 1995 до апреля 1998 года – председатель СБУ – НБН), особисто дзвонили, голова СБУ. І просили підтримати Павла на посаді прем’єр-міністра.

Я сказав, що підтримувати ні я, ні фракція «Соціально-ринковий вибір» не буде.

Я приїхав до президента саме в той день, коли була... перед сесією (Верховной Рады – НБН) приїхав. Але до того ще була зустріч на Раді регіонів. Коли я президенту, – вже Марчук був знятий в цей день (с должности премьера – НБН), – коли я кажу: «Леонід Данилович, – кажу, – місяця два почекайте, не призначайте, подивіться що буде. Бо Павло – це небезпечна людина».

Але президент все-таки погодився з думкою деяких губернаторів, які виступили на Раді регіонів, щоб призначити Лазаренка, і призначив Лазаренка (премьер-министром Украины – НБН).

У кінці червня відбулось засідання фракції – як і зараз по регламенту Верховної Ради прем’єр відвідує фракції, і погоджують фракції його кандидатуру на посаду чи вислуховують його як кандидата на посаду прем’єр-міністра. Був тоді Лазаренко. На зустрічі з ним, особисто розуміючи, що наші стосунки із Лазаренком не складаються, стосунки Євгена Щербаня не складаються з Лазаренком... (Евгений Щербань – донецкий бизнесмен, один из богатейших людей Украины в начале 1990-х. Народный депутат Украины 2-го созыва (самовыдвиженец, Волновахский район Донецкой области). Один из идеологов создания корпорации «Индустриальный союз Донбасса». Убит 3 ноября 1996 года в аэропорту города Донецк, куда он прилетел на собственном самолете Як-40 из Москвы, где присутствовал на юбилее певца Иосифа Кобзона – НБН).

Я зараз не кажу про Євгена тільки тому, що завжди ми були разом. Він був в курсі всіх подій, на тижні ми проводили з ним разом шість днів. Крім тільки ночі, коли лягали в ліжко. Весь інший час ми були з ним разом. І в Верховній Раді були, і в місті Донецьку, коли зустрічалися. Дома наші були, дом мого сина був навпроти його дома на Красному, це десь кілометрів 25 від міста Донецька. Ми завжди відвідували, не тільки відвідували, а жили практично в селі Красному разом з Євгеном.

В Америці теж з 1995-го року в нас дома були поруч, через сто метрів друг від друга.

У місті Києві, у нас дом на вулиці Вєтрова був один на двох із Євгеном. Ми викупили квартири там і жили разом, в одному під"їзді. І думали, до речі, як нам зробити броньовані ворота і зробити ліфт ззаду, для того, щоб безпечно було нам. Тому що ті події, які вже відбувалися, я як голова державної адміністрації мав багато інформації від Служби безпеки України, від управління внутрішніх справ, від прокуратури, що відбувається. Який кримінал заїжджає в Донецьку область. Що відбувається з підприємцями з нашими.

І, до речі, ще один приклад наведу, я давав його, цей приклад, і в показаннях, і в прокуратурі. Значить, 16 травня 1996-го року, вилітаючи в Донецьк із своїм помічником чартерним літаком ЯК-40, він сказав мені, Омельченко Володимир Павлович (помощник Владимира Щербаня, бывший офицер КГБ и СБУ, экс-мэр города Сум (избран в 2003) – НБН), каже: «Так і так, у мене сьогодні був Віталій Гайдук, був Момот (Александр Момот – с 1981 года – главный инженер вычислительного центра Донецкого облисполкома. С 1989 года – академик Академии экономических наук Украины, член-корр Академии информатики Украины. В 1988 году создал СП «Интеркомпьютер» – одно из первых СП в СССР. Основатель и первый президент компании «ДАНКО» (1994), а также один из основателей и руководителей «Индустриального союза Донбасса». Убит 16 мая 1996 года во дворе своего дома в центре Донецка – НБН) з Гайдуком, і кажуть, що вони зустрічалися два чи три дні назад з Юлією Тимошенко, знову вона приїжджала, пресуючи на те, щоб брали в ЄЕСУ.

І показали їй бумагу, що ІСД зразу з усіма підприємствами Донецької області збереже порядка 110 мільйонів доларів на території Донецької області, зароблять ці кошти підприємства – як донецькі промислові, так і ІСД в тому числі. (ИСД, «Индустриальный союз Донбасса» – корпорация, идея создания которой в 1995 году принадлежала Евгению Щербаню и авторитетному бизнесмену из Донецка Ахатю Брагину (убит в октябре 1995 года). Также создание ИСД связано с именем Александра Момота, который, как и Щербань, был убит в 1996 году (16 мая). Первичный капитал ИСД заработал на продаже природного газа промышленным предприятиям Украины, преимущественно Донецкая область. Корпорация ЕЭСУ – «Единые энергетические системы Украины» во главе с Юлией Тимошенко считалась одним из главных конкурентов ИСД на рынке газа – НБН).

На що я дуже обурився і сказав: «Володимир Павлович, негайно прилітаємо в Київ. Викликайте до мене на вечір і Момота, і викликайте Гайдука». По прильоту в Донецьк я був півдня тільки в Києві. Прилетів в Донецьк ввечері. Мене чекали вже в приймальні і Гайдук, і чекав Момот. Я їх запросив до себе, відчитав, як голова державної адміністрації, і, нічого не скриваючи, сказав: «Хлопці, за таку вашу таємницю, в лапках, яку ви тримали по заробітку, ЄЕСУ вас просто відстріляють. Тому, що ви не розумієте, що відбувається навкруги».

Я не міг доповідати те, що мені доповідали СБУ, і те, що доповідала міліція. Але попередив їх. Буквально через... вони вийшли від мене, зайшли до Володимира Павловича Омельченка, там пили каву з ним і зайшли ще до Гайдука.

Через півтори десь години приїжджаю додому, дзвінок до мене додому. Дзвонять мені і кажуть: «Так і так, Момота застрелили у власному подвір"ї, коли він вийшов з машини і йшов додому». Коли була зустріч… я вибачаюсь, що може так перебігаю з моменту на момент. Коли була зустріч фракції «Соціально-ринкового вибору» з Павлом Івановичем, Кужель, знаючи, що, Олександра Кужель… (Александра Кужель – в 1990-93 гг – главный бухгалтер АЦ «Восток». В 1993-94 гг – глава правления СП «Независимость». Народный депутат 2-го созыва Верховной Рады (1994-1998), избрана по одномандатному округу №181 в Запорожской области, зампредседателя парламентского комитета по вопросам экономической политики. В настоящее время – народный депутат Украины («Батькивщина») – НБН).

В: Шановний суд, чи можна попросити свідка, оскільки він дійсно трошки пригає по датах, кожен раз якось орієнтувати по датах учасників процесу. Це просто, щоб нам було легше. Дякую.

Щ: Хорошо. Це був кінець червня місяця – та зустріч, коли Павла призначали на посаду, збирались затвердити на посаді прем’єр-міністра. Особисто Олександра Кужель піднялась, піднялась Крамникова (???) і кажуть Павлу Івановичу: «Павло Іванович, ми будемо підтримувати вас. Але, будь ласка, не чіпайте Щербаня, голову Донецької обладміністрації на посаді».

На що Павло Іванович схилив голову, помотав нею як бик... Це нічого не означав жест, що ні, але й нічого не сказав на це питання.

І десь буквально після зустрічі з Кучмою, перед самою сесією за день, я сказав Леоніду Даниловичу: «Якщо ви наполягаєте на тому, щоб я підтримав, я підтримаю. Але ви розумієте, що це небезпечно буде і для вас в тому числі». Я нажав кнопку за Павла Івановича Лазаренка. Тому що пообіцяв президенту дотриматись того, що я обіцяв.

Десь буквально через два чи три дня після того, в липні місяці, збираюсь їхати я в Брюссель. Я і Рибак Володимир Васильович, мер міста Донецьк на той час (Владимир Рыбак – с 1993 по 2002 год – глава Донецкого горсовета, исполкома, мэр Донецка. Народный депутат Украины 4, 5, 6 и 7 созывов (с 2002 года). Сейчас – председатель Верховной Рады Украины – НБН), їхати у відрядження.

В той же день ввечері, будучи в місті Києві, до мене зателефонував Павло Іванович Лазаренко:

- Ти де?

- Я в Києві.

- Ми можемо зустрітись сьогодні?

- Можемо.

- У скільки годин?

- Давай десь у 23:30 біля Національного парку. У 23 години 30 хвилин.

- Ну, добре, я під"їду машиною, чекай мене там.

Я і мій помічник стояли там десь, мабуть, з початку на дванадцяту, стояли там. Десь в 35 хвилин дванадцятої під"їхала машина, відкрилась задня дверця, Павло сидів ззаду. «Сідай!». Ми сіли, заїхали з ним там зразу ж там на подвір"я Кабінету міністрів – і навколо клумби, які там є на подвір'ї, проходили з ним до самого ранку... коли сонце вже почало сіріти на дворі.

Розмова була єдина. Ніякі посади президентські не обговорювались, ніякі інші посади політичні. Проблема була одна: «Дай доступ на ринок Донецької області». 

На що, скажу відверто, закінчилась вона тим, що я послав Павла Івановича. Послав, ну по-мужицьки так.

Послав і сказав: «Цього не буде, поки я там. Не буде ніколи».

«Ну, ти згадаєш, ти пожалкуєш за те, що ти народився на світ. До осені ми зробимо все, що ти будеш винен борг величезний за газ. Ми тебе знімемо з роботи, а потім далі буде видно, що з тобою робити».

Ще раз я його послав і пішов з воріт, пішов пішки, пішов до себе на офіс, на вулицю Липську. І поїхав в Брюссель. Будучи в Брюсселі, несподівано-негадано починається страйк у місті Донецьку. Шахтарі лягли на рельси. Чого? Все було нормально. Ніяких позовів не було. Чого? Телефоную звідти – шахтьори на рельсах. Приїжджаю в Донецьк, міст Донецьк заблоковано. Заїхати в місто неможливо. Я ще жив не в місті самому Донецьку, а під містом жив, вимушений був через Макіївку проїжджати, заблоковані були всі дороги.

Приїхав на роботу, зустрічався з шахтарями. Причина була в одному – невиплата заробітної плати. Чого не виплачується заробітна плата? Зібрав керівників шахт, зібрав керівників профспілок, зібрав «стачком» донецький. «В чому причина? Чому нема грошей?» Мені кажуть – директори шахт пошепки кажуть: «Володимир Петрович, гроші поступили. Але команда не виплачувати гроші».

І під мою відповідальність приїхала комісія державна на чолі з віце-прем"єром Дурдинцем Василь Васильовичем (Василий Дурдинец – с 1978 по 1991 гг – заместитель, первый заместитель министра внутренних дел Украины. Народный депутат ВР 1-го созыва. С июля 1995 по июнь 1996 – вице-премьер-министр по вопросам государственной безопасности и чрезвычайных ситуаций. С июня 1996 по февраль 1997 – первый вице-премьер-министр Украины. В 1997 – и.о. премьер-министра Украины – НБН).

Приїхала комісія до міста Донецька. На комісію нікого нас не пускали. Ні журналістів, ні телебачення місцеве. На що особисто я просив: «Дайте хоч одну відеокамеру. Дайте!» Нехай телебачення наше покаже, що засідає комісія. Це буде на користь тому, щоб загасити цю забастовку, яка відбувається в Донецьку. Нікого туди не пускали. Особисто мене не пускали на ці засідання. Розумію, що відбувається великий спектакль всього цього. Відпрацювала комісія.

Я 13-го липня... я дав завдання, банкам дав завдання, дав завдання об'єднанням вугільним виплачувати гроші наперекір Кабінету міністрів. Почали виплачувати гроші гірникам. На 16-те липня у зв’язку зі страйком був запланований візит Павла Івановича Лазаренка до Донецької області. Я збирався їхати на Олімпіаду в Атланту. Я і Євген (Щербань – НБН) з дружиною, сини Євгена, мій син з дружиною, збирались їхати на відкриття Олімпіади. 16-го числа, 15-го ввечері, моя дружина, Євген з дружиною вилетіли в місто Київ для того, щоб рано-вранці вилетіти на, вибачаюсь, в понеділок вилетіли. Вилетіли на місто Київ.

У цей же день Павло Іванович повинен був прилетіти в місто Донецьк на зустріч. На погашення страйку, який був. Як він казав, розібратись з ситуацією. Ми чекали Павла Івановича, готувалися до візиту. Але ввечері цього дня, коли напередодні за сутки, за добу, коли він повинен був прилетіти, підходить мій заступник і каже: «Володимир Петрович, завтра Павло везе указ про ваше звільнення». Я сів за стіл, об'явив все це своїм заступникам. І кажу, що нема підстав для мого звільнення, але не розумію, чого так відбувається. Коли мені доповідає служба безпеки, що готується не тільки звільнення моє, готується запасний літак. Ще готується взльотна полоса... готується смуга для Лазаренка. Для того, щоб не дай Бог Щербань підніме тут ще гірників на те, щоб заблокувати і виліт Лазаренка з міста Донецька.

Я кажу: та нехай летить. Що будемо зустрічати, будемо проводити наради, ми готувались до наради. На слідуючий день. Немає й нема Лазаренка, а повинен ще в пів 10-ої прилетіти, нема і нема. Нема і нема через 10 годин. Я домовився з Рибаком, з мером міста, що поїдемо разом. Я заїду за ним, заберу його і поїду до аеропорту, щоб зустріти разом... Коли нема і нема Павла Івановича. Я телефоную вже десь в пів одинадцятої. Мені телефонують з аеропорту, що немає – відомостей ніяких немає. Я телефоную в приймальню Лазаренка, піднімає секретар, Юрій, по-моєму, піднімає трубку.

Я кажу: «Так і так, Щербань турбує, а що Пал Іванович, він вилетів там чи не вилетів? Ми чекаємо всі. На підвіссі знаходимось». Пауза.

Щ: «Почекайте хвилин 10». Я ж не розумію, чого та пауза і так далі. Коли через 10 хвилин каже: «Він зараз буде вилітати». Ну ладно. Їду в аеропорт. Приїзджаю в аеропорт. Прискіпливо дивляться на мене працівники охорони (9-те управління, чи яке воно), «Альфа» дивиться на мене прискіпливо, бачу, що пронизують очима, не розуміючи чого.

Десь годин в 12 чи на пів першу прилітає Лазаренко. Вийшов з літака. Не було в нас уже поцілунків, не було в нас обійм ніяких зовсім, отаке потискання руки, значить, і перша його фраза: «В тебе дуже багато заступників, будемо с завтрашнього дня звільняти». «Ну звільняй».

Він зібрав навколо себе Дурдинця, зібрав, по-моєму, він був зам-міністра внутрішніх справ, представників СБУ.

(Василий Дурдинец – с 1978 по 1991 гг – заместитель, первый заместитель министра внутренних дел Украины. Народный депутат ВР 1-го созыва. С июля 1995 по июнь 1996 – вице-премьер-министр по вопросам государственной безопасности и чрезвычайных ситуаций. С июня 1996 по февраль 1997 – первый вице-премьер-министр Украины. В 1997 – и.о. премьер-министра Украины – НБН)

Вийшли в кущі – Поляков, він, в кущах про щось розмовляли.

(Сергей Поляков – в 1996 году с 13 по 18 июля занимал  должность министра угольной промышленности Украины в правительстве Лазаренко, с 18 июля 1996 по май 1997 года был главой Донецкой областной государственной администрации – НБН)

Ми неприступні були, ми стояли осторонь десь метрів 20, про що домовлялись – не знаємо. Машини всі стояли напоготові їхати із прем'єром до міста проведення наради, зустрічі с гірниками. Коли ми сіли в мікроавтобуси, єдина команда була «так, сідаємо по машинам». Сіли в машину. Я сів, кажу: «Павло Іванович, ось програма – і по програмі, по якій ми готували, будемо відвідувати Донецьку область». «Ні! Ніяких програм. Поляков скаже, куди їдемо». Поляков каже водію, куди їдемо. Їдемо в зовсім інше шахтуправління. Приїзджаємо туди, Павло збирає в кабінеті головного керівника об`єднання, збирає... Поляков був на початку, і я був там хвилин 15, потім мені звідти: «Іди, почекай». Зібрались силовики там, заступники міністрів зібрались України, які були присутні – силових структур, Ющенко зібрав... Проводили з Гайдуком там економічну нараду з керівниками підприємств.

(Виктор Ющенко – с 1987 по 1993 год – начальник планово-экономического управления, зампред, первый зампред правления Агропромбанка СССР (с 1990 – банк «Украина»), член команды банкира и политика Вадима Гетьмана, убитого в 1998 году. С 1993 по 1999 год – глава Национального банка Украины. Премьер-министр Украины в 1999-2001 гг. Президент Украины с 2005 по 2010 год (победил на выборах в результате «Оранжевой революции» 2004 года – НБН)

(Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса». В 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня – НБН)

Я та Варака, Царство Небесне – генерал, зам по правоохоронним органам, і Омельяненко – зам по селу. Ми сіли в діспєчєрскій вугільного об`єднання, то шо це єдине приміщення, крім кабінету директора генерального, де були кондиціонери. Сіли там, і сиділи там.

(Владимир Варака – в середине 1990-х – начальник УВД города Донецка, генерал-майор милиции. С декабря 1995 года – замглавы Донецкой облгосадминистрации. 18 июля 1996 года – через два дня после покушения на Лазаренко 16 июля – уволен с занимаемой должности президентом Леонидом Кучмой с формулировкой « за серйозні недоліки в забезпеченні соціально-економічного розвитку в області». В 1999 году – заместитель главы Сумской областной государственной администрации, экс-губернатора Донецкой области Владимира Щербаня. Погиб в автомобильной катастрофе в мае 1999 года. Автомобиль BMW-318, в котором находился В.Варака, выехал на встречную полосу движения и на скорости столкнулся с троллейбусом. В разбившемся автомобиле также присутствовал его помощник, и помощник Владимира Щербаня – Владимир Омельченко – НБН)

Раптом відкриваються двері, заходить Гайдук і каже: «Володимир Петрович, так і так, каже, на хвилину можна?» Вихожу: «Шо таке?» «А ви знаєте, що було, замах був сьогодні?» Я кажу: «На кого?» Подумав зразу на Леонід Даниловича... (Леонид Кучма – с 1992 по 1993 год – премьер-министр Украины, с 1994 по 2005 год – президент Украины – НБН) Він каже: «На Павла Івановича». Я кажу: «Віталік, ти шо з глузду зїхав? Він же сидить, дивись, за дверима». «Та ні, – каже, – на нього був замах!» І підзиває до себе міністра промисловості Мазура Валерія Леонідовича.

«Валерій Леонідович, будь ласка, розкажіть Щербаню, що відбулось в Києві». Той мені каже: «Був вибух по дорозі, коли Лазаренко їхав в аеропорт. Знесло кришу автомобіля». Я кажу: «Чого ж знесло кришу автомобіля, а голову не знесло? Що ж це за вибух такий?» 

Да, і зразу підхожу викликаю Вараку з діспєтчерської і кажу: «Володимир Миколайович, так і так, сьогодні буде дуже великий спектакль. Побачите що буде відбуватись». І розповідаю йому: «Побачите, які будуть заяви нашого прем’єр-міністра».

Я ні слова Лазаренку, він ні слова. Просиділи там півдня потім проводили нараду в ДК. За стіл президії сіли я і він, вдвох. Ні журналістів не было, ні пресс-конференцій. Був монолог Павла на півтори години. Піднялись з ним, сідай, поїхали в аеропорт. Кажу давай пообідаємо там чи в аеропорту там стіл готовий. Ну, традиції, які б вони не були, але сало і горілка завжди на Україні були. Але Павло сказав: «Ні, обідати я не буду тут нічого», і поїхали в аеропорт.

Поїхали в  аеропорт, Павло улетів, холодне тоді було розставання наше, як і зустріч. Ввечері дружина вже телефонувала мені, вся в сльозах, значить. Дружина й та розуміла, для чого це. По шляху прибування до Донецької області стався вибух. Я кажу: «Ти лети в Америку. Будь ласка, не переживай. Прилечу. Да». Ввечері десь в годин одинадцять, в 23 години, вечірні новини, і передають інтерв’ю Лазаренка прямо з аеропорту Бориспіль. Передають і пам’ятаю цю фразу особисто, Павло Іванович каже: «Сьогодні да, дійсно, стався на мене замах. Слава Богу, що він,- я ці слова запам’ятав назавжди. – Слава Богу, що він був без лєтального ісходу». От так все обійшлось.

Коли я почув ці слова: «Але дороги, ви ж розумієте куди ведуть, де не хотіли мене сьогодні бачити – в Донецькій області». Ну, і розуміючи, хто винен в усьому цьому... На слідуючий день рано-вранці десь годин у вісім я подзвонив президенту України і кажу: «Леонід Данилович, як може друга людина в державі давати таке інтерв’ю на весь світ? Як він може визнчати, чому стався вибух, від кого і так далі? Що це за...?» На що Кучма мені каже: «Ти розумієш, що коли він телефонував мені, він плакав?» Я кажу: «Ну, це великий артист, і він заплаче, і без вибуху заплаче».

Каже: «Я хотів би прибути до вас». «Ну, будь ласка». «Ні, – каже, – на засідання уряду в четвер». «Ні, – кажу, – я прилечу до вас». І в вівторок чи  в середу я полетів до президента.

Прилетів до президента, кажу: «Так і так, у мене заява на відпустку». І сказав президенту так: «Леонід Данилович, якщо ви хочете, щоб я пішов з посади, я піду самостійно. Не треба цих всіх спектаклів, не треба це все робити. Якщо я заважаю комусь в області і заважаємо ми, то я піду так з посади». Він каже: «Ладно, іди у відпустку. Підписуй мені заяву, але завтра засідання уряду».

Я зателефонував Гайдуку: «Готуй документи, виступ мій на засідання уряду». На засіданні уряду на другий день, прийшовши на засідання уряду, були міністри, підходять до мене деякі міністри, похлопали по плечу і кажуть: «Володимир Павлович, сьогодні будемо виступати проти тебе, але ж ти розумієш – так треба». Ну, розумію.

Виступив Дурдинець з критикою, знущальною критикою, виступив голова КРУ, чого не було почали розповідати. Павло Іванович каже: «Хто ще бажає виступити?» Кажу: «Бажаю виступити. Павло Іванович, не треба нікому давати слово». Розуміючи, що людей ставити в таке положення, коли вони повинні говорити не те, що в душі, я кажу: «Я виступлю сам».

Я доповів, що робиться в Донецькій області. Останні мої слова під камеру – єдина камера була на засіданні уряду, урядова камера була телевізійна. Спочатку були всі, потім залишилась одна, де я виступив і сказав: «Ми робили все для блага Донецької області. Я дякую всім за спільну працю, членам Кабінета, уряду. Я іду звідси з високо піднятою головою. Тому що ми не «стратили» за своїх два роки». І пішов, поїхав, до Адміністрації президента.

Приїздивши до президентської адміністрації, зустрівшись з головою адміністрації Табачником, він мені каже: «Володя, так і так. От проект указу. Значить на твоє звільнення. Проголосував уряд за твоє звільнення і за призначення…».

(Дмитрий Табачник – работал научным сотрудником Института истории АН УССР. В 1990-1994 – депутат Киевского горсовета. В 1992-1993 – руководитель пресс-службы Кабинета министров Украины (во время премьерства Леонида Кучмы). В 1994 году возглавил президентскую кампанию Кучмы. С июля 1994 года по декабрь 1996 года – глава Администрации президента Украины (Леонида Кучмы). В настоящее время – министр образования и науки Украины. Член политсовета Партии регионов – НБН)

«Кого, – кажу, – призначають?» «Полякова!». Ну, Поляков – наш, нехай призначають. Нема питань.

Значить, я повернувся в Донецьку область. В аеропорту журналісти зустрічали мене. Я давав інтерв’ю і сказав, що: «Я на посаді». Але президент мені сказав: якщо ти підеш з посади губернатора, то залишся прєдсєдатєлєм облради, тому, що подвійна посада була. Я сказав: «Леонід Данилович, я не залишусь на посаді голови облради, тому що я не відповідаю за стан справ так, як потрібно відповідати. Я не маю бюджету. Я не зможу вирішувати жодного питання, крім проведення сесії в Донецькій області. Тому, будь ласка, нехай той, хто прийде, нехай займаэться всіми цими питаннями». І це саме сказав журналістам.

У цей же день ми зустрілися, був день народження у двох моїх заступників, відмітили наше звільнення – моє, Лук'янченка, Гайдука, Вараки, Спаса – і на слідуючий день я полетів в Київ. Прилетівши в Київ, я через день поїхав в Атланту. Поїхав в Америку, приїхав на Олімпіаду, де був Євген (Щербань – НБН).

(Евгений Щербань – донецкий бизнесмен, один из богатейших людей Украины в начале 1990-х. Народный депутат Украины 2-го созыва (самовыдвиженец, Волновахский район Донецкой области). Один из идеологов создания корпорации «Индустриальный союз Донбасса». Убит 3 ноября 1996 года вместе со своей супругой Надеждой Никитиной в аэропорту города Донецк, куда он прилетел на собственном самолете Як-40 из Москвы, где присутствовал на юбилее певца Иосифа Кобзона).

Євген був пригнічений дуже серйозно, розуміючи, що відбувалося. Ми зустрілися зразу ранком... я вночі прилетів в Атланту, зустрілись ранком з ним. Довга була наша бесіда перша, ну а потім кожен день, звичайно, ми були разом. І єдина, скажем так, тема, яку ми обговорювали, це що робити далі, що буде відбуватись.

Ми розуміли, що буде небезпечно. Ми розуміли, що відбувається вже після вбивства Момота.

(Александр Момот – с 1981 года – главный инженер вычислительного центра Донецкого облисполкома. С 1989 года – академик Академии экономических наук Украины, член-корр Академии информатики Украины. В 1988 году создал СП «Интеркомпьютер» – одно из первых СП в СССР. Основатель и первый президент компании «ДАНКО» (1994), а также один из основателей и руководителей «Индустриального союза Донбасса». Убит 16 мая 1996 года во дворе своего дома в центре Донецка – НБН)

Після того, після взриву, який відбувся на стадіоні, після тієї інформації якою володів я. Звідки ноги ростуть у всього цього.

(В результате взрыва на стадионе 15 октября 1995 года был убит Ахать Брагин (он же – Алик Грек) – донецкий авторитет, президент футбольного клуба «Шахтер» – НБН)

І Євген каже: «Дивись, тобі буде перш за все небезпечно, тобі». Ну, ладно, небезпечно.

Після закінчення Олімпіади Євген вилітає на Донецьк, вилітає на батьківщину. Я залишаюсь ще, поїхав у Флоріду. Був у Флориді десь тижня три, мабуть. Євген телефонував мені. На зв’язку ми були весь час з ним.

Євген телефонує і каже: «Володя не повертайся, того що, – каже, – я чув таке, що збирають підписи депутатів нелояльних до нас, на те, щоб тебе... зняти твою недоторканість. І тебе будуть судити за організацію страйків».  Я кажу: «Женя, які страйки? Яке я маю відношення до страйків?» Кажу: «Ні, я повернусь додому».

Я прилетів у кінці серпня. Я прилетів додому, приїхав в Київ. Зразу на слідуючий день я зустрівся з президентом. Президент мені каже, що ти не гарячкуй і залишайся на посаді облради. Кажу: «Леонід Данилович, ні. Я не залишусь».

Я полетів в Донецьк. Подзвонив Євгену. Ми зустрілись з ним зразу по моєму прильоту в державній адміністрації. Він приїхав до мене в кабінет... Значить, приїхав і каже: «Давай тут розмовляти не будемо». І я зрозумів, що розмовляти вже нема чого – того що начальник СБУ вже не наш, уже новий. Начальник УМВС – новий, прокурор області – новий. Тому розуміли, шо в кабінетах у нас. Тим більше за нашої відсутності. І вийшли на балкон на одинадцятому поверсі, на торець – на будинок облдержадміністрації.

Євген каже: «Володя, меня расстреляют». «Жень, почему?». Он, так и так: «Я не угоден Павлу. Я отказал снова в газе. Я не могу поступиться». «Женя, едь в Америку. Брось всё. Жизнь дороже. Есть дом есть деньги. Пересидишь там. Перетрётся всё это, пожалуйста». «Нет, я никуда не поеду. Я вижу, что за мной ездят машины. Я понимаю, что происходит. Я знаю, что будет дальше, и всё равно они не остановятся».

Он вёл себя… руки тряслись у него. Он чёрный весь был. Я говорю: «Женя, уезжай пожалуйста». Я, – говорю, – проведу сессию областного совета. Я, говорю, ни дня не буду оставаться здесь. Я уеду, говорю, я наездами буду приезжать сюда, уезжать, приезжать и так далее. Тем более до того ещё уже СБУ мне докладывало, что хотели снять самолёт на взлёте несколько раз. Хотели бабушку с кирзовой сумкой подослать ко мне, со взывчаткой, и нажать кнопку, когда там встречи будут проводиться с избирателями, с людьми. То есть, «Альфа» донецкая у меня жила на протяжении 8-ми месяцев – дома жили, в сарае там, вместе с моими охранниками над гаражом, жили на Спартаке под Донецком.

И я говорю: «Так и так, уезжай». На что Евгений сказал: «Нет, я  никуда не поеду».

Я готовился к сессии. Второго октября провёл сессию. Отчитался на сессии. И сказал: я сослагаю с себя полномочия. И на следующий день с Евгением мы встречались. Ежедневно встречались, обговаривали. Знали, что дела идут успешно и в «Индустриальном союзе Донбассо», в этой структуре, которую создали.

(ИСД, «Индустриальный союз Донбасса» – корпорация, идея создания которой в 1995 году принадлежала Евгению Щербаню и авторитетному бизнесмену из Донецка Ахатю Брагину (убит в октябре 1995 года). Также создание ИСД связано с именем Александра Момота, который, как и Щербань, был убит в 1996 году (16 мая). Первичный капитал ИСД заработал на продаже природного газа промышленным предприятиям Украины, преимущественно Донецкая область. Корпорация ЕЭСУ – «Единые энергетические системы Украины» во главе с Юлией Тимошенко считалась одним из главных конкурентов ИСД на рынке газа – НБН).

Совместные бизнеса были у нас. И «Гефест» (СП «Гефест» – владело сетью автозаправочных станций (более 60) в Донецкой области – НБН) был у нас совместный. И мобильная связь у нас была совместная. И много проектов, которые не просто были проектами, а которые работали, и на них зарабатывались деньги. Хотя я непосредственно участия там... не руководил этим процессом. Но тем не менее тогда никто не запрещал быть акционером, быть совладельцем там, и так далее. Поэтому не боялся этого всего.

И, кстати, я когда избирался губернатором, я не скрывал, что я предприниматель. Меня знала вся Донецкая область. Я не пришёл без штанов в губернаторы, депутаты Верховного совета. Я был достаточно с деньгами человек, который не пользовался ни единожды государственным автомобилем, занимая те или иные должности. Никогда не имел квартиры ни одной (государственной – НБН) ни в Верховном Совете, ни в Донецке, ни в Сумах. А всегда имел только свою. Пользовался своим. Такие были мои принципы.

И бензин всегда заправлял свой во все машины. И в командировки ездил не за счёт государства. Поэтому я уехал, отчитался и уехал. Евгений остался. Я уехал в Грецию.

Мы уехали к сестре моей жены. Были там, оттуда собирались, гостили там, но где-то надо было быть мне в то время. Не хотел «мельтешить» в Верховном Совете. Полномочия головы фракции «Социально-ринковий выбор». Значит, мы с Евгением обсудили вопрос кого, Евгения Кирилловича Марчука.

(Евгений Марчук, первый руководитель Службы безопасности Украины в 1991-1994 гг, премьер-министр Украины с июня 1995 (с марта по июнь – и.о. премьера) по май 1996 года – НБН)

И мы решили остановиться на Евгении Кирилловиче Марчуке. Никаких разногласий у нас с Евгением не было. Ни о каких там президентских мечтаниях в 1996 году и близко не было, как там инсинуации эти идут постоянно. На чем это б? Что все это – политика и так далее. Была чистая экономика. И мы не сходились только в экономических процессах.

Я никогда не разделял Тимошенко и Лазаренко. Никогда не разделял. «Посланцем» была Юлия Владимировна в области. Никогда я её не принимал. И не хотел, откровенно говоря, видеть её в роли посредника, и не собирался видеть – потому что, ну, может быть с точки зрения, потому что женщина попытается уговорить там и так далее... чтобы мы поступились тем же газом.

Но знали о взаимотношениях Лазаренко и Тимошенко. Знали прекрасно всё. Знали всех тех, кто занимался убийствами, знали. Догадывались, знали, информации было много. Поэтому, собственно говоря, видели, что происходит. Видели. Я предупреждал и Брагина в доме Евгения Щербаня о том, что неслучайно первый вице-премьер сегодня назначенный интересуется тобой, просто не случайно. Ну, отнеслись к этому поверхностно…

(Ахать Брагин (он же – Алик Грек) – донецкий авторитет, президент футбольного клуба «Шахтер», убит 15 октября 1995 года – НБН)

Власенко: Вы знали Брагина…

Щ: Да, Брагина, да. Брагина, кстати, знал ещё до 1990-го года задолго, на танцы бегали вместе в ДК «Калинина», во Дворец Культуры. Потому, что жили рядом. Поэтому, будучи в 2005-м году, агитируя как голова Либеральной партии в 2004-м, агитируя за Виктора Фёдоровича Януковича, не скрывая этого, и будучи главой областной администрации Сумской области.

В: Шановний суд, я думаю, що свідок обмовився. Я прошу уточнити, в 2004-му році.

Щ: Я поправив себе. Я сказав не в дві тисячі, в дві… Я поправив себе, в 2004-му. Да. Агітуючи за Віктора Федоровича як голова Ліберальної партії, повторюю ще раз, а не як… В общєм, ми ввійшли до блоку, щоб підтримувати кандидата від нашого блоку – президента. Але, коли програли вибори, я подав заяву президенту, заяву на своє звільнення. Заяву сам до речі подав, ніхто мене «сілком» не звільняв, а ще до інагурації Ющенка подав заяву. І сім'я моя вирушила до Сполучених Штатів, кажу: «Їдьте туди, повчимо англійський язик, англійську мову. Будемо тут поки все це владнається тут. Зрозуміло буде поки все ще буде відбуватися тут».

Тим паче, що мене попередив один росіянин, який був близький до Ющенка на той час, Босов Дмітрій (Дмитрий Босов – российский бизнесмен, которого журналисты связывают с опальным российским олигархом Борисом Березовским – НБН), який сказав: «Володя, дивись, є перечень, перелік є прізвищ, сказали, яким небезпечно знаходитись в Україні. Тому що вас закатують там і так далі і так далі». Ну, ладно, розумію все, я вирушив до Америки.

В Америці в липні місяці я знав все, що відбувається на Україні. Я знаю, як почали шукати мене і через Інтерпол, і яка інформація йшла через інтернет і телебачення. Як були опечатані всі мої будинки, обшуки були. Знав, що відбувається на Україні, і я написав заяву на політпритулок Сполучених Штатів.

У своїй заяві я написав причини дві: Ющенко і Тимошенко. Описав у своїй заяві на притулок вбивство Євгена Щербаня, описав в деталях. В тому числі і розмову на балконі. В тому числі газ, який був. Описав і там, і є переклади, і якщо потрібно – я дам ці переклади в тій частині, де це стосується особистостей. Значить, є копія цього звернення мого до Сполучених Штатів на притулок.

Я чесно кажучи, не розумів, що відбувається, але повертатися – я розумів – мені небезпечно. Тому що Юлія Володимирівна на посаді прем’єр-міністра. Вона розуміла, що інформацією я володію дуже серйозною, тому що я був самий близький із оточення до Євгена Щербаня. Крім його дітей, один із самих близьких товаришів. І розумів, що для мене це буде небезпечно – повернення, щоб замітати всі хвости до кінця. Я розповів це все Штатам. Тому, я вважаю, що, як свідок я розумію, чого мене викликали сюди.

Я вважаю причетність як Лазаренка виконувача, так і замовника Тимошенко до вбивства мого колеги, мого товарища, мого однофамільця.

Судья: Присаджуйтеся. Прошу, продовжуйте.

Щербань: Якщо казати, чому я так серйозно торкнувся теми Лазаренка, бо розумію ж, що відбувається в державі, які ідуть і політичні, і соціальні хвилювання на тему відносно Лазаренка (Павел Лазаренко, c сентября 1995 года – первый вице-премьер, с мая 1996 до июля 1997 года премьер-министр Украины. В феврале 1999 года арестован в аэропорту США, где он намеревался просить политическое убежище, по подозрению в отмывании денег и других финансовых правонарушениях, – НБН). Я ж читаю пресу, дивлюсь телебачення. І чую, «що не було непорозумінь. Все було добре дуже».

Ніякого доброго не було до останньої хвилини – ні до моменту вбивства, ні потім до березня 98-го року. Нічого не було спокійного. Кажуть, що ЄЕСУ («Единые энергетические системы Украины» – во главе с Юлией Тимошенко считалась одним из главных конкурентов ИСД на рынке газа. – НБН) погодило все-таки ІСД (ИСД, «Индустриальный союз Донбасса» – корпорация, идея создания которой в 1995 году принадлежала Евгению Щербаню и авторитетному бизнесмену из Донецка Ахатю Брагину, убитому в октябре 1995 г. Также создание ИСД связано с именем Александра Момота, который, как и Щербань, был убит в 1996 году (16 мая). Первичный капитал ИСД заработал на продаже природного газа промышленным предприятиям Украины, преимущественно Донецкой области. – НБН).

Це була гра з нашої сторони, але це не влаштовувало. Чого, думаєте, відбулась розмова у мене з Лазаренком тоді біля клумби Кабінету міністрів тільки за газ? Того, що якась співпраця може десь і була. Але нас не влаштовував економічний стан від того, що ми віддавали (як ми розраховувались за газ з дніпропетровцями з ЄЕСУ). Вони хотіли набагато більшого. Вони хотіли гроші. А ми давали тільки те, що могли. Все інше залишалося на підприємства Донецької області.

Ще в 95-му році через місяць після загибелі, після вибуху на стадіоні (Речь идет об убийстве донецкого авторитета, президента футбольного клуба «Шахтер» Ахатя Брагина (он же – Алик Грек), которого взорвали 15 октября 1995 года – НБН), ми проводили нараду з підприємцями Донецької області із правоохоронними органами разом. І там виступав Євген Щербань (Евгений Щербань – донецкий бизнесмен, один из богатейших людей Украины в начале 1990-х. Народный депутат Украины 2-го созыва, один из идеологов создания корпорации «Индустриальный союз Донбасса». Убит 3 ноября 1996 года вместе со своей супругой Надеждой Никитиной в аэропорту города Донецк, – НБН). До речі, він є в моїй книзі (відкриває книгу). Я три екземпляра взяв, подарую тоді Вам, подарую всім по книжці, Ви прочитаєте.

Власенко: Прокурорам краще.

Щ: Та і прокурорам теж.

В: Шановний суд, я звертаю увагу, що свідок має право користуватися нотатками лише у випадку, якщо мова йде про обчислення.

С: Присядьте будь ласка.

В: Не може користуватися нотатками свідок.

С: Прошу свідок.

Щ: Значить, виступ Євгена Щербаня стає очевидним. Я цитую його виступ.

«Що під гаслом боротьби з мафією і корупцією іде послаблення провідних комерційних структур. Усування політичних і економічних лідерів в Донецькому регіоні. З метою оволодіння ринком збуту газу, електроенергії, нафтопродуктів. Коротше кажучи, іде прихована інтервенція в політичному та економічному аспектах. Мине небагато часу і всі ключові посади в області (у судових структур, у силових структурах і держадміністрації) будуть зайняті представниками інших регіонів. А головними постачальниками енергоносіїв та імпортерами високоліквідних товарів будуть, звичайно, фірми, що відбивають їхні інтереси. А Вам, нинішнім підприємцям, і Вашим дітям, доведеться стояти в черзі за дозволом стати багатими. Та далі ларька вас не пустять».

Це його виступ був одинадцятого листопада 95-го року, на нараді. Я чого звернувся до своєї книжки? Вона вийшла на початку 1997-го року. Я її писав в 1996-му році після свого звільнення. Приводжу деякі факти, Якщо читати і бути десь, скажімо так, в курсі справ,що відбувались, то можна все зрозуміти.

Зачитаю, якщо дозволите, Ваша честь, зачитаю дуже коротку фразу. Багато в мене фраз, в тому числі є виступ в газеті «Регіон» Крилова, голови стачкому в 97-му році в січні місяці (Михаил Крылов – председатель Донецкого городского стачечного комитета – НБН).

Тоді він сказав відверто, що «руками нашими звільнили Щербаня політики, які не поділили і політику, і не поділили бізнес в Донецькому регіоні». Руками стачкому Павло звільняв Щербаня.

Але відносно і вбивства Євгена...

В: Шановний суд, не зовсім зрозумілий процесуальний статус того, що відбувається. Якщо свідок дає вільні пояснення, то цитування самого себе з 1997-го року – це не є вільні пояснення свідка. Це – незрозуміле дійство з точки зору процедури. Я просто…

С: Будь ласка, присаджуйтесь.

В: А ви продовжуйте.

Щ: Значить, зухвалість, з якою було зроблено злочин (це стосується вбивства в аеропорту), з якою його організатори і замовники дали всім зрозуміти – ось що чекає кожного, хто осмілиться зробити виклик та йти своїм шляхом. У відповідь на такі дії у правовій державі повинна бути вжита адекватна боротьба.

Впевнений, що вбивство розраховано на те, щоб залякати не тільки соратників Євгена Щербаня по бізнесу, але і в першу чергу парламентарів, та й можливо кого конкретно. Я закончил.

С: Прошу. Зараз пропонується задати свідку питання.

Фролова: Дозвольте, ваша честь. Дуже детально, Володимир Петрович, Ви тут нам  розповіли про ту ситуацію, яка склалась у ті часи. Але ж трохи хочеться більш детально зупинитися на створенні корпорації ІСД. Скажіть будь-ласка, яка необхідність була у створенні корпорації ІСД? Яку роль і функції відводились цій корпорації на газовому та промислових ринках Донецького регіону?

Щ: Корпорація створювалася для того, щоб замінити територіальні управління збуту та постачання, які на той час уже не працювали. Зв'язати економічними зв'язками підприємства між собою, адже дуже різні боки були в керівників підприємств. Для того, щоб ліквідна продукція не вивозилася з Донецького регіону, а вивозилась тільки готова продукція вже для останнього користувача, як-то кажуть.

Для цього була створена ця корпорація. Засновником її був Євген Щербань. Там був і Момот (Александр Момот – один из основателей и руководителей «Индустриального союза Донбасса», убитый 16 мая 1996 года во дворе своего дома в центре Донецка. Еще в 1988 году он создал одно из первых совместных предприятий в СССР – СП «Интеркомпьютер» – НБН), і інші провідні фахівці. У Євгена належна роль була як організатора цієї величезної структури.

Фролова: Ясно. Скажіть будь-ласка, ви розповіли у своїх вільних показах про те, що відбувався конфлікт інтересів між Лазаренко й Тимошенко (Юлия Тимошенко – в 1995-1997 гг. – президент корпорации «Единые энергетические системы Украины». С января по сентябрь 2005 года и в 2007-1010 гг – премьер-министр Украины. В настоящее время осуждена и отбывает срок за превышение служебных полномочий – НБН) з однієї сторони, і між вами та Євгенієм Щербанем з другої сторони. Ще раз будь ласка скажіть, в чому полягала суть цього конфлікту?

Щ: Суть конфлікту полягала в тому, що якщо б ЄЕСУ працювала напряму з підприємствами, то прибутки ЄЕСУ були б значно і набагато вищими – в декілька разів були б вищими. Це, по-перше.

По-друге, ЄЕСУ потрібен тоді був бартер. Десь на 80% бартер був. ЄЕСУ збиралось забирати тільки продукцію ліквідну з цих підприємств. Якщо б це зробити, тоді б в Донецькій області не залишилось ні грошей, нічого іншого. Тому ми були вимушені стояти, як кажуть, наперекір цього.

Сказав би так, я не бачу жодного прикладу, щоб ЄЕСУ створило в якійсь області ще структуру подібну ІСД і працювало б з нею. ЄЕСУ працювало з підприємствами по всій Україні. Та тільки в Донецькій області після того, коли Лазаренко на посаді віце-прем'єра випустив постанову Кабміну, що ЄЕСУ стає монополістом на газовому ринку, я вимушений був випустити розпорядження №71 в лютому місяці, щоб структури Донецької області працювали б тільки з «Індустріальним Союзом Донбасу». Але розумів, що економічно це буде небезпечно для Донецької області. З однієї сторони, в цьому були приватні інтереси, Тимошенко і Лазаренко, щоб набити кишені. В другої сторони, наші інтереси були в капіталізації підприємств. В тому, щоб виплачувалася заробітна плата і гроші залишались в Донецькій області.

Ф: Ви тільки що сказали про розпорядження №71. Скажіть будь ласка, це ви ініціювали це розпорядження?

Щ: Я і Євген порадились, що робити. Я вимушений був. Я розумів, що я іду наперекір уряду. Наперекір особисто Лазаренко.

Ф: Скажіть будь ласка, а чи не був вичерпаний конфлікт вже після того як ви видали це розпорядження №71?

Щ: Ну як він міг бути вичерпаний цей конфлікт? Розпорядження було в лютому, а розмова наша відбулася в липні місяці, на початку липня, коли Лазаренко погрожував мені, і коли я посилав Лазаренка? Він не був вичерпаний. Скажімо так, вичерпаний на поверхні, але не поміж нами. Жалкую за єдине (я Вам скажу відверто зараз в суді), що я не доповідав президенту всі ці деталі. Я ніколи не жалівся в своєму житті ні на кого. То, мабуть, мій недолік був.

Ф: Скажіть будь ласка, а Вам відомо, чи зустрічався особисто Євген Щербань з Юлією Тимошенко з питань постачання газу?

Щ: Зустрічався. І не раз зустрічався.

Ф: І що це були за зустрічі?

Щ:  Це були зустрічі, на яких Євген відмовляв, посміхався і – відмовляв. Доповідав мені: «Да, зустрівся, ну то й що. Поговорили, поговорили, на цьому все й закінчилося. Да десь візьмемо газу». І з Лазаренком він зустрічався, і не раз Лазаренко його запрошував до себе.

Ну, розуміли всі, хто такий прем'єр, що це – посада. Розуміли, що десь візьмемо газ на другорядні якісь операції економічні.

Ф: Добре. А скажіть будь ласка, чи відомо Вам такі факти, що після того, як Тимошенко було обрано народним депутатом України, чи мала вона якийсь вплив на корпорацію ЄЕСУ, і з цього приводу на ті процеси, які були? На ті взаємовідносини, які були між ЄЕСУ і компанією ІСД?

Щ: Я не знаю, чи вона мала вплив на корпорацію після обрання її депутатом. Я думаю, що мала. Того що гроші величезні. Це особисто моя думка. Що відбувалося між ІСД і ЄЕСУ? Я не влазив туди, розуміючи, якщо полізу туди, то підставлю людей, які працюють там.

Ф: Ясно.

В: Неожиданный ответ.

Щ: Тим більше, що мене попередили, «будеш лазити знову в ЄЕСУ…».

Ф: А хто попередив?

Щ: Ну, наприклад, зателефонували в 2001 році на мій день народження, я в Америці був. Зателефонував господин Волков. Зателефонував Олександр (Александр Волков  – в то время – советник президента и бизнесмен – НБН). І каже: «Тебе президент не поздравлял з Днем народження?»  «Ні», – відповідаю. «Ну він може буде телефонувати тобі. Може скаже, може й ні, але я тобі скажу: був звонок в МВС , в якому сказано було, «повернеться Щербань з Америки, буде те що і з Щербанем першим було».

І ці погрози були не раз, тому практично 1997-ий рік я з охороною ходив. Після вбивства Євгена мене місяць допитували в Службі безпеки України. Потім по розпорядженню президента, до самого червня або липня, до самого зняття Лазаренка з посади прем'єр-міністра, за розпорядженням голови СБУ України в мене була охорона, чотири автоматчика з машиною. Вони охороняли мене в Києві, по Україні їздили разом зі мною як головою Ліберальної партії. Я розумів, від кого мене охороняли. Коли зняли Павла (Лазаренка – НБН), тоді зняли і охорону.

Ф: Шановний суд у мене немає запитань.

С: Дякую. Прошу є ще запитання

Пушкар: Володимир Петрович, будь ласка, більш детально розкажіть. Ви сказали, що Щербань зустрічався з Тимошенко з питань поставки газу. Чи розповідав він, чи були якісь конфліктні ситуації?

Щ: Да. И на повышенных тонах разговаривали. Категорически  был отказ. Ну, он ей не грубил, не было смысла грубить, тем более, женщина. Но все время был отказ. Хотя Юля говорила: «Ребята, я бы вам советовала лучше иметь дело с нами, иначе…».

Пушкар: Это было в какой-то угрожающей форме или...?

В: Шановний суд, я прошу зняти це питання. Це наводяще питання вже друге. Захист так толерантно мовчав...

Щ: Я не присутствовал при разговорах, но…

В: Я прошу зняти це питання, як наводяще, шановний суд. Це наводяще питання, яке містить в собі відповідь. Це – друге питання, яке задає цей прокурор і яке наводяще. Ми перший раз подумали, що він обмовився, але це друге питання, в якому криється відповідь. Як справедливо зазначив шановний суд, прокуратура не має права задавати наводящі питання, оскільки це прямий допит, а не перехресний.

С: Будь ласка, присаджуйтеся. Уточніть питання.

Пу: Тоді питання поставимо таким чином, що конкретно він розказував про ці зустрічі?

Щ: Що на зустрічах знову выясняли отношения относительно газа. Что снова отказывал в этом всём. Евгений (Евгений Щербань, – НБН) не мог согласиться.  Потому что не один он принимал решение. Принимали решение мы коллегиально. Я и Евгений.  Он знал мою позицию в этом плане и я знал позицию Евгения. Мы так и вели себя до последней минуты.

Пу: Володимир Петрович, більш детально і в подробицях пригадайте ту розмову, про яку ви згадували, розмову на балконі, яка відбулася після вашого прильоту. Що він вам безпосередньо казав?

Щ: Я упустил некоторые детали в Атланте. Надежде, Царство ей Небесное, супруге Евгения, было 33 года. Отмечали мы в Атланте этот день рождения. Были дети Евгения. И, значит, я был с супругой, Евгений с супругой, и был мой сын с женой. Когда поднимали тосты за Надежду, за возраст Иисуса Христа и так далее, то Надежда в своём тосте и говорит: «Если, – говорит, – переживём этот год, если нас, – говорит, – не убьют в этом году, значит будем жить. Если не переживём – гаплык». Это одна деталь.

Вторая деталь, кстати, напомнила мне её жена моя. Эта деталь такая. В Америке моя супруга спрашивает: «Надя, а чё ты в бижутерии на Олимпиаде?» А она говорит: «Ирина Николаевна,  я оставила всё в сейфе, – и Алине сказала так, – Алина, если нас убъют, то за эти драгоценности доучишь моего сына в школе в Америке».

Потом, возратившись, в Донецк, встретился с Евгением (который до того уже в телефонном разговоре говорил, что небезопасно. «Уже ездят машины»), мы вышли на балкон. И Евгений говорит, «Я чувствую, что меня застрелят. Я не хочу, чтобы охрана моя пострадала. Я снял эту охрану. Я вижу, как за мной ездят машины». Кстати, Евгений насчет этого был очень, скажем так, внимательный. Всегда, скажем, оглядывался, всегда замечал мельчайшие подробности вокруг себя. Он говорил что идет планомерное уничтожение днепропетровцами нас.

Пу: Называл ли он при этом какие-то фамилии?

Щ: Последняя встреча, говорил, была с Лазаренко. Вопрос газа. Последний его отказ. «И я, – говорит, – сказал: «Нет, вас не будет на рынке Донецкой области».

Пу: Сообщал ли он о каких-либо еще угрозах, помимо этих конфликтов?

Щ: Честное слово не помню. Если я, допустим, в бронежилете ходил, то угрозы...

Власенко: В Турции.

Щ: Та не только в Турции.

Пу: Спасибо, нет вопросов.

С: Будь ласка, я прошу потерпілий.

Потерпевший Евгений Щербань: ... говорит неразборчиво, еле слышно, – НБН).

В: Шановний суд, чи можна попросити потерпілого трошки голосніше? Извините, ничего не слышно. Просто реально ничего не слышно.

Евнений Щебрань (сын убитого): Владимир Петрович, знаете ли вы учредителей компании ИСД?

Щ: Я не знаю, я вышел в октябре месяце из учредителей, я вышел. Будучи в Греции.

ЕЩ: Прошу, Ваша честь, я хочу поставить в известность.

Пу: Разрешите.

С: Питання до свідка є ще?

Плахотнюк: Ваша честь, я хотел ходатайство заявить.

С: Шановний захисник, клопотання зараз неумісні. Зараз питання до свідка. Чи є питання до свідка?

Пу: Нет, ваша честь.

С: Відсутні. Будь-ласка сторона захисту визначить між собою черговість. Вам пропонується  задати свідку питання.

В: Шановний суд, чи можемо ми попросити, оскільки кожні дві години, відповідно до вимог КПК треба робити перерву, а ми зараз триваємо у процесі одну годину 54 хвилини, чи можна попросити оголосити перерву хвилин на 15-20? Після цього захист почне задавати питання. Щоб не розривати питання, які буде задавати захист.

С: Немає заперечень в учасників процесу щодо оголошення технічної перерви? Суд оголошує технічну перерву.

П: Тобто без голови обласної державної адміністрації посада голови обласної ради вас не цікавила?

Щ: Не в тому плані, що не цікавила. Але я-то розумів, що люди обирали мене, люди будуть звертатись до мене про вирішення питань. А я повинен іти з протягнутою рукою до Полякова (Сергей Поляков – в 1996 году с 13 по 18 июля занимал  должность министра угольной промышленности Украины в правительстве Лазаренко, с 18 июля 1996 по май 1997 года был главой Донецкой областной государственной администрации – НБН), через будівлю і просити: «Сергій, дай гроші на вирішення там того чи іншого питання». Тому я й сказав, що з цієї посади піду. Я пішов добровільно, звернувшись до депутатів обласної ради через сесію.

П: Скажіть, будь-ласка, чи курували Ви, як голова обласної державної адміністрації, якийсь бізнес в Донецькій області?

Щ: Ні, не керував жодним бізнесом. Але бізнесам, які робили добру справу, завжди допомагав.

П: Я не питаю «керували», я питаю «курували».

В: Курировали ли вы?

Щ: Нет, не курировал. У меня все вопросы доверялись, общие вопросы. В том числе могу привести несколько примеров таких. Я летал в Америку с фирмой Монсанто (Монсанто – мировой лидер биотехнологии растений, основная продукция – генетически модифицированные семена кукурузы, сои и хлопка, – НБН). Летал в Мировой банк в Вашингтон, к президенту непосредственно Мирового банка. Я летал в Голландию. Летал в Германию, договаривался за инвестиции, а потом эти инвестиции раздавали селянам. На конкурсной основе голландские технологии, раздавали агропромышленным предприятиям. В том числе некоторые работают, по-моему, и по сегодняшний день. И кредиты были и товарные. На 50 миллионов долларов был кредит. На 8 млн долларов – под честное слово был кредит американцев. У меня ответственность была очень большая.

П: Скажіть, будь-ласка, чи володіли Ви на той час ситуацією на газовому ринку як в країні так і в області?

Щ: Володів. Того, що це головне було. Це основа економіки. Енергоносій, якого Україна не має свого, який імпортується. Від ціни на газ залежала ціна готової кінцевої продукції, яку виробляли підприємства. Це заробітна плата людей, це ті ж страйки, які не повинні були допускатись. Це бюджет області.

П: Скажіть, будь-ласка, Ви сказали, відповідаючи на моє питання, що не керували в тому числі бізнесом. А взагалі Ви бізнесом на той час займалися?

Щ: Ні.

П: Перебуваючи на посаді голови державної обласної адміністрації?

Щ: Мені ніколи було займатись бізнесом.

П: Не займалися?

Щ: Ні. Структури, які я створив ще до посади заступника голови місквиконкому, у мене таких структур було більше сотні у всіх напрямках. Але залишились вони. Сина посадив на першій, як тільки пішов з посади міськвиконому. Син посидів місяць, каже:"Ні, не хочу я тут работать, чи не хочу я тут».

П: Скажіть, будь-ласка, коли ви стали засновником ІСД (ИСД, «Индустриальный союз Донбасса» – корпорация, идея создания которой в 1995 году принадлежала Евгению Щербаню и авторитетному бизнесмену из Донецка Ахатю Брагину, убитому в октябре 1995 г. Также создание ИСД связано с именем Александра Момота, который, как и Щербань, был убит в 1996 году (16 мая). Первичный капитал ИСД заработал на продаже природного газа промышленным предприятиям Украины, преимущественно Донецкой области – НБН)?

Щ: Я засновником ІСД й не був.

П: Ви не були?

Щ: Ні.

П: А чому тоді питання про діяльність ІСД ви повинні були вирішувати разом з Євгеном Щербанем (Евгений Щербань– донецкий бизнесмен, один из богатейших людей Украины в начале 1990-х. Народный депутат Украины 2-го созыва (самовыдвиженец, Волновахский район Донецкой области). Один из идеологов создания корпорации «Индустриальный союз Донбасса». Убит 3 ноября 1996 года в аэропорту города Донецк, куда он прилетел на собственном самолете Як-40 из Москвы, где присутствовал на юбилее певца Иосифа Кобзона – НБН)?

Щ: А того, що це – структура, від якої залежала економіка області.

П: Вона підпорядкована була обласній державній адміністрації?

Щ: Ні.

П: Це була комерційна структура?

Щ: А скажіть мені, як президенти інших країн лобіюють інтереси своїх?

П: Я не питаю зараз про інші країни. Я питаю про вас. Ви мали право перебуваючи на посаді голови обласної державної адміністрації?

Щ: Ні. Я не був засновником, ще раз вам повторюю.

П: Ви запитання дослухайте.

Щ: Не мав права і не був.

П: Ви ще не дослухали питання моє.

Щ: Будь-ласка.

П: Скажіть, будь-ласка, чи мали Ви право перебуваючи на посаді голови Донецької обласної державної адміністрації якимось чином втручатися в діяльність комерційної структури, зокрема ІСД?

Щ: Я не мав права. Я не втручався в діяльність ІСД. Але до мене звертався прем'єр-міністр, вища посадова особа, з питанням поставок газу, постачання газу, яким займалась вся держава, в тому числі і президент України (переходит на повышенный тон – НБН), і віце-прем’єри займались, і міністри відповідно до своїх посад займались. І тому я займався. Тому що це є, ще раз повторюю, основний енергоносій, який потрібен державі нашій!

П: Яке відношення ви до ІСД мали?

Щ: Ніякого юридичного відношення до ІСД не-е-ма-в.

П: Яке ви право мали впливати на діяльність ІСД?

Щ: Ще раз (кричит – НБН), я не впливав, ще раз повторюю, на діяльність ІСД! Але інтереси ІСД я відстоював, тому що за інтересами ІСД стоять інтереси підприємств промислових Донецької області, і людей які там працюють, повторюю ще раз.

Власенко: Шановний суд, я би попросив вас, щоб свідок заспокоївся.

Щ: Та я спокійний. Я завжди емоційний, хто знає мене. Не бійтесь.

П: Скажіть, будь-ласка, Ви в своїх поясненнях заявили про те, що від Вас з Євгеном Щербанем, від вас двох, залежало питання діяльності ІСД. Ви обговорювали з ним питання діяльності ІСД.

Щ: Ми були ініціаторами створення ІСД. І дійсно ми обговорювали, завжди обговорювали. Того що, ще раз повторюю, від цього залежала праця всіх підприємств області.

П: Скажіть, будь-ласка, ви в якому статусі були ініціатором створення ІСД?

Щ: В статусі голови обласної державної адміністрації. Бачив ці білі плями, які є в області. Бачив ті недоліки, які є в економіці. Бачив, що треба робити в області.

П: Скажіть будь-ласка, а обласна державна адміністрація була в засновниках ІСД?

Щ: Ні.

П: Не була?

Щ: Ні.

П: Скажіть, будь-ласка, чому інші акціонери, крім вас, вірніше, інші особи, які були акціонерами ІСД, не приймали участь в обговоренні з Вами з Євгеном Щербанем можливих якихось дій з боку ІСД або діяльності ІСД? Ви в своїх поясненнях жодної особи не згадали.

Щ: Безумовно були. Гайдук (Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Судя по показаниям Владимира Щербаня в 2012 году – один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса», в 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня – НБН) був і Тарута (Сергей Тарута – с декабря 1995 года исполнительный директор корпорации «ИСД» – НБН) був. Ну, я не згадував, але вони були. Ми обговорювали з ними. І вчені були, обговорювали. І засідання проводили.

Власенко: А може Ви ще щось не говорите?

П: Але питання співпраці з ЄЕСУ (ЕЭСУ, корпорация «Единые энергетические системы Украины» во главе с Юлией Тимошенко считалась одним из главных конкурентов ИСД на рынке газа. – НБН) лише Ви з Євгеном Щербанем вирішували?

Щ: Я розумію, кого торкається сьогодні в суді справа – мене як свідка і Щербаня як постраждалого, Царство йому Небесне. Тому я відповідаю за ці два прізвища і третє прізвище, і все. Тому я не згадую там всіх інших.

В: Шановний суд, я би просив роз’яснити свідку, що ми зараз його допитуємо у справі про вбивство Євгена Щербаня, і просимо суд, зобов’язати його називати всі прізвища. Бо мова не йде лише про свідка і про Євгена Щербаня. Мені позиція не зовсім зрозуміла.

Щ: Назвати прізвища всіх 5 мільйонів мешканців, які жили в Донецькій області?

Власенко: Називати прізвища всіх, хто мав відношення до обставин, про які ви говорите.

Суддя: Будь-ласка, дякую захисник. Присаджуйтесь. Відповідайте на питання, свідок.

Плахотнюк: Скажіть, будь-ласка, Ви коли давали вільні пояснення зараз в судді, Ви сказали все, що Вам відомо стосовно того питання яке розглядається і яке було поставлено Вам?

Щ: Майже все. Може щось забув. В процесі згадаю.

П: Скажіть, будь-ласка, коли і ким Ви були звільнені з посади голови обласної державної адміністрації Донецької області?

Щ: В липні, може 18, може 19 липня, не пам’ятаю.

П: Якого року?

Щ: 1996-го року.

П: Ким були звільнені?

Щ: Указом президента України за поданням прем’єр-міністра України, уряду за поданням.

П: Так, за поданням уряду чи прем’єр -міністра?

Щ: За поданням уряду. Але пропонував голосувати прем’єр–міністр (Павел Лазаренко, c сентября 1995 года – первый вице-премьер, а с мая 1996 до июля 1997 года премьер-министр Украины. В феврале 1999 года арестован в аэропорту США, где он намеревался просить политическое убежище, по подозрению в отмывании денег и других финансовых правонарушениях. В 2004 году осужден на 9 лет заключения. До 2008 года находился под домашним арестом, пока шли апелляционные судебные процессы. В 2008 году был помещен в тюрьму США Terminal Island, где завершил отбывать срок 1 ноября 2012 года. После выхода из тюрьмы подал ходатайство на временное пребывание в США. Адвокат Лазаренко заявила, что ее подзащитный собирается вернуться в Украину – НБН). Він висловив пропозицію «хто підтримає те, щоб звільнити Щербаня з посади голови обласної державної адміністрації?».

П: І указ чий був? Президента?

Щ: Президента Леоніда Даниловича Кучми (Леонид Кучма – с 1992 по 1993 год – премьер-министр Украины, с 1994 по 2005 год – президент Украины – НБН).

П: Скажіть, будь-ласка, з чим було пов’язане ваше звільнення? Офіційна версія?

Щ: Як записано: «за недоліки в соціально-економічній ситуації у Донецькому регіоні».

П: Скажіть будь-ласка, ви згодні з цим звільненням? З формулюванням?

Щ: Ні, абсолютно ні.

П: Якимось чином оскаржували?

Щ: Але іншого запису не можливо було зробити. Всі сміялися і заступники мої, що запис неможливо було зробити, тому що за вугільну галузь ми не відповідаємо. Повноважень немає у нас за вугільну галузь. А відповідає держава за вугільну галузь. Ми просили передати вугільні підприємства, підпорядкувати обласній державній адміністрації. Нам відмовили в цьому питанні. Я з відкритим листом звертався до міністра, через пресу звертався до міністра вугільної галузі.

П: Скажіть, будь-ласка, тоді яким чином вам вдалось регулювати газові питання на рівні області?

Щ: Що значить, яким чином?

П: Ну, так Ви ж створювали ІСД, і Ви всі питання газові?

Щ: Да, ми захищали, свій ринок.

П: Чому у вугільній промисловості не захищали?

Щ: Да, ринок свій. Я маю на увазі Донецької області, того краю, де ми народилися і виросли.

П: Скажіть, будь-ласка, у вугільній промисловості чому Ви не захищали? Чому не створювали таких ІСД?

Щ: У вугільній галузі?

П: Так.

Щ: Я вам подарую книжку, тут половина про вугільну галузь  і тут всі мої пропозиції по вугільній галузі, будь-ласка, почитайте.

П: Тоді на той час, чому Ви?

Щ: Тоді на той час. Якраз йде мова про той час.

Суддя: Будь-ласка, свідок, дослухайте питання.

П: То Ви займались вугільною промисловістю?

Щ: Я займався і вугільною промисловістю.

П: Так.

Щ: Займався також як і машинобудуванням, і сільським господарством займався.

П: Але питання до Вас були тільки по газу. На Вас тисли, скажемо так?

Щ: А по іншому не тиснули. По вугільній не погоджували з нами, блокували ті пропозиції, які ми давали. Ми пропозиції давали в письмовій формі, на нарадах виступали, на раді регіонів, на уряді виступали. Жодна не була прийнята. Жодна. Але тиску по вугільній галузі такого не було. Єдине, що зробили, – не платили гроші і піднімали шахтарів саме по ініціативі уряду.

П: Скажіть будь-ласка, яким чином, до речі, не платили гроші? Якщо Ви кажете, що гроші надійшли на підприємства?

Щ: Гроші надійшли в вугільні об’єднання. Але команда Мінеуглепрома булла – це команда була уряду «не виплачувати кошти гірникам». І гірникам почали виплачувати кошти тільки з мого розпорядження, після того як я взнав, що ці кошти є в Донецькій області. І коли я звів керівників вугледобувних підприємств і профспілки із стачкомом у себе в кабінеті. І коли один одному подивилися в очі, ті не могли не сказати того, що банки мені тут вже сказали. Що гроші пришли, і всі находяться на рахункових рахунках, в області вже. Але питаю: «Чому ж не виплачуєте?» Відповідають: «Команда зверху не виплачувати гроші».

П: А яка команда зверху?

Щ: Команда Уряду, команда Мінуглєпрому «не виплачувати».

П: Це розпорядження якесь було письмове?

Щ: Ні, це було усно сказано. На нараді, де були присутні мінімум чоловік 50.

П: Ви цю вказівку чули самі особисто?

Щ: Я не чув особисто. Але мені сказали керівники вугільних підприємств, на рахунках яких були вже ці кошти.

П: Скажіть, будь-ласка, а команду банкам виплачувати Ви також в усній формі давали?

Щ: Да.

П: Ці банки, які обслуговували підприємства вугільної промисловості, це були державні банки?

Щ: Державні.

П: Всі?

Щ: Да.

П: Яким чином ви впливали на діяльність банків, могли вплинути на діяльність державного банку?

Щ: Ну, не на банки безпосередньо, а на керівників вугільних підприємств. Але я ще раз повторюю, коли їх звели очі в очі. Коли вони розуміли, що їх завтра познімають ті ж гірники з роботи. І я сказав, що я беру відповідальність на себе. Будь-ласка, виплачуйте кошти, заробітну плату.

П: Ви в поясненнях сказали, що Ви банку вказівку дали виплатити кошти.

Щ: А заступник по економіці зателефонував в банк і сказав, що голова розпорядився виплачувати кошти.

П: Ви сказали керівникам підприємств, а заступник банкам сказав?

Щ: А керівники підприємств, ну вони те ж з банками мають зв’язок чи не мають? Розпорядник кредитів не бачив.

П: Я тільки Ваші покази слухаю.

Щ: Розпорядних кредитних ресурсів нема. Він зберігає гроші, а розпорядний керівник?

П: Так чому Ви банкам вказівку давали виплачувати кошти?

Щ: Давали та й давали. Всім, щоб дати, щоб ніхто не сховався і голову нікуди не сховав, тому й давали.

П: Скажіть будь-ласка, це розпорядження від лютого 1996 року. На питання прокурора, хто був ініціатором цього розпорядження, Ви відповіли, що Ви в розмові з Євгеном Щербаньом прийняли таке рішення.

Щ: Советовались с Евгением Щербанем. Советовались все. Под распоряжением обласной государственной администрации. Под ним подписывались мои заместители. Ситуацию на газовом рынке знали все, все до единого. Знал и город Донецк, и руководители предприятий.

П: Я вибачаюсь, можна питання поставлю?

Щ: Да.

П: Яким чином з’явилася ідея цього розпорядження?

Щ: Того, що ми бачили монополіста...

П: Хто це «ми»? Ви постійно кажите «ми», «ми», «ми». Персоніфікуйте будь-ласка.

Щ: Я маю на увазі обласну державну адміністрацію і себе в тому числі, як голову обласної державної адміністрації.

П: То це Ви ініціювали видання цього розпорядження?

Щ: Я і заступники.

П: Яким чином? Не можна хором ініціювати це, не можна хором робити. Ви і заступники – це як?

Щ: Ну давайте так скажем, я проводжу нараду і кажу: «Отакі справи і такі недоліки. Нам пропонують газ, ціна буде така, підприємства будуть недополучати прибутки і т.д. Що будемо робити? Є пропозиція прийняти розпорядження, щоб наші підприємства отримували газ тільки в тій структурі, яка напряму буде працювати і по самій дешевій ціні буде віддавати газ...

П: Скажіть, будь-ласка, а на нарадах «нам пропонують», «нам» – це кому?

Щ: Донецькій області.

П: В особі кого?

Щ: Я представник Донецької області.

П: В особі кого Донецької області?

Щ: В особі Донецької обласної державної адміністрації і мене як голови.

П: Тобто Вам особисто пропонують газ?

Щ: Да. Ну, кому, скажіть, будь-ласка? З ким має стосунки прем’єр-міністр? З прибиральницею, яка є в обласній державній адміністрації чи з головою? З ким він має стосунки?

Судья: Будь-ласка, відповідайте на питання. Воно не знято. Захисник задайте ще раз питання.

П: Скажіть, будь-ласка, в особі кого обласній адміністрації пропонувалося постачання газу? Все ж таки хто і яким чином ініціював видання розпорядження обласної адміністрації 22 лютого 1996 року?

Щ: Порадившись з заступником, із представниками промислових підприємств і з ІСД, було прийнято таке розпорядження.

П: Порадившись. Знову-таки, коли це відбувалося? Який склад був осіб, які на зустрічі присутні були?

Щ: Це відбувалось на протязі осені 1995-го року і на початку 1996-го року. Це відбувалося практично кожен тиждень, ці питання обговорювалися буквально кожен тиждень.

П: Кожен день про розпорядження говорили?

Щ: Причому про розпорядження?

П: Та я ж Вас питаю про розпорядження.

Щ: Про проблеми.

П: Я вас питаю про розпорядження від 22 лютого 1996-го року.

Щ: Я не пам’ятаю до деталей як воно було. Не пам’ятаю я цього. Але я розумію, що логічно, що після обговорень ми ці розпорядження приймали. Бо в розпорядженні є підписи юрвідділу, заступників моїх, мій підпис остаточний.

П: А хто юридичному відділу сказав готувати це розпорядження?

Щ: Навєрно, заступник. Я не казав особисто, коли ще у мене працював. Я працював із обласною державною адміністрацією, з підлеглими через своїх заступників. Всі повноваження кожного  були визначені, були написані на бумазі.

П: Тобто фактично ви навіть до виникнення цього розпорядження відношення не маєте?

Щ: Як це не маю? Я ж підпис ставив.

П: Підпис я розумію. Я кажу до виникнення. Ви сказали, що Ваш заступник готував це розпорядження?

Щ: Ну я ж читав його текст.

Власенко: Якщо дозволите, шановний суд. Я так розумію, що свідок не розуміє сенсу питань. Розпорядження не виникає із повітря. Хтось його ініціює, дає команду готувати, потім його готують і тоді голова його підписує.

Суддя: Якщо у Вас є таке питання, Ви зможете його задати в свою чергу. Зараз задає питання захисник Плахотнюк. Прошу.

В: Хто ініціював? Від кого?

С: Ваше питання (Плахотнюку – НБН).

Щ: Ініціював Євген Щербань.

П: Яким чином він ініціював виникнення саме розпорядження?

Щ: Розповів меня про стан справ, про ціни, я був в курсі справ цих. Я ще раз повторюю, якщо прем’єр-міністр має зі мною розмову кожні два тижні на одну й ту ж тему – це обговорюється чи не обговорюється в обласній державній адміністрації?

П: Яким чином Євген Щербань міг ініціювати видання розпорядження ОДА, головою ОДА?

Щ: Євген Щербань був депутатом Верховної Ради. Це, по-перше. По-друге, у нас з Євгеном Щербанем були стосунки і службові. Я зустрічався з усіма депутатами й прислуховувався до депутатів, в тому числі до всіх. І хто які пропозиції давав, ми прислуховувались і робили те, що пропонували депутати.

П: Скажіть, будь-ласка, Євген Щербань ініціював питання про видання цього розпорядження вже тоді, коли він був засновником ІСД?

Щ: Да.

П: І результатом прийняття цього розпорядження було встановлення монополістом на ринку збуту споживачам газу?

Щ: Ні, монополістом він не був іще на той час.

П: А в чому тоді сенс був розпорядження цього?

Щ: Але багато підприємств уже отримували газ від ІСД.

П: Про що йшла мова в розпорядженні?

Щ: Про те, щоб газ отримувати від ІСД.

П: Всі підприємства Донецької області?

Щ: Да. Рекомендації були.

П: Це рекомендації були чи це були розпорядження?

Щ: Ну і розпорядження, і рекомендувати. Я не пам’ятаю дослівно. Я не бачив з 1996-го року.

П: З того часу, як підписали?

Щ: Да.

П: Скажіть, будь-ласка, чи виконувалося це розпорядження підприємствами Донецької області добровільно?

Щ: Виконувалося.

П: Якісь конфлікти були з цього приводу?

Щ: Не пам’ятаю.

П: У вас були зустрічі у Вашому робочому кабінеті з Поживановим (Михаил Поживанов – в  1994-1997 гг. – мэр Мариуполя, в 1996 году имел конфликт с Евгенеем Щербанем из-за поставок газа, депутат ВР II, IV, V, VI созывов, был заместителем министра экономики в правительстве Юлии Тимошенко, в настоящее время проживает в Австрии – НБН)?

Щ: Були. Були і не тільки в кабінеті.

П: З питань якраз отримання газу від ІСД?

Щ: Не пам’ятаю.

П: Конфліктних ситуацій ніяких не було?

Щ: З Поживановим? Були.

П: Стосовно газу?

Щ: Ні. Стосовно бюджету, куди заліз Поживанов.

П: Я питаю стосовно газу.

Щ: А я кажу, як воно є. Не було конфліктів стосовно газу.

П: Скажіть, будь-ласка, у Вас є офіційний сайт свій?

Щ: Немає.

П: Офіційного сайту немає?

Щ: Є, але він не працює.

П: Але був.

Щ: Ну був, був. Офіційний сайт? Мій особистий?

П: Да.

Щ: Створений був в 2007 році, але він не працює.

П: А інформація, яка там міститься, на офіційному сайті, інтерв’ю Ваше – воно відповідає дійсності?

Щ: Клянусь Вам, я не читав даже ті інтерв’ю, які там є на сайті. І не заходив на нього жодного разу. Може, раз чи два, коли його створили.

П: Скажіть, будь-ласка, хто був постачальником газу підприємствам Донецької області до лютого 1996-го року?

Щ: РАО «Газпром» був, (РАО «Газпром» – российская энергетическая компания, крупнейшая газовая компания мира, владеющая самой протяженной газотранспортной системой. В 1990-е годы «Газпром» находился под руководством Рэма Вяхирева – НБН), «Ітера» була («Итера» – российская компания, крупнейшим акционером которой в те годы был бизнесмен Игорь Макаров – НБН), «Республіка» була (Корпорация «Республика» в 1994 г. была крупнейшим газовым импортером Украины, в 1994-1995 гг. – корпорацию возглавлял Игорь Бакай – НБН).

П: І ці підприємства мали право укладати угоди напряму на постачання газу від цих структур так?

Щ: Ну мали право.

П: І це влаштовувало підприємства?

Щ: Не зовсім влаштовувало.

П: Чому?

Щ: Ми те ж проводили ревізії на підприємствах і бачили, коли ліквідна продукція залишається закордоном, а коли… Проводили й перевірки. Коли гроші лягають особисто керівнику в карман, а в області нічого, тільки колготки завозяться. Тому повинні були заборонити відпуск сировини, а тільки готову продукцію. Це були інтереси області.

П: Чому в розпорядженні не заборонили відпуск сировини, а заборонили придбання газу в інших структур, крім ІСД?

Щ: Ну, наприклад, ми обговорювали питання з комбінатом Ілліча (ПАО «Мариупольский металлургический комбинат имени Ильича» – крупнейшее промышленное предприятие Донецкой области. Комбинат производит горячекатаный и холоднокатаный стальной лист широкого сортамента, в том числе для судостроения, нефтепроводные, бурильные, газо- и водопроводные трубы, оцинкованный лист. – НБН), говорили за те, що будемо будувати газопровід безпосередньо по Ростовській гілці.

П: Питання інше. Ви в розпорядженні від лютого місяця 1996-го року зобов’язали практично всі підприємства Донецької області придбавати газ у ІСД так?

Щ: Да.

П: Тільки в нього і все. Зараз Ви говорите про те, що було невигідно підприємствам працювати напряму з РАО «Газпром», з «Ітерою», тому що уходила всерйоз продукція...

Щ: Невигідно для області, для Донецької області.

П: Чому ви в розпорядженні не заборонили підприємствам області розраховуватися продукцією?

Щ: А продукцію не випускали. Наприклад, продукцію кінцеву Комбінат Ілліча чи «Азовсталь» (ПАО «Металлургический комбінат «Азовсталь» – один из крупнейших металлургических комбинатов Украины с полным циклом производства. Является монополистом по выпуску некоторых видов металлопроката. С 2006 г. предприятие входит в группу «Метинвест» ФПГ «СКМ» Рината Ахметова. – НБН) для нього кінцева продукція був сляб. (Сляб – полупродукт металлургического производства, представляющий собой стальную заготовку прямоугольного сечения с большим отношением ширины к высоте; предназначены для прокатки листовой стали – НБН)

Але сляб – це є продукт, який ще потребує переробки, Цей метал, який повинен піти на каспійські труби. І тільки коли вийде труба – оце кінцева продукція. Вугілля не може бути кінцевою продукцією. Воно може бути кінцевою продукцією для вугільного підприємства. Проте, для підприємства іншого – це сировина.

П: А чим вони розраховувались з ІСД за газ?

Щ: За газ розраховувались? Ну я в ці деталі не влазив.

П: Чи не тим самим бартером, ні?

Щ: І бартер був. А на той час бартер у всій державі був. Але ІСД більш оперативно працювала на цьому ринку. Тому що директор працював тільки за своє підприємство, а ІСД бачила географію проблем всієї Донецької області.

П: А для чого директору підприємства у питаннях постачання газу вся Донецька область?

Щ: Директору підприємства? Ну, это вопрос вообще нелогичный. Если вы депутат ВР?

П: Я не депутат ВР, я просто адвокат.

Щ: Ну, чи бувший депутат.

П: Я – не бувший депутат.

С: Будь ласка, свідок, продовжуйте.

Владимир Щербань: Я скажу вот что. Значит, когда мы проводили одно из совещаний, просто пример приведу. И когда я свел в одном зале директоров угольных обьединений и деректоров металлургических комбинатов. И когда я задаю вопрос конкретно заместителю директора Ильичёвского меткомбината, задаю вопрос: «Скажите пожалуйста, по нашей информации вы получаете уголь коксующийся из-за кордона, баржами возите его из Америки. Скажите, в какую цену вы покупаете уголь?» Ответ был заместителя: «По сорок долларов за тонну». Я поднимаю генерального директора объединения «Донецкуголь»: «Валентин Георгиевич, скажите пожалуйста, по какой цене вы готовы отдать сегодня коксующийся уголь коксохимзаводам?». Он говорит: «По 25 долларов». «Вы слышите? Вы готовы?». Поднимается снова заместитель генерального Ильича комбината (ММК им. Ильича – НБН) и говорит: «Так у них могут быть не ритмичные поставки из-за забастовок». На что был мой ответ: «Забастовки потому что угольный шельф горами лежит на складах угольных предприятий, а наши меткомбинаты покупают его за рубежом. Поэтому…

Власенко: Я вибачаюсь, яке це відношення має до корпорації ІСД і поставок газу, а тим більше до вбивства Щербаня?

Щ: Да, законы экономики настолько просты, что их очень сложно понять, понимаете?

Плахотнюк: Ви можете пояснити, чому ви не заборонили підприємствам області розраховуватися бартером?

Щ: Бартер був, грошей не хватало у державі. Коштів не хватало.

В: Тоді питання: для чого створювалось ІСД?

Щ: Півдержави, з 2000-го року бартер був, чи пізніше навіть був. Я вибачаюсь.

В: Тоді для чого ІСД створили?

Щ: Для того, щоб ресурси області могли не витікати у вигляді сировини за межі області, а готової продукції. І набагато мобільныше працювало ІСД, чим працювали окремі директори.

В: Мобільніше з чим?

Щ: Чим директори, я кажу ще раз.

В: З чим? В якій?..

Щ: З продукцією, яка випускалась підприємствами особисто – одним, другим, третім. Коли створювалось…

П: Питання не про продукцію зараз, а газ. Ви ж кажете про те, що ІСД, розпорядження було про те, щоб…

Щ: Ну газ – це основа тієї продукції, яка випускалась. Шановний, не буде домна горіти, якщо не буде газу там, ну?

П: Зрозуміло, но домна буде горіти в будь-якому випадку, незалежно від того від ІСД поступить газ чи від Ітери («Итера» – российская компания, крупнейшим акционером которой в те годы был бизнесмен Игорь Макаров. Один из основных поставщиков российского газа в Украину в 1990-х – НБН). Да, по якій ціні, чи буде довго чи буде домна горіти, чи вона погорить місяць і загасне…

П: По якій ціні газ до цього розпорядження передавався (газ – НБН) підприємствам?

Щ: Я не пам’ятаю. Але дешевий газ був.

П: Ну скільки?

Щ: Долларів сорок.

П: Це до того, як ІСД створилося? У Ітери скажімо так придбали по цій ціні?

Щ: Ну, не пам’ятаю деталей цих, не пам’ятаю кажу вам.

П: Ну, так а чому – дешевий газ, для чого тоді ІСД?

Щ: Щоб отримувати дешевий газ і продавати продукцію підприємств за межі області, і залишались щоб кошти на підприємствах, і розраховуватись з підприємствами грошима.

П: Тобто ІСД крім того що централізовано розповсюджувало... постачало газ підприємствам, воно ще й централізовано займалося реалізацією тих…

Щ: Збутом... Збутом займалися.

П: Скажіть, будь ласка, а займалося видобуванням газу ІСД? Де вона брала газ?

Щ: За межами України брали газ.

П: У кого?

Щ: У Ітери брали газ, у Газпрома брали. У Росії брали – чи туркменський газ в Росії брали. В ЄЕСУ частково починали брати уже тоді.

П: Починали коли?

Щ: Ну, після мого розпорядження, після мого звільнення. Я розумів, що ЄЕСУ почне постачати газ. Я зрозумів для чого звільнення. Для чого…

П: Скажіть, будь ласка, вам відомо про агентську угоду між ІСД і ЄЕСУ 1995-го року – 30 грудня, здається….

Щ: Але вона нічого за собою не несла та угода.

П: Я вас питаю чи вам відомо чи не відомо?

Щ: Ну, відомо, поверхнево. Я ж не ліз туди в деталі.

П: Вам поверхнево відомо. Ви її бачили, цю угоду?

Щ: Не бачив.

П: Яким чином, як виконувалась ця угода ви знаєте?

Щ: Ні, не знаю.

П: Умови цієї угоди ви знаєте?

Щ: Не знаю.

П: По якій ціні газ поставлявся за цією угодою ви знаєте?

Щ: Не знаю.

П: Чи влаштовували ці умови…

Щ: Але мені доповідали, що не влаштовували... Не влаштовували. Як доповідали? Я сам не бачив.

П: Володимир Петрович, я не поставив вам питання ще. Скажіть, будь ласка, умови, передбачені агентською угодою ІСД і ЄЕСУ на поставку оптового газу від ЄЕСУ до ІСД, чи влаштовували ці умови ІСД і ЄЕСУ?

Щ: Якщо були конфлікти у нас, то мені доповідали, що це не вигідно нам. Вони не влаштовували нас, але вони, якщо були ці агентські соглашенія, то вони були тільки на вимогу прем’єр-міністра і частково, щоб не було, щоб грому і молнії менше було.

(Павел Лазаренко – с мая 1996 до июля 1997 года премьер-министр Украины. В феврале 1999 года арестован в аэропорту США, где он намеревался просить политическое убежище, по подозрению в отмывании денег и других финансовых правонарушениях. В 2004 году осужден на 9 лет заключения. До 2008 года находился под домашним арестом, пока шли апелляционные судебные процессы. В 2008 году был помещен в тюрьму США Terminal Island, где завершил отбывать срок 1 ноября 2012 года. После выхода из тюрьмы подал ходатайство на временное пребывание в США. Адвокат Лазаренко заявила, что ее подзащитный собирается вернуться в Украину – НБН)

П: Скажіть будь ласка, по-перше кого це вас…

Щ: Це була…

П: …не влаштовувало?

Щ: Донецьку область.

П: Вас – це Донецьку область? Ви маєте на увазі регіони?

Щ: Да, регіони.

П: Так, скажіть будь ласка, що значить «на вимогу прем’єр-міністра»? Угода ця була оплачена... Ви жодного слова про це не говорили.

Щ: Ну, я це не говорив… Я говорив, скільки пресував мене прем’єр-міністр.

П: Ви про угоду взагалі не згадували, Волоодимир Петрович.

Щ: Про угоду не згадував. Не згадував.

П: Якщо вам умови не відомі, чому ви вважаєте, що вони не вигідні?

Щ: Ну, ви ж мені нагадуєте якісь питання, ви ж повертаєте мене на багато років назад, повертаєте.

П: На 16, навіть 17…

Щ: Ну, 16, повертаєте, я ж теж не все пам’ятаю. Я не написав, на жаль, деякі речі тут. Не всі написав.

П: Скажіть, будь ласка, а стосовно цієї угоди, ви кажете, що вам доповідали, що невигідні були умови. Хто доповідав? В чому невигідність умов була?

Щ: В економіці.

П: Що це значить?

Щ: В стоимости газа, в расчетах.

П: Яка вартість була?

Щ: Не помню.

П: Чому ви кажете про те, що не вигідно було?

Щ: Ну, если мне говорили...

П: Кто говорил?

Щ: Подчинённые, представители ИСД говорили подчинённым говорили о том, что не выгодно.

П: Яким ви підлеглим вашим говорили?

Щ: Заступникам.

П: Прізвища назвіть, будь ласка.

Щ: Волкову казали, Лук'янченку казали. Євген казав особисто мені. Євген знав і мав стосунки зі мною.

П: Це вам заступники передали про те, що їм казали?

Щ: Гайдук казав мені, Віталій. (Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса», в 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня – НБН)

П: Про те, що не вигідно?

Щ: …заступник по промисловості. Да.

П: Скажіть, будь ласка, а чи вживалися якісь… До речі, а Євген Щербань коли це говорив вам, в якій формі?

Щ: Я не пам’ятаю.

П: У вас в кабінеті, на балконі у вас, в Америці? Де?

Щ: Я розумію сарказм ваш, але є події, які залишаються в пам'яті на все життя, а ті події залишились в пам'яті. А скажем так, текучка, як її називають, то вона не залишається особисто в пам'яті – і дати, балкони, туалети і так далі. Ви це розумієте, чи ні?

П: Ви балкон пригадали.

Щ: Суд, це... я запам’ятаю на все життя. В моєму житті було декілька судів, але всі вони були в Америці.

П: Скільки ви були?

Щ: Перший раз в суді як свідок, слава Богу.

П: Скажіть,будь ласка, ви кажете, що деякі речі запам’ятовуєте, деякі не запам’ятовуєте. З чим вибірковість така пов’язана?

Щ: Последствия этих событий. Вот они запоминаются.

П: Ну, ви зараз у своїх вільних поясненнях, чудово розповідали про положення, вірніше, про стан економіки в регіоні, і про відносини між ІСД і ЄЕСУ. Я ж вас про це і питаю.

Щ: Ну так это все события, которые остались у меня в памяти. Потому что я был непосредственно причастен к «прессу» премьер-министра, причастен, скажем так, к уговариваниям меня на эти встречи все, к перевоговорам, к принятию и приёму Тимошенко там и так далее. Потому это запомнилось мне.

П: Скажіть будь ласка, що вам відомо про тиск, як ви кажете, прем’єр-міністра на Євгена Щербаня?

Щ: Это со слов Евгения извсетно.

П: Що?

Щ: Что на него давили, на Евгения давили с одной стороны, как предпринимателя. Меня как політика в большей степени давили за принятие решения, чтобы ЕЭСУ стал монополистом.

П: Скажіть, будь ласка, хто давив?

Щ: Премьер-министр.

П: Особисто?

Щ: Павел Иванович Лазаренко. Да.

П: Він сосбисто зустрічався з Євгеном Щербанем?

Щ: Да.

П: Якісь дії з боку Лазаренка крім цих зустрічей були в бік Євгена Щербаня?

Щ: Ну, угрозы были, о которых Евгений мне рассказал. Не казав більше.

П: Скажіть, погрози, про які вам говорив Щербань, пор які погрози саме він говорив? І де це відбувалося?

Щ: Євген говорив за що? За те, що ми заблокуємо ваш регіон, що ви не розрахуєтесь за газ. Те саме мені казав, і Євгену те ж саме казав.

П: Хто казав?

Щ: Лазаренко. Зі слів Євгена.

П: Тобто зі слів Щербаня Лазаренко йому таки казав?

Щ: Да, да,да.

П: І далі? Це всі погрози?

Щ: Ну, вони ж неодноразово були ці погрози.

П: Я розумію. Ще які були погрози?

Щ: Погрози життя, що колись Євген сказав мені на тому ж балконі, за який згадуємо, зі слів Лазаренко це було сказано.

П: І Щербань вам повідомляв, коли це Лазаренко йому сказав і при яких обставинах?

Щ: Я не пам’ятаю, це в серпні була розмова з Лазаренком. Мене на той час не було. Я тільки приїхав на Україну, повернувся. Не питав я дату. Може і казав тоді, да…

П: Тобто Щербаню, вірніше Щербань вам говорив на балконі про те, що в серпні 1996-го року у нього…

Щ: Не в серпні, а що в нього була розмова остання. Ну, серпень, я маю на увазі…

П: Це ви в серпні зустрічалися чи ні?

Щ: Ми наприкінці серпня зустрілись з Євгеном…

П: Це ви на балконі там зустрічались?

Щ: А весь серпень… да, практично весь серпень я був в Америці. Після олімпіади я залишився там. І коли прилетів,це була перша наша зустріч з ним і розмова зразу відбулася. Я приїхав в адміністрацію, і він приїхав на зустріч.

П: Володимир Петрович, я питаю вас про те, чи розповідав вам Щербань при яких обставинах йому Лазаренко погрожував? Коли?

Щ: Мене на той час обставини, в якому кабінеті, який був стіл, мене це не інтересувало. Мене інтересував сам зміст основний, що це була погроза. От це мене інтересувало. Все. А в якому кабінеті, як це було сказано, якою інтонацією і чи були в нього очки на обличчі у Лазаренка, я не пам’ятаю і цього не інтересувало це мене.

П: Тоді давайте скажемо так, детальніше скажемо. Чи говорив вам Щербань тоді про ці зустрічі? Про обставини погроз? Про місце?

Щ: Про місце не говорив, а може й говорив. Я не помню. Я ще раз вам кажу.

П: Ага, тоді, будь ласка, ще раз, в чому виражалися погрози? Як Щербань вам повідомив?

Щ: В тому, що Щербань сказав: «Що мене застрелять, мене вбють. Я бачу, що за мною їздять машини. Остання розмова, яка була з Лазаренком, вона була на повишених тонах». Наверное, так он сказав. На повишених тонах була и поэтому я думаю... Ну здесь больше всего не сам факт, ну, скажем так, уже ж я владел информацией,кто такой Лазаренко на то время. Серьезно владел информацией, что такое ЕЭСУ. И поэтому не сам факт как эта встреча состоялась, бежать и говорить: «Лазаренко, ты должен был стоять не там, а здесь…». А я начал давать рекомендацию: «Женя, бросай всё, едь в Америку, отсидись там и так далее». На что он сказал: «Нет, я не поеду»,

П: Владимир Петрович…

Щ: Причём сказал это обречённо.

П: Якщо можна, закінчіть, будь ласка, фразу Євгена Щербаня, яку він ніби-то сказав на балконі?

Щ: Не нібито, а сказав.

П: Ну, скажіть будь ласка, що він сказав. Закінчіть фразу. Бо ви на середині фрази починаєте зразу розповідати про щось інше. Що він вам сказав?

Щ: «Я розумію, що мене вбють. Я знаю, що за мною їздять машини. У мене була, остання зустріч була з Лазаренком, де на серйозних тонах мені Лазаренко сказав, що «не хочете брати газ – будемо вирішувати питання по-іншому». Якось так він сказав.

П: Так якось так чи так було?

Щ: Він сказав, що його життю є загроза. Його вб'ють. Оце він мені сказав.

П: Всьо? Більше він вам на балконі ні про що не говорив?

Щ: Та може ще про щось говорив, я не пам’ятаю.

П: Я маю на увазі про те, що стосується загрози його життю. Скажіть, будь ласка, чи вам відомо, що на той час, тобто 1995, 1996, 1997 роки існували урядові, скажімо так, документи, які регулювали граничну вартість газу, оптового постачання газу? Оптова ціна.

Щ: Гранична ціна – це максимальна ціна, а не мінімальна. Тому хто як домовиться, кому вигідніше... від цього й вигода всього. Ні, якраз так, якщо з точки зрения экономики, то як раз так. Если максимальная, то это ни о чём не говорит.

П: То вам відомо чи не відомо, скажіть бкдь-ласка?

Щ: Ні, не відомо.

П: Тобто, вам...

Щ: Ну на той час може й було відомо. Ну не пам'ятаю я. Я ще раз вам кажу. Я не пам'ятаю!

П: Скажіть, будь ласка, по якій тоді ціні пропонувало ЄЕСУ газ?

Щ: По не вигідній ціні ЄЕСУ пропонувало Донецькій області. Якби було вигідно брати в ЄЕСУ газ в цілому для економіки Донецької області, то ми б його брали і не було б ніяких протиріч між нами і ЄЕСУ, і урядом, чи не урядом, а Павлом Лазаренком.

П: Скажіть будь ласка, «ми» – це хто?

Щ: Ми – це Донецька область, я як голова обласної державної адміністрації, Євген як депутат, корпорація ІСД, підприємства промислові.

П: Але хто брав газ у ЄЕСУ? Область купувала газ у ЄЕСУ?

Щ: Купувала газ.

П: В якому році?

Щ: В 95-му наче. Ні, в 96-му.

П: В 96-му, а в 97-му?

Щ: Я не был в области, практически по области не ездил. Сложение полномочий.

П: Скажіть, будь ласка, хто керував корпорацією ІСД?

Щ: Когда?

П: В 95, 96, 97-му році.

Щ: Вначале Момот руководил. Потом, по-моему, Таруту поставили. Потом, когда Гайдука освободили, по-моему, Гайдук ушел в ИСД.

(Александр Момот – с 1981 года – главный инженер вычислительного центра Донецкого облисполкома. С 1989 года – академик Академии экономических наук Украины, член-корр Академии информатики Украины. В 1988 году создал СП «Интеркомпьютер» – одно из первых СП в СССР. Основатель и первый президент компании «ДАНКО» (1994), а также один из основателей и руководителей «Индустриального союза Донбасса». Убит 16 мая 1996 года во дворе своего дома в центре Донецка.

Сергей Тарута – в настоящее время председатель совета директоров корпорации ИСД, президент ФК «Металлург» (Донецк). С 1979 года работал на заводе «Азовсталь», в последние годы – начальником отдела внешнеэкономических связей. В 1995 году – соцчредитель внешнеторговой фирмы «Азовимпэкс». С декабря 1995 года – исполнительный директор «Индустриального союза Донбасса» – НБН)

П: Скажіть, будь ласка, чи відомі вам якісь судові справи, позови між ІСД та ЄЕСУ, стосовно ціни на газ, постачання газа, умов контракту?

Щ: Не відомі.

П: Не відомо. Ви як господар в області, і як ви вже сказали, що мали пряме відношення до ІСД...

Щ: Яке пряме відношення? Я творець, да.

П: Як хто?

Щ: Як творець, да.

П: Як творець чого?

Щ:Як творець ідеї.

П: Ну добре. Так ви ж як творець, ви ж повинні були слідкувати за своїм творінням?

Щ: Ну час від часу інтересувався проблемами і знав ці проблеми. Якщо мене щодня смикає за лацкани піджака кожен день прем'єр-міністр, то конешно інтересувався, а як же не інтересуваться.

П: Чекайте, прем'єр-міністр смикав вас з приводу ІСД?

Щ: Да. Щоб ЄЕСУ отримало газ не через ІСД, і частково через... а через підприємство ...

В: Отримало чи постачало?

Щ: Постачало.

П: Тобто, з'являється ще одна підстава... Раніше ви казали,що ЄЕСУ хотіло постачати, вірніше вас прем'єр-міністр... ну, тиснув на вас, щоб ЄЕСУ було постачальником газу на підприємства Донецької області. Тепер з'являється ще одна підстава, це щоб ЄЕСУ не поставляло газ ІСД, так?

Щ: Хто, Лазаренко це говорив?

П: Ну це ви тільки що сказали.

Щ: Ні, ви мабуть не так зрозуміли.

П: Ну то скажіть, щоб я зрозумів. Можливо й дійсно не так зрозумів.

Щ: Лазаренко вимагав, щоб газ на території Донецької області постачався через ІСД безпосередньо підприємствам, але газ той, який належить ЄЕСУ, який буде постачати ЄЕСУ.

П: Тобто, Лазаренко умову ставив, щоб це через ІСД це строго робилося?

Щ: Йому без різниці було.

П: Ну ви ж тільки що у поясненнях своїх сказали, що через ІСД постачалось…

Щ: Не вигідно було. Не вигідно було нам отримувати газ від ЄЕСУ, тому що для Лазаренка ІСД це було, ну скажім так, як структура, яка б.. не хотів би, щоб вона існувала.

П: Чекайте, якщо ІСД не вигідно було отримувати газ від ЄЕСУ, чому ж воно отримувало?

Щ: Ми ж політикою теж займалися. І ми ж вели дипломатично себе, хоча б інколи. Хоч інколи вели дипломатично, і брали, і не брали. Як кажуть, і кнутом, і пряником.

П: Тоді чому помінялася ваша політика, спочатку пряником, а потім кнутом?

Щ: Та моя політика не мінялася, поки не зняли мене. Ви це знаєте особисто. А у кого вона мінялась політика... може у когось і помінялась, зовсім помінялась.

П: Чому ви тоді не перешкодили укладанню контракту між ІСД та ЄЕСУ?

Щ: Яким чином?

П: А яким чином ви на все інше впливали?

Щ: Ну хорошо, якщо і був контракт. Якщо він був контракт.

Власенко: Якщо був...

Щ: Та не пам'ятаю, був він чи не був.

В: Він був 30 грудня 1995 року.

С: Будь ласка, не перебивайте.

В: Я перепрошую, шановний суд.

Щ: Ну може й був.

П: То чому ви не втрутились тоді?

Щ: Я не памятаю.

П: Чи він вам не вигідний?

Щ: Не пам'ятаю.

П: Можливо, він вигідний був?

Щ: Так контракт підписати – це ж не значить отримувати.

П: Так отримували ж газ?

Щ: Та отримували, але не стільки, скільки хотіли, але не весь обсяг. Який? Отой, що домовились... 1 млрд кубів, і все...

П: Скажіть, будь-ласка, чому ви не втрутились в укладання контракту між ІСД і ЄЕСУ, який не вигідний для вас був з ваших слів?

Щ: Значить якісь підстави були, що не втрутився. Значить, такі обсяги, які нам давала ЄЕСУ, вони не були для нас такими вирішальними в цілому для області. Я вважаю тільки це була причина того. Але це думки мої зараз, точніше я відповісти не можу.

П: Скажіть будь-ласка, а в той період 1996-97 років, ну 1996 рік, в кого ще крім ЄЕСУ придбавала ІСД газ?

Щ: В Ітери, мабуть, придбавали.

П: Це – мабуть, чи вам відомо?

Щ: Ну я ж не був в ЄЕСУ, я ж не сидів в ІСД. Я ж не сидів там, не був керівником ІСД. І тому я не знаю, придбавали в кого. Вони придбавали там, де було вигідно в цілому для області придбавати газ, вони там і придбавали.

Суддя: Так і відповідайте, якщо памятаєте – так і відповідайте, якщо не памятаєте, так і кажіть.

П: Скажіть, будь-ласка,чи розповідав вам Евген Щербань якраз оці питання? Ви ж обговорювали з ним ці питання чи ні? Придбання газу в ЄЕСУ, у Ітєри, вигідність контракту. Ви ж кажете, що ви постійно разом були.

Щ: Да, питання обговорювали.

П: То що ви обговорювали з ним, детальніше, стосовно відносин ІСД і ЄЕСУ?

Щ: Я ще раз повторюю, що ми намагалися дипломатично вести себе, щоб меньше було скандалів у нас. Ми розуміли, що не ми вище на посадах сидимо, а сидять ті, хто постачає нам цей газ. І ми розуміли, чим все це закінчиться. Розуміли. Так воно й закінчилось. І тому вели себе дипломатично. І брали, і не брали. І перепони ставили, я так розумію. Не було у нас: з відвертою душою в обійми – що, давайте нам ваш газ, ми готові тут, упали перед вами і розстелилися. Ні, такого не було. Якраз цього і не було. Тому що основні, яще раз повторюю, я ж вам з самого початку розповів, що тиск був на мене до самого липня місяця, був тиск за газ. Не за що інше був тиск, а тільки за газ, за те, щоб ЄЕСУ безпосередньоприймала участь на донецьких підприємствах, постачаючи їм газ. Да, з ІСД домовились, але виходу іншого не було. Не міг... І Павло ж теж розумів те, що є закон же якийсь... Що якщо лобіює, стане це достоянієм президента, в тому чилі, то не поздоровиться і прем'єр-міністру. Але я ще раз повторюю, я на жаль, не доповідав президенту. Дурницю зробив.

П: Скажіть, будь-ласка, ви не доповідали президенту про економіку. Чому ви не повідомили правоохоронні органи про ту інформацію, яку ви отримали від Євгена Щербаня на балконі в себе в кабінеті?

Щ: Да, вопрос конечно интересный.

П: Ви в поясненнях своїх сказали, що вам оперативну інформацію надавала СБУ, міліція. Ви як голова обласної державної адміністрації....

Щ: Читал информацию, ориентировался, да.

П: Чому ви не повідомили правоохоронні органи про те, що вам стало відомо від Євгена Щербаня?

Щ:Не бачив в цьому доцільності.

П: Після того, як відбулося вбивство, чому ви більше не зверталися до правоохоронніх органів?

Щ: Після вбивства?

П: Да. Ви на похорони приїхали.

Щ: Ви ж не самогубець, ні?

П: Питання я тут ставлю, не ви, вибачте.

Суддя: Свідок, ви відповіді даєте суду.

Щ: Я не самогубець, щоб вийшов на площу і почав кричати, хто вбив Євгена Щербаня.

П: Питання не про площу. я питаю, чому ви не звернулися до правоохороннних органів?

Щ:Ну не звернувся, того що розумів, що...

П: Що розуміли?

Щ: Що це будуть останні мої слова, які будуть сказані в правоохоронних органах.

П: Це в усіх правоохоронних органах?

Щ: Я не знаю, в усіх чи не всіх.

П: Скажіть, будь-ласка, на той час, коли ви розмовляли на балконі, на той час керівником обласного СБУ, керівником обласного МВД ще були ваші люди, як ви сказали?

Щ: Ні.

П: А ви до своїх людей зверталися з цією інформацією?

Щ: Ні.

П: Чому?

Щ: Ну, по-перше, люди без посад були на той час уже, звертатись до людей...

П: Тільки через те, що люди були без посад, а всім іншим, хто був на посадах, я так розумію, ви не довіряли?

Щ: Може не довіряв, гадайте так, що не довіряв.

Александр Плахотнюк: Вам же була відома інформація, яка б могла пролити світло на вбивство. Чому Ви її не повідомили?

Щербань: Я ще раз повторю: хотів жити ще.

П: Скажіть будь ласка, Ви до цього Ви розповідали також, що Ви ходили в бронєжилєті, що Вас намагалися збити...

Щ: Офіційні бумаги показували мені в СБУ.

П: Тоді ви не боялися?

Щ: Боявся. Чого я не боявся? Боявся.

П: Але ж ви тоді, як ви кажете, не зламалися.

Щ: Не зламався тоді.

П: Чому ж тоді після того побоялися?

Щ: Але я був на посаді. Завжди навруг мене люди були. Завжди. А коли я залишився без посади, і коли в усіх засобах масової інформації було, що Щербань – один із тих чи той, хто організував замах на прем'єр-міністра (Павла Лазаренко – НБН), то, скажіть мені, хто би до мене прислуховувався? Щоб я галасував би на площі тоді, чи звертався хто б? Чи прислуховувався до мене?

П: Тобто Ви хочете сказати, що коли зараз говорять, що Тимошенко причетна до вбивства Щербаня, то ніхто вас не послухає?

Щ: Зараз про це почали говорити всі. Але тоді один би я нічого не зробив, Ви це розумієте чи ні?

П: Скажіть, будь ласка, в 2001-му році чому Ви не зробили заяви? І не повідомили до правоохоронних органів про те, що вам щось відомо про обставини вбивства Євгена Щербаня? 2001-й рік, Тимошенко в тюрмі перебуває, Лазаренко – в Америці. Чому Ви не звернулися?

Щ: Де Тимошенко перебуває?

П: Тимошенко з лютого 2001-го року перебуває в тюрмі.

Щ: Я не відчував цю ситуацію, в якій до мене буде хтось прислуховуватися в той час.

П: І в 2001-му році Ви не відчували?

Щ: І в 2001-му не відчував.

П: Коли ви відчули цю ситуацію?

Щ: Зараз відчув.

П: Чому Ви зараз дивитесь на прокурора?

Щ: Я дивлюсь не на прокурора, а якраз на дівчину, яка он сидить за комп'ютером.

П: Зрозуміло. Скажіть, будь ласка, а що значить зараз відчули?

Щ: Відчув тоді, коли побачив, що це дійсно стало настільки гласним стало. Розумієте? Але, я ще раз вам кажу – я це повідомив американцям. Там, де я відчував безпеку для себе, там я повідомив це. Повідомив американцям. Я не скрив жодного факту. До речі може щось не сказав ще, але жодного факту... Ну, не сказав просто. Може не всі деталі, але я повідомив американцям. І те, що я боюсь повертатися на Україну, через те, що прем'єром стала Тимошенко, в тому числі. Але скажи за це в голос, да Ви що...

П: У 2001-му році Тимошенко не була прем'єром. Володимир Петрович, в 2001-му році Тимошенко вже не була прем'єром.

Судья: В чому питання захисника?

П: Я спитав, чому в 2001-му році, коли Тимошенко перебувала в тюрмі, свідок не звернувся?

Щ: Особисто для себе не щітав доцільним. Це було, скажімо так, це було небезпечно для мене, тому я ні до кого не звертався.

С: Будь ласка, наступне питання.

П: В 2010 році чого Ви не звернулися? Тоді вже президентом був Янукович Віктор Федорович. Тоді ще вам також небезпечно було?

Щ: Я не звертався.

П: Чому?

Щ: Знову ж таки, чого я буду звертатись, я один в цьому – і я буду звертатись?

П: Тобто Вам відомо про обставини гучного вбивства?

Щ: Відомо було, так.

П: ...Євгена Щербаня і Ви про це мовчите?

С: В чому питання?

П: Чому свідок мовчав про це до 2012 року?

Щ: Коли мене, після того, як пролунала заява в засобах масової інформації Руслана Щербаня (Руслан Щербань – сын покойного Евгения Щербаня, в 19-летнем возрасте ставший свидетелем убийства отца. Является руководителем областного благотворительного фонда им. Евгения Щербаня и главой наблюдательного совета Акционерного коммерческого банка «Капитал» – НБН), коли була заява, коли були відкриті карні справи, мене викликали в Генеральну прокуратуру на допит. І коли викликали по суті, я почав відповідати на ті запитання, які мені задавали. До цього в мене про вбивство Євгена Щербаня ніхто не запитував. І відповідати комусь? Я не повинен був бігати чи-то в Верховну Раду, чи ще до когось, чи до правоохоронних органів, і робити заяви, що «так і так… мені відомо там і т.д….». Там, де я рахував, що для мене безпечне, в Америці безпечно, я там сказав все, не приховуючи нічого.

П: Скажіть, будь ласка, Ви вважаєте, що як Ви кажете, послати прем'єр-міністра в кабінеті це безпечно?

Щ: Безпечно.

П: ...А повідомити про причетність це небезпечно?

Щ: Ну Ви ж вагу відчуваєте, дії одних і дії інших.

П: Вага – це життя друга.

Щ: Да, вага – це життя друга. Я знаю це.

П: І ви до 2012 року взагалі про це нікому і ніде не говорили, так?

Щ: Говорив.

П: Кому? Штатам?

Щ: І в Штатах, і в узкому колі говорив. Багатьом говорив. Помічникам своїм, які знали все, говорив.

П: І не боялися їм казати про це?

Щ: Я рахував про те, що вони тримають язики за зубами.

П: Всі?

Щ: Пока що тримали.

П: Багато осіб?

Щ: Да.

П: А вони, до речі, також.. Їм було відомо – і вони мовчали до цього часу?

Щ: Навєрно мовчали.

П: Скажіть, будь ласка, до Генеральної прокуратури, Ви кажете, Вас викликали, я правильно зрозумів?

Щ: Так.

П: Це в минулому році?

Щ: В грудні чи листопаді місяці.

П: В грудні чи листопаді 2012 року?

Щ: Я не пам'ятаю. Минулого року, да.

П: Ну це весна була чи зима, осінь.

Щ: Зима, мабуть.

П: Не весна?

Щ: Месяцев несколько назад.

П: Скажіть, будь ласка, чи допитували Вас в будь-якому статусі зразу після вбивства Євгена Щербаня?

Щ: Допитували.

П: Про що Вас там питали?

Щ: Про що питали?

П: Да.

Щ: Питали про замах на Лазаренка, місяць допитували мене. Питали, по-моєму, в прокуратурі в Донецьку на другий день після вбивства.

П: Я маю на увазі не про замах на Лазаренка, я маю на увазі про вбивство Євгена Щербаня.

Щ: По-моєму, питали.

П: В якому статусі вас запитували?

Щ: Що значить в якому статусі?

П: Ви були обвинувачуваним по справі? Свідок?

Щ: Я не пам’ятаю. Чого я був обвинувачуваним?

П: Не були обвинувачуваним?

Щ: Ні, не був.

П: А по якій справі Ви були обвинувачуваним?

Щ: Не по якій не був. По справам, коли в 2005 році, і то я там не обвинувачуваним був. А як на Ваших термінах, коли відкрили карні справи в 2005 році?

П: Відносно вас?

Щ: Да.

П: А відносно вас відкривали карні справи?

Щ: На Україні? Конечно.

П: Багато?

Щ: Багато.

П: Чим вони закінчилися?

Щ: Пшиком.

П: Коли?

Щ: В 2007 році.

П: Всі в 2007 році?

Щ: Да. Абсолютно усі.

П: Скажіть, будь ласка, чи давали ви інтерв'ю, яке опубліковане на вашому офіціальному сайті 29.12.2006 року? Чи відповідали Ви на питання журналіста, про те, що перейшли ви з статусу обвинуваченого в статус свідка в справі Щербаня?

Щ: Я не помню такого…

П: Ви інтерв’ю такого не пам’ятаєте?

Щ: Ні, я ні інтерв’ю не памяю, ні питання такого не пам’ятаю.

П: Це інтерв’ю воно було розміщено на вашому офіційному сайті.

Щ: Ну, може бути давав.

Власенко: Що тоді малося на увазі, що Ви перейшли від статуса обвинуваченого у статус свідка?

Щ: А, це відносно моїх…

С: Будь ласка захисник Власенко, не заважайте свідку.

В: По справі Щербаня. А питання було чітко поставлено. По справі Щербаня.

Щ: Ну, як журналіст запитав, я так і відповів, я не пам’ятаю.

П: То це не відповідає дійсності, що Вас перевели із статусу обвинуваченого в статус свідка?

Щ: Та я ніколи не був обвинуваченим по справі Щербаня.

П: Неправдива там інформація значить?

Щ: Де? В газеті?

П: В інтернеті.

Щ: Ну, значить неправдива.

П: Ви цього не говорили?

Щ: Та я не пам’ятаю що я говорив, як було запитання.

П: Скажіть, будь ласка, що у Вас запитували, коли допитували одразу після вбивства Євгена Щербаня в прокуратурі і міліції? Вам ставили питання, що Вам відомо стосовно вбивства Щербаня?

Щ: Ставили. Ставили.

П: Тобто таке саме, як сьогодні?

Щ: Так, ставили.

П: І Вам пропонували повідомити все, що Вам відомо по справі вбивства Щербаня?

Щ: Так, я сказав, що нічого невідомо.

П: А чому Ви тільки що сказали, що до того, як викликали в прокуратуру…

Щ: Я ж нічого не скажу, що я був би «білою плямою» у всій цій справі.

П: Володимир Петрович, Ви сказали, що Вас до цього ніхто не запитував.

Щ: Ви нагадали мені, до речі.

П: Тобто Ви згадали, що вас таки запитували?

Щ: Запитували… Да. Да. Да. Да.

П: І тоді Ви не повідомили?

Щ: Не повідомив.

П: Тобто фактично Ви сказали неправду тоді?

Щ: А мені на той час зовсім невідомо було, що погрожували… Але деталі не були відомі.

П: А які Вам деталі стали відомі після того?

Щ: А після того, коли почали розслідувати, після Лазаренка, коли його судили. І все-таки просто підтвердились ті сумніви, які ще були в нас на той час.

П: А тобто ці…Те, що Ви сьогодні говорили, це у Вас, ну, скажем так, висновки після того?

Щ: Ні, це не висновки. Висновки в мене були. Але я боявся казати про це. Я вам кажу відверто: я боявся казати про це. Я повідомив би, а Лазаренко при власті, Лазаренко при пам’яті. Я зараз скажу, що мені відомо там, і де я завтра буду?

П: Володимир Петрович, скажіть, будь ласка, то Ви повідомляли? Вас запитували про це?

Щ: Ви рахуєте, що я без мозгів чи як?

П: Ні.

Щ: Ну, я ще раз кажу: я – не самогубець. Я – не самогубець, тому я розумів. Розумів, що буде зі мною через пару днів. Я і країну не залишу – не встигну залишити.

П: До речі, скажіть будь ласка, а для чого вам доміки в Америці?

Фролова: Ваша честь, я прошу зняти це питання. Воно не відноситься до суті кримінального впровадження.

П: Ваша честь, якщо дозволите: у своїх поясненнях свідок пояснював про доміки в Америці, де вони разом жили і дуже детально про це розповідав. Ніхто його не зупиняв. Прокурори – не зупиняли. Вони вважали, що це стосується суті справи.

С: Захисник, зняти дане питання. Безпідставне.

Щ: В жодному разі вони б не продали…

Суддя: Свідок! Звертайте, будь ласка, увагу на суд.

Щ: Вибачаюсь.

С: Будь ласка, захисник наступне питання.

П: Скажіть, будь-ласка, чи правильно я Вас зрозумів, що в той період 1996-ий рік влітку у Вас проблеми. Ну, Вас звільняють з посади чи у відпустку Ви йдете, пишете заяву?

Щ: Але мене звільнили. Я написав у відпустку, а мене не звільнили, спочатку була розмова.

П: А і Ви після цього їдете на Олімпіаду?

Щ: Да.

П: Спокійно відпочивати. Так?

Щ: Хто сказав спокійно? Неспокійно. А чого мені було спокійно?

П: Але на Олімпіаду?

Щ: На Олімпіаду. Бо там була дружина, там була сім’я моя.

П: Скажіть, будь ласка, про те, що Вам на той час існували загрози вашому життю, хто вам повідомляв? Ви сказали офіційно бачили документи про ПТУРСи (ПТУРС – противотанковый управляемый реактивный снаряд – входит в состав противотанкового ракетного комплекса. Нынешнее название этой ракеты, предназначенной для поражения танков и других броникованных целей – ПТУР – противотанковая управляемая ракета. Исходя из показаний, данных Владимиром Щербанем ранее, их собирались использовать для покушения на него – НБН).

Щ: Керівник СБУ.

П: Хто такий був?

Щ: Генерал Чумак (Анатолий Чумак, генерал-майонр СБУ, в 1995-1997 годах – руководитель Службы безопасности Украины в Донецкой области, в 1999-2000 гг. – начальник Управления СБУ в Сумской области, в 2001 году переведен в центральный аппарат СБУ – НБН).

П: Так. СБУ, да, – це області чи як?

Щ: Донецької області.

П: Це – начальник управління?

Щ: Да.

П: Так. І хто це були, щоб зрозуміти? Вам повідомляли керівники СБУ?

Щ: Повідомляли.

П: Хто це, якщо не секрет?

Щ: Я не пам’ятаю прізвища.

П: Це не Лазаренко, нє?

Щ: Особисто ні – не Лазаренко.

П: А скажіть, будь ласка, оці повідомлення про вашу загрозу, Ви кажете, і вашому життю. Були загрози закінчені? Коли, на вашу думку, чи на ваше сприйняття відпала загроза вашому життю?

Щ: Та вона і зараз в мене є. Загроза.

П: Яка?

Щ: Я дуже багато знаю.

П: Від кого?

Щ: Ну, я не знаю від кого.

П: Є у вас якісь реальні факти? Хтось вам погрожує?

Щ: Ну, реальних нема. Некомфортно відчуваю себе.

П: Так, Ви себе некомфортно почуваєте. Скажіть, будь ласка, Вам на сьогоднішній день хтось погрожує?

Щ: Ні.

П: Вам на сьогоднішній день можливо надходили якісь пропозиції?

Щ: Ні.

П: Скажіть, будь ласка, на сьогоднішній день, Ви тяжко хворі?

Щ: Тьфу-тьфу-тьфу, вродє ні, Слава Богу.

П: Скажіть, будь ласка, Ви от зараз, даючи показання в суді, Ви готові підтвердити ці показання тоді, коли в суді буде розглядатися по суті справа. От так, під присягою?

Щ: Да.

П: Готові?

Щ: Те що я сказав, да.

П: Скажіть, будь ласка, чому Ви тоді сьогодні тут опинилися?

Щ: Ну, я ж не знаю. Викликали, а що?

П: А хто викликав? Хто вас викликав?

Щ: Мене викликав секретар Печерського суду. Викликав.

П: А прокуратура Вам що-небудь повідомляла про це?

Щ: Прокуратура на допит викликала мене.

П: Ні, я про допит в суді.

Щ: Ні.

П: Нічого?

Щ: Ні.

П: Після того допиту, після останнього допиту, скажімо так, у прокуратурі Ви якимось чином спілкувались зі слідчим, прокурором?

Щ: Ні.

П: Не спілкувались? Скажіть, будь ласка, чи перебуваєте Ви станом на сьогоднішній день перед кримінальним переслідуванням по будь-яким звинуваченням?

Щ: Ні.

В: Якою мовою ви давали свідчення в прокуратурі?

Щ: Російською.

П: А в зв’язку з чим?

Щ: Ну, так, сидів на очних ставках, були і Гайдук, і Тарута, вони на російській розмовляли. І я – на російській.

(Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Судя по показаниям Владимира Щербаня в 2012 году – один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса», в 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня – НБН).

(Сергей Тарута – в настоящее время председатель совета директоров корпорации ИСД, президент ФК «Металлург» (Донецк). С 1979 года работал на заводе «Азовсталь», в последние годы – начальником отдела внешнеэкономических связей. В 1995 году – соцчредитель внешнеторговой фирмы «Азовимпэкс». С декабря 1995 года – исполнительный директор «Индустриального союза Донбасса» – НБН).

П: А у вас очна ставка була з Гайдуком?

Щ: Да, і з Тарутою була.

П: З Тарутою була? А в зв’язку з чим?

Щ: Справи цієї.

П: Ні, мається на увазі, що там не співпадало?

Щ: У Гайдука спросите или у Таруты.

П: Скажіть, будь ласка, крім того, що Ви сказали це зараз на словах, пояснення дали, ці книжки... Чи існують будь-які інші докази, документи, речові докази на підтвердження правдивості викладеної Вами інформації?

Щ: Ні, немає. Я не збирав докази. Як би я знав, то збирав би.

П: Тобто, наскільки я Вас правильно зрозумів, усе, що Ви сьогодні сказали, це ваше особисте сприйняття?

Щ: Це – не моє сприйняття. Я передав слова Євгена Щербаня неодноразово. Передав мої особисті зустрічі, які були спілкування, на які теми були спілкування, і скандали, які були, та погрози, які були на мою адресу від Лазаренко. Я розумів, що це погрози, коли «ти ще пожалкуєш, – каже – що ти народився».

П: Скажіть будь ласка, наскільки я Вас правильно зрозумів, то Ви вважаєте, що Вас також могли тоді вбити?

Щ: Да.

П: А замахи на Вас були які-небудь, крім повідомлень цих, начальніка СБУ?

Щ: Слава Богу, не було.

П: Не було замахів?

Щ: Ні. Тьфу-тьфу-тьфу.

П: Скажіть будь ласка, а Ви коли-небудь ці ПТУРСи бачили – ті, які збиралися... (собирались использовать для покушения на Владимира Щербаня – НБН)

Щ: Ні, не бачив.

П: А повідомляв Вам начальник СБУ, звідки ці ракети?

Щ: Ну, це – не моя парафія інтересуватись, звідки ракети? Кого вони підозрюють. Я розумів, що це – некоректно буде з мого боку задавати такі запитання.

П: Я ж не питаю вас, чи Ви питали? Я питаю чи повідомляв вам?

Щ: Ні, не повідомляв.

П: Скажіть, будь ласка…?

Щ: Але він (Чумак – НБН) у мене єдине, що запитав: «Чи Ви не проти, якщо ми дамо Вам «Альфу»? «Ну, давайте «Альфу». Якщо Ви вважаєте доцільним, то давайте». Хоча вона... ну ви ж розумієте.

П: Скажіть, будь ласка, на той час, коли Вам надали «Альфу», це, так розумію, обласна була?

Щ: Обласна булла (спецпідрозділ» «Альфа» – НБН).

П: Донецької області?

Щ: Донецької області.

П: І на той час Лазаренко був прем'єр-міністром?

Щ: Першим віце-прем'єром.

П: Першим віце-прем'єром. Тобто обласна «Альфа» СБУ захищала Вас практично від погроз першого віце-прем'єр-міністра?

Щ: Я не знаю від кого. Від ПТУРСів захищала.

П: Скажіть, будь ласка, от Ви казали про Брагіна (Ахать Брагин (он же – Алик Грек) – донецкий криминальный авторитет, президент футбольного клуба «Шахтер», убит 15 октября 1995 года в результате взрыва на стадионе – НБН). Ви особисто знайомі були з ним?

Щ: Конечно.

П: Скажіть, будь ласка, Ви з ним зустрічалися?

Щ: Зустрічалися.

П: В компанії з Євгеном Щербанем зустрічалися?

Щ: Зустрічалися.

П: Втрьох?

Щ: Зустрічалися.

П: Що обговорювали?

Щ: Коли на зустрічі з Лазаренком, він інтересувався Брагіним, то я повідомив Євгена (Щербаня – НБН). Кажу «Ти передай, будь-ласка, Брагіну». Він відповів: «Брагін, каже, буде у мене. Якщо хочеш, то ти йому сам все скажеш». Ну, я й сказав Брагіну. Це було в присутності Євгена на третьому поверсі в Євгеновому кабінеті.

П: Скажіть, будь ласка, на той час, 1995-1996 рік, ким був Брагін?

Щ: Президентом футбольного клубу «Шахтар».

П: До речі, чи був Євген Щербань у футбольному клубі?

Щ: Ні. Але ми допомагали команді. Євген допомагав. Коли я займався бізнесом – я допомагав.

П: Крім того, що Брагін був президентом футбольного клубу «Шахтар», чим ще займався Баргін?

Щ: Бізнесом займався Брагін.

П: Більше нічим?

Щ: Бізнес був.

П: Чи Вам відомо про причетність Брагіна до злочинних угрупувань в той період?

Щ: Ні.

П: Він не був причетний?

Щ: Мені нічого не відомо, чи був причетний Брагін, чи не був, до злочинних угрупувань.

П: І на сьогоднішній день також?

Щ: Так.

П: А ви газєти, журнали читаєте?

Щ: Читаю.

П: Ви читали там таку інформацію?

Щ: Читав.

П: Вона відповідає дійсності?

Щ: Не знаю.

П: Скажіть, будь ласка, Ви в поясненнях своїх вільних сказали про те, що Ви чули, про шо говорять зараз у цій справі, так? Звідки ви чули?

Щ: З засобів масової інформації, з телебачення.

П: Ви чули показання попередніх свідків?

Щ: Ні. Не чув.

П: Ви їх не бачили?

Щ: Читав, але не прочитав жодного, щоб отак от «від А до Я». Не читав.

П: Ну, знайомилися?

Щ: Ну, так, поверхнево, да.

П: Скажіть, будь ласка, взагалі, Ви казали, що Вам було відомо прізвища вбивць. Не конкретно Щербаня, а усіх які займалися вбивствами в Донецьку. Це Ви в поясненнях зараз дали. Які прізвища вам були відомі?

Щ: Того, хто застрелив. Болотських (Вадим Болотских – один из исполнителей убийства Евгения Щербаня и Ахатя Брагина, приговорен к пожизненному заключению – НБН), якого осудили. Прізвище, яке в усіх засобах масової інформації.

П: Це вам стало відомо вже після вбивства?

Щ: Після того, як суд відбувався в Луганську, по-моєму.

П: Це – після, а до того – в 1995-1996 роках, коли Ви перебували на посаді голови обласної державної адміністрації в Донецькій області. Чи вам відомо було про існування якихось угрупувань злочинних на території Донецької області, як керівнику області?

Щербань: А я вам наведу такий приклад. Перший день сесії обласної ради, коли мандат мій підтверджувала мандатна комісія обласної ради. Після закінчення сесії до мене підійшов покійний генерал, начальник МВС Гавриленко (Станислав Гавриленко, генерал-лейтенант, начальник УВД в Донецкой области в 1990-1995 годах, умер в 2000 году – НБН), і каже: «Владимир Петрович, сегодня я Вам докладываю, сегодня мы арестовали группу такую-то в Енакиево».

Я говорю: «Ну, так я причем здесь, что вы арестовали». «Ну, вот я вам докладываю. Ну, так, шо делать?». Я, говорю: «Я не знаю. Такие вопросы некорректно мне задавать». Генерал тогда называл фамилии какие-то, не помню уже, какие он фамилии называл.

Потом уже, когда в процессе справок, которые давались мне об убийствах, которые были на территории Донецкой области. После каждого убийства (громкие убийства были)… После каждого ложилась справка на стол, в том числе мне. И там фамилии были – и тех, кого застрелили, были фамилии и то, шо злочинне угрупування таке й таке. Не пам'ятаю прізвищ. Це було у справках. Кушнири були, по-моєму.

(Евгений Кушнир – один из руководителей донецко-луганской преступной группировки, «банды Кушнира», помимо организации убийства Щербаня, подозревается в убийстве донецкого авторитета Ахатя Брагина, главы Нацбанка Вадима Гетьмана и других. – НБН),

П: Це – довідка була? Це – ще до вбивства Щербаня?

Щ: Ще до вбивства.

П: Це прізвище вже фігурувало.

Щ: Ну, так фігурувало, якщо вбили – не пам’ятаю, когось вбили. Що того, кого вбили, ще причетний до такихось прізвищ. Давалось коло його.

П: Володимир Петрович, я питаю, чи відомо вам про існування злочинних угрупувань, які діяли на території Донецької області, в 1990-ті роки.

Щ: Ну, те що давала міліція, я не пам’ятаю.

П: Міліція давала по конкретних вбивствах, правильно?

Щ: Да.

П: По конкретних якихось злочинах? Я маю на увазі взагалі – про діяльність.

Щ: Ні.

П: Невідомо вам? В 90-х роках це було. Но Ви повинні були знати, Ви були керівником області. Хазяїном.

Щ: Те, що мені потрібно було, я знав. Але для всіх справ у мене заступник був (Владимир Омельченко – помощник Владира Щербаня на посту председателя Донецкой областной госадминистрации в 1995-1996 годах, экс-офицер КГБ и СБУ, в 2003-2004 годах – мэр города Сумы – НБН).

П: Ага, тобто це Ви не знали тому, що це Вас не стосувалося?

Щ: Ну я заступника взяв, до речі, бувшого генерала, який був начальником МВС міста Донецька. Взяв його заступником до себе (Омельченко – НБН). Він працював з прокуратурою, і з МВС, і з СБУ, і з судами.

П: Особисто Вам, не заступнику, щось відомо було? Про існування злочиних угрупувань на території Донецької області? Не відомо?

Щ: Ну, как сказать, на уровне обывателя, может быть что-то.

П: Що Вам було відомо на рівні обивателя?

Щ: Що стався такий злочин. Що вважають причетним. Що когось розстріляли, когось там вбили. Що був причетний той чи інший. Тим більше, що деякі прізвища я знав, тих кого вбили. Знав, що це – забагато для голови державної адміністрації.

П: Тільки на цьому рівні, да? Скажіть, будь ласка, були якісь інші причини вашого відбуття, скажем так, до Сполучених Штатів Америки влітку 1996 року, крім Олімпіади?

Щ: Я відчував загрозу, яка може бути мені, як бувшому даже голові обласної державної адміністрації. Тому я покинув межі України – тільки тоді, коли це було необхідно.

П: Скажіть, будь ласка, а хто з вас Євгенієм Щербанем – Ви чи він були більшим, скажем так, раздражитєлєм.

Щ: Він, по-своєму, був раздражителєм, я – по-своєму.

П: Він по-якому своєму?

Щ: Ну, він більше до бізнесу, мабуть, був раздражительным, а я з точки зору політичного.

П: З точки зору політичного, це що означає?

Щ: Ну, з точки зору того, що – це політфігура ж єсть, губернатор обраний всенародно і голова обласної державної адміністрації. Це я так вважаю.

П: Але Ви тільки що в поясненнях давали, що політикою було тільки господарювання.

Щ: Ні, ну, а що таке політика? Це дуже ємке таке поняття – політика.

Плахотнюк: Скажіть, будь ласка, чи були у Вас с Євгеном Щербанем якісь спільні політичні проекти?

Щербань: Партія Ліберальна була. Я головою партії був.

П: Головою партії де? Взагалі всієї партії?

Щ: Взагалі всієї партії – всеукраїнської.

П: Фракцією в Верховній раді хто керував?

Щ: Я керував, до липня 1996 року.

П: А в липні 1996 року що відбулося?

Щ: Коли звільнили мене з посади голови обласної державної адміністрації і коли я виїхав за кордон, перед тим ми з Євгеном розмовляли, «що мені робити?». Радились, того що небезпечно було повертатися, і мені сюди небезпечно. І порадились з ним, що Євген Кирилович (Євген Марчук, первый руководитель Службы безопасности Украины в 1991-1994 гг, премьер-министр Украины с июня 1995 (с марта по июнь – и.о. премьера) по май 1996 года – НБН) буде головою фракції .

П: Це Ви с Євгеном Щербанем вирішили?

Щ: Да.

П: Що Євген Марчук стане головою фракції.

Щ: Ну, не вирішили. Ми пропонували. Я ж – голова. А Євген... Пропонували, потім депутатам пропонували.

В: Шановний суд, чи можна просити свідка уточнити дату? Дуже є така велика розбіжність в датах. Просто чи це помилка, чи це свідок забув чи?

Щ: Може помилка, може забув, не знаю, но…

В: Третього жовтня призначили Марчука?

Щ: Може бути, я не пам’ятаю.

П: Чи могло це бути 3жовтня 1996 року?

Щ: Могло быть.

П: Призначення?

Щ: Другого жовтня він відчитувався зі звітом перед обласною радою. Склав з себе повноваження. Могло бути.

П: Скажіть, будь ласка, чи обговорювали Ви з Євгеном Щербанем перспективи участі представника донецького регіону в президентських виборах 1999-го року?

Щ: Ні, не обговорювали.

П: Не обговорювали?

Щ: З Євгеном ніколи. Виступ Євгена (Марчука – НБН) був по телебаченню. Емоційний виступ, коли він сказав, що ми Щербаня зробимо президентом України. Але це дуже не сподобалось мені. У нас така була коротка розмова с Євгеном, що не треба цього робити нікому.

П: Коли це було?

Щ: Не пам’ятаю.

П: Ну, це було в жовтні? До 3 жовтня?

Щ: Ні, це було ще за рік, по-моєму, до цього.

П: Тобто ще в 1995-му році.

Щ: Ще в 1995-му році мабуть, мабуть... Не пам’ятаю.

П: В 1996 році влітку які-небудь розмови стосовно політичної кар’єри – Вашої або Євгена Щербаня – розмови були? Обговорювалися питання?

Щ: Ні.

П: Ці питання взагалі не ставилися, чи така мета, чи це не обговорювалося питання?

Щ: Не ставилася мета.

П: Тобто ніхто – ні Євген Щербань, ні Ви – не ставили собі за мету, окрім депутатів Верховної Ради?

Щ: Ні, ні.

П: Скажіть, будь ласка, чи обговорювали Ви с Євгеном Щербанем перспективи висування на пост кандидата в президенти Марчука?

Щ: Відомостей таких не було.

П: Не було?

Щ: Ні.

П: В зв’язку с чим саме Марчук був призначений головою фракції?

Щ: З тих, хто був у фракції, ну вважали що бувший прем'єр-міністр, вважали, що Євген Кирилович здатний буде потягти фракцію.

П: Скажіть, будь ласка, окрім погроз, вірніше, Ви кажете, що Щербань (Евгений – НБН) Вам розповідав про погрози збоку Павла Лазаренка. Що він ще про Павла Лазаренка розповідав? Як він до нього ставився?

Щ: Негативно.

П: Негативно? Коли це? З якого періоду?

Щ: Весь час.

П: Весь час? Ну, коли вони вперше стикнулися? Скажіть, вам відомо?

Щ: Стикнулися? Ну, стикнулися… Що мається на увазі?

П: Стикнулися – познайомилися.

Щ: Познайомилися заочно разом с Щербанем. Ми їхали з ним (Щербанем – НБН) однією машиною у Дніпропетровськ, після обрання нас народними депутатами.

П: Тобто, це 1994 рік?

Щ: 1994 рік, зателефонували мені особисто. Йому особисто. По-моєму, це був квітень місяць. Після виборів. А може – травень місяць. Не пам’ятаю. Сонячна була погода і на його машині удвох поїхали до Дніпропетровська, за пропозицією Павла, збирались депутати-мажоритарщики, і йшла мова за фракцію. Ну, ми подивилися на це зібрання і поїхали собі додому.

П: Це з того часу, якщо я правильно зрозумів?

Щ: Я побачив Павла в перший раз.

П: І з того часу було негативне ставлення?

Щ: Ні, воно пізніше з’явилося, ніж з того часу. Пізніше уже, коли побачили діяльність Лазаренка на посаді першого віце-прем'єр-міністра. Коли почався тиск на нас, і тоді побачили що він – не такий простий.

П: А на посаді прем'єр-міністра, як його оцінював Щербань Євген? Ну, на посаді першого віце-прем'єра негативно, Ви сказали. А коли став прем'єр-міністром?

Щ: Та коли? Нам ніколи було його оцінювати. Що ж оцінювати, коли почався такий тиск на мене шалений, що там…

П: Я питаю про Євгена Щербаня.

Щ: Ну, і Євген Щербань. Як він міг його оцінювати, коли тиснули на нас по всім напрямкам?

П: Хто тиснув?

Щ: Лазаренко, будучи прем'єр-міністром.

П: Про це Євген Щербань знав, що на нього тиснуть?

Щ: Знав. Він на фракції був присутній, коли йшла мова про мене. Він бачив вибухи всі ці. Знав за ці вибухи.

П: То на той час Євген Щербань говорив, яке у нього ставлення до Лазаренка? Вам відомо що-небудь чи ні?

Щ: Ні, не говорив.

П: А Ви? Як ви ставилися до Лазаренка?

Щ: Ну як я міг ставиться, якщо він тиснув на мене?

П: Тобто, Євген Щербань не говорив про своє ставлення до Лазаренка, але говорив що Лазаренко йому погрожує, так?

Щ: Да. А що він буде казати, кохає він Лазаренка чи не кохає? Він казав те, що відбулось чи відбувається. Що він буде пояснювати? Що там Павло зробив? Негативно ставитися після того почали, як він зібрав зібрання в Черкасах, по моєму. В якійсь із областей спирт почав розливати. До речі, ми зрозуміли, куди це іде розлив горілки. В одні руки знову піде.

П: Коли це було?

Щ: Нарада була – уже на посаді прем'єра він був. Це було, по-моєму, в червні місяці. Перед цим була прийнята Конституція України буквально за…

П: Червень 1996 року?

Щ: 1996. По-моєму 1996-го.

П: Скажіть, будь ласка, Ви по пам’яті можете сказати номер вашого паспорта?

Ф: Ваша честь, прошу зняти це питання. Яке це відношення має до справи?

Щ: 000001 ВВ

Судья: Свідок! Свідок Щербань.

Щ: Я відповідаю на питання.

С: Зачекайте, будь ласка, Ви ж чуєте, що у прокурора є заперечення.

Щ: Я вибачаюсь.

С: Будь ласка, яке це значення має до справи?

П: Ну, по-перше, для того, щоб перевірити пам'ять свідка. Це можна? Добре. А по-друге, анкетні данні, при допиті прокуратура встановлює, ми зараз не бачимо ні паспорта, нічого.

С: Я знімаю це питання у зв’язку з тим, що воно не відноситься до справи. Суд встановив особу і анкетні дані на судовому засіданні. Будь ласка, наступне питання.

П: Скажіть, будь ласка, яким чином вами був отриманий такий номер – 000001 – у паспорті?

С: Якраз була заміна паспортів в області – і мені принесли перший номер у паспорті.

П: А, тобто це вам принесли.

Щ: Паспортний відділ приніс. Зміна паспортів була у всій Донецькій області.

П: Добре. Скажіть, будь ласка, Ви казали що Евген Щербань розповідав вам про його зустрічі з Тимошенко. Де ці зустрічі відбувалися?

Щ: Та не пам’ятаю.

П: Скільки таких зустрічей відбулося?

Щ: Не пам’ятаю.

П: При яких обставинах такі зустрічі відбувалися?

Щ: Не пам’ятаю. Я не питав, при яких обставинах.

П: Про що були розмови?

Щ: Про газ була розмова.

П: Що саме про газ?

Щ: Щоб ЄЕСУ постачало газ в Донецьку область.

П: На підприємства?

Щ: На підприємства.

П: Напряму?

Щ: Напряму.

П: Це розмова між Тимошенко і Євгеном Щербанем?

Щ: З його слів, да.

П: З його слів «да». А між ким велися розмови тоді про укладання контракту 1995 року – між ІСД та ЄЕСУ?

Щ: Между Тимошенко, Гайдуком и Момотом.

(Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Судя по показаниям Владимира Щербаня в 2012 году – один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса», в 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня.

Александр Момот – с 1981 года – главный инженер вычислительного центра Донецкого облисполкома. С 1989 года – академик Академии экономических наук Украины, член-корр Академии информатики Украины. В 1988 году создал СП «Интеркомпьютер» – одно из первых СП в СССР. Основатель и первый президент компании «ДАНКО» (1994), а также один из основателей и руководителей «Индустриального союза Донбасса». Убит 16 мая 1996 года во дворе своего дома в центре Донецка – НБН).

П: А Євген Щербань заперечував проти цього контракту щось? Чому тоді цей контракт був укладений?

Щ: Він заперечував. Але все рівно ми розуміли, що нас додали. Тому поступилися.

П: То Ви вважаєте цей контракт поступкою?

Щ: Да, вважаю. Да.

П: Скажіть, будь ласка, після того, як було вбито Євгена Щербаня, ЄЕСУ отримало якісь преференції на ринку?

Щ: Я не знаю – я не в керівництві ЄЕСУ.

П: Вам нічого не було відомо?

Щ: Ні в ЄЕСУ, ні в ІСД.

П: Це з якого періоду?

Щ: Ну, після того, як я склав повноваження з себе, я зразу виїхав за кордон. Буквально там в перших числах жовтня – склав повноваження в Верховній Раді і виїхав за кордон. І був там – дізнався про вбивство Євгена 3-го числа. І в той же день прилетів. Через Афіни летів. Прилетів ще в Київ, а тоді вже на похорони.

П: На початку жовтня 1996 року, правильно?

Щ: У листопаді похорони були.

П: Ні, я маю на увазі коли Ви склали повноваження, ви кажете?

Щ: 2 жовтня.

П: 1996 року?

Щ: 1996 року.

П: Скажіть, будь ласка, а коли Ви вийшли з засновників ІСД?

Щ: Я не був засновником ІСД.

П: Ви не були засновником?

Щ: Особисто я – ні. Я не був засновником.

П: Якісь структури ваші комерційні були?

Щ: Не пам’ятаю, які були.

П: Ви казали, що у Вас більше 100 структур ваших, де Ви…

Щ: Всього – да.

П: Якась з цих структур засновником ІСД була?

Щ: Не пам’ятаю.

П: А чому Ви не пам’ятаете?

Щ: Ну, не пам’ятаю та і все. Дуже структур багато було. Да і все це неважливо було для мене.

П: ІСД – це одна була структура?

Щ: Справа не в ІСД. Там багато було засновників на той час.

П: Ну, так це питання було важливе для області. Ви самі розповідали, що ви «отець», чи як там, «творець» цієї структури, і Ви не пам’ятаєте, хто був засновником. Навіть не так, Ви не пам’ятаєте, чи Ваші структури були засновниками ІСД?

Щ: Не пам’ятаю.

П: Скажіть, будь ласка, а що то за історія про 110 мільйонів доларів?

Щ: Що за історія? Скажу вам, цю історію мені повідав помічник, коли ми летіли на нараду.

П: Володимир Петрович, не повторюйте, будь ласка. Скажіть, хто був повинен отримати ці 110 мільйонів доларів?

Щ: На території області повинні були залишитись 110 мільйонів доларів. І це не втратило б ІСД. Там не були конкретно якісь підприємства. Але економіку складали так, що не втратила б область 110 мільйонів доларів, якщо газ буде поставляти ІСД. Якщо газ буде поставляти ЄЕСУ – по тим цінам ІСД, які запропоновані ЄЕСУ, – то тоді область ці мільйони доларів втратить.

П: Так втратите чи заробите?

Щ: Ну, якщо не буде – то заробимо, якщо буде – то втратимо. Якщо не буде ЄЕСУ заробимо, якщо буде – втратимо.

П: А область – це хто конкретно?

Щ: Підприємства області. Ті, які були, де був самий більший обсяг.

П: Це не стосувалося ІСД? 110 мільйонів?

Щ: Ні, особисто ІСД, ні. Це – в цілому. Економіка розглядалась в цілому по області. Кожен пєрєдєл вираховувався. Наприклад, скільки буде коштувати випуск сляба?

(Сляб – полупродукт металлургического производства, представляющий собой стальную заготовку прямоугольного сечения с большим отношением ширины к высоте; предназначены для прокатки листовой стали – НБН).

Скільки, це наприклад,  йшло до труби? На кожному пєрєдєлє рахували гроші. Якщо за основу буде покладено от такий газ, то скільки ми отримаємо області.

П: Якщо ІСД не повинно було отримувати ці 110 мільйонів або якусь частину з цих 110 мільйонів?

Щ: Щось було повинно отримати ІСД.

П: Яким чином?

Щ: А прибуток залишався в їх. Того ж ІСД тоже за свої послуги брало кошти.

П: Коли це було? Розмова ця про 110 мільйонів.

Щ: В 1996 році – у травні місяці.

П: У травні місяці?

Щ: Да.

П: На той час контракт між ЄЕСУ і ІСД вже діяв?

Щ: Мабуть діяв, якщо був укладений. Мабуть діяв.

П: А чи не є ці 110 мільйонів прибутком від продажу?

Щ: Ні. Але тиск продовжувався. І той обсяг, який поставляло ЄЕСУ, не вирішував питань інших.

П: А звідки Ви знаєте? Ви ж казали, що не знаєте, який обсяг поставлявся. Я ж вас питав по контракту, який обсяг, Ви сказали «я не знаю».

Щ: Ну, я приблизно. Приблизно. Я ж вів цю політику разом з усіма, що «давайте дипломатично вести себе». Щось візьмемо, але не будемо брати все, бо ми будемо в прірві.

П: Тоді скажіть, будь ласка, якщо Ви кажете, що це частина була ЄЕСУ газу, да?

Щ: Але ЄЕСУ хотіло більше.

П: Чекайте, я кажу про контракт поки що. Про контракт від 1995 року між ІСД і ЄЕСУ. Про 110 мільйонів.

Щ: Я його не підписував контракт особисто. Я не читав ці контракти. Мені цифру сказали 110 мільйонів. Для мене цього було досить, як для голови обласної державної адміністрації.

П: Це 110 мільйонів по відносинам з ЄЕСУ чи це взагалі по реалізації газу?

Щ:  Це, якщо будуть відносини з ЄЕСУ на ту частку газу, яку поставить нам ЄЕСУ, крім мабуть отих. То вже не обговорювалось. Якщо там щось було поставлялось, то воно вже не обговорювалось. А те, що давили, так давили «беріть, беріть і беріть, і тільки беріть у нас». За те не погоджувалися.

П: Ви знову про тиск говорите. Я Вас питаю про конкретну дію: яким чином 110 мільйонів повинні були бути збережені? Ви можете пояснить на пальцях?

Щ: Ну зберег, допустим, «Азовсталь» 20 долларов на тонне. Комбинат Ильича зберег 15 долларов на тонне...

(ПАО «Металлургический комбінат «Азовсталь» – один из крупнейших металлургических комбинатов Украины с полным циклом производства. Является монополистом по выпуску некоторых видов металлопроката. С 2006 г. предприятие входит в группу «Метинвест» ФПГ «СКМ» Рината Ахметова.

ПАО «Мариупольский металлургический комбинат имени Ильича» – крупнейшее промышленное предприятие Донецкой области. Комбинат производит горячекатаный и холоднокатаный стальной лист широкого сортамента, в том числе для судостроения, нефтепроводные, бурильные, газо- и водопроводные трубы, оцинкованный лист. – НБН).

П: То звідки вони повинні були брати газ, якщо не з ЄЕСУ?

Щ: Напрямую брать из РАО «Газпрома», брать из «Итеры». (РАО «Газпром» – российская энергетическая компания, крупнейшая газовая компания мира, владеющая самой протяженной газотранспортной системой. В 1990-е годы «Газпром» находился под руководством Рэма Вяхирева. «Итера» – российская компания, один из крупнейших поставщиков газа в Украину. Основным акционером компании в те годы был бизнесмен Игорь Макаров – НБН).

П: Це на той час?

Щ: Там выгоднее, там дешевле цена. Что ж вы улыбаетесь?

П: Почекайте, то це 110 мільйонів були в тому випадку, вірніше отримала область, як ви кажете, якби в 1996 році, чи коли там? За який період, до речі, там?

Судья: Будь ласка, захисник, у Вас питання, не наводьте свідку відповіді на питання. Конкретно питання, будь ласка, задавайте.

Власенко: Шановний суд, пробачте, ми можемо задавати наводящі питання, оскільки ми робимо перехресний допит, я дуже перепрошую...

С: Добре, дякую. Захисник Власенко, присаджуйтесь. Будь ласка, конкретне питання ставимо.

П: Я ставлю конкретне питання.

С: Прошу.

П: Математика 110 мільйонів – це по відносинах лише з ЄЕСУ чи з іншими постачальниками газу, в тому числі?

Щ: Ще раз вам розповідаю, Олександр Момот, царство йому небесне, показав цю цифру Юлії Володимирівні Тимошенко. Сказав, «Юля, без Вас область заробить 110 мільйонів доларів. Якщо будете Ви, область ці мільйоні доларів втратить». На що я тоді був обурений. Я вам це розповідав.

П: Це вам відомо з чиїх слів?

Щ: Зі слів Омельченка Володимир Палича, мого помічника, якому сказали. (Владимир Омельченко – помощник Владира Щербаня на посту председателя Донецкой областной госадминистрации в 1995-1996 годах, экс-офицер КГБ и СБУ, в 2003-2004 годах – мэр города Сумы – НБН).

Момот сказав особисто в присутності, по-моєму, Гайдука. Коли повернулися, були і Гайдук, і Момот. Гайдук був як один із родоначальників цієї програми всієї і відповідальний за промисловість, а Момот був як керівник ІСД.

П: Скажіть, будь ласка, Гайдук і Омельченко були присутні при розмові Тимошенко і Момота?

Щ: Я не знаю. Омельченко точно не был.

П: А Гайдук?

Щ: Не знаю.

П: Тобто, їм це стало відомо зі слів Момота, якого зараз немає в живих?

Щ: Я не знаю. Відомо, был ли Гайдук прысутний, не знаю. Но вызывал я их обоих к себе. И если бы Омельченко не называл мне эти две фамилии, я б их не вызывал к себе.

П: Особисто вам Момот говорив про цю розмову?

Щ: Коли вже в кабінеті, коли я повернувся?

П: Після того як...

Щ: Да. Я сказав, «Саша, вас просто постреляют – и все».

П: А чому?

Щ: Ну, потому шо я владел информацией, шо такое делается на рынке. Я ж не буду рассказывать им все до деталей: как давит на меня Лазаренко, про газ ЕЭСУ и так далее. Я считал, что я справлюсь своими силами. С Лазаренко в том числе.

П: Якими силами ви збиралися?

Щ: Нет, просто моральными силами. Моральными, что я устою перед этим давлением, я не думал, что дойдет до того, что взрывы будут. Я не думал, что будут такие инсинуации. Понимаете? Не думал я, что пойдет на это все Лазаренко.

П: Скажіть, будь ласка, у Вас є інформація про причетність Лазаренка до взрива на стадіоні (в 1996 году в результате взрыва на стадионе «Шахтер» в Донецке убит криминальный авторитет по прозвищу Алик Грек (Ахать Брагин) – НБН)?

Щ: Я в этой книге написал в 1996 году, что блеф...

П: Я на стадіоні питаю.

Щ: ...не на стадионе.

П: Я на стадіоні питаю.

Щ: А, на стадіоні у мене причетність Лазаренка.... Тільки та причетність, що Лазаренко дуже інтересувався Брагіним. (Ахать Брагин (он же – Алик Грек) – донецкий авторитет, президент футбольного клуба «Шахтер», убит 15 октября 1995 года – НБН).

В деталях тоді він питався за Брагіна: «Хто є? Коли народився? Коли женився?» і т.д. І це мене дійсно здивувало. Хто такий для Лазаренка Брагін? Перший віце-прем'єр, і хто – президент футбольного клубу – для Лазаренка. Може по футболу? Бо ми обіграли тоді – Донецьк обіграв Дніпропетровськ на Кубок України. Може... Але бачив, що не до цього веде Лазаренко.

П: Оце вся інформація, яка у вас є?

Щ: Да. І я попередив про це Брагіна. Сказав, що «щось не сподобались мені питання, які задавав Лазаренко по тобі».

П: Ваша честь, поки що немає питань.

С: Прошу.

Кожемякин: Захисник Кожемякін. У мене є декілька питань до Вас, якщо ви вже втомились, можете казати: так, ні, чи не пам'ятаєте. Скажіть, будь ласка, Ви трошки помилилися в даних, в місяцях вашого допиту. Так, все-таки, за якою адресою Вас, як свідка, допитували співробітники ГПУ (Генеральна прокуратура України – НБН)?

Щ: Співробітники?

К: ГПУ. Не пам'ятаєте? За якою адресою вас допитували?

Щ: Зараз?

К: Ну от. Коли вас допитували. Вас допитували?

Щ: Допитували.

К: Коли?

Щ: В грудні місяці.

К: Тільки в грудні?

Щ: Ну, в грудні. І в січні. Очні ставки були, по моєму, в січні були... Перший раз почалось ще перед Новим роком. Знаю, що перед Новим роком.

К: А в квітні допитувались?

Щ: У квітні місяці?

К: Да.

Щ: Цього року?

К: Того.

Щ: Того? Минулого року?

К: Нє? А є протокол від 6 квітня 1212 року.

Щ: А... може й допитували.

К: А яка вулиця, на якій вас допитували, не пам'ятаєте?

Щ: Різницька, по моєму.

К: Різницька – де Генеральна прокуратура?

Щ: Ну, у мене є водітель, який везе мене машиною.

К: Скажіть, а хто із слідчих допитував вас, не пам'ятаєте прізвищ?

Щ: Ні.

К: Це був один і той же слідчий, або різні?

Щ: Молодий парєнь якийсь був, дальше ще хтось був... Не пам'ятаю.

К: Добре, дякую. Скажіть, будь ласка, таке питання, у Євгена Щербаня були якісь документальні підтвердження того, що за ним слідкували, як ви кажете, постійно люди якісь? І постійно їздили якісь машини? Документальні?

Щ: Ну, це була розмова. Не документально. Це були слова.

К: Ну, тобто, це Ваша інформація з його слів? Дякую. Скажіть, будь ласка, Ви були присутні безпосередньо, коли Юлія Володимирівна Тимошенко погрожувала Євгену Щербаню?

Щ: Не був.

К: Не були... Дякую. Скажіть, будь ласка, у вас як у свідка є прямі документальні підтвердження причетності Юлії Тимошенко до вбивства Євгена Щербаня, крім вашого припущення?

Щ: Немає.

К: Нема. Прямих нема. Тільки ваше припущення? Дякую. Тобто, вибачте за запитання, ну Ви ніколи не були з екстрасенсорними здібностями, ні?

Щ: В смислі?

К: Ну, мається на увазі, психологічними.

Фролова: Ваша честь, прошу зняти це запитання. Воно не відноситься до суті.

Кожемякін: Справа в тому, що я з'ясовую достовірність показів свідка, згідно зі статтею 96, пані прокурор. Тому мені треба встановити психологічний, а також будь-який інший портрет нашого свідка. От я це і роблю. Згідно з КПК, який Ви так сильно підтримуєте.

Судья: Пане захисник.

Щербань: Шо це означає?

К: Ну, Ви можете так дивитись вперед, аби говорити про те, що було?

С: Захисник, зупиніться! Зупиніться!

Щ: Моя інтуїція...

С: Свідок!

К: Дякую. Я вибачаюсь, Ваша честь.

С: Звертайте увагу, будь ласка, на суд.

К: Ваша честь, я задав це питання...

С: Знято це питання.

К: Я задав це питання.

С: Вам не обов'язково, свідок, відповідати на це питання.

К: Я задав, ваша честь, це питання, тому що...

С: Будь ласка, наступне питання.

К: Володимир Петрович, Ви постійно сьогодні у Ваших вільних показах казали, що «я предупреждал Брагина, но он меня не послушал». Потім Ви казали, що «мы знали всех тех, кто занимался убийствами». Тобто, Ви про щось попереджали Брагіна. Про що?

Щ: Про те, що ним інтересується Лазаренко.

К: Лазаренко?

Щ: Да.

К: Тобто, Ви його попереджали особисто?

Щ: Да.

К: Дякую. Скажіть, будь ласка, Ви так і не згадали, чим насправді займався покійний, загинувший на донецькому стадіоні, Брагін? І взагалі – яким бізнесом він занімався?

Щ: Торгівельним бізнесом займався.

К: Скажіть, будь ласка, він мав відношення до кримінального світу Донецької області?

Щ: Я не знаю.

К: Не мав. Ви не знаєте. Дуже дякую. Скажіть, будь ласка, за яку команду ви вболівали у 1990-х роках?

Щ: Футбольну?

К: Так.

Щ: За «Шахтар» Донецьк.

К: За «Шахтар» Донецьк. Тобто, у місті Донецьку є стадіон з назвою «Шахтар» Донецьк?

Щ: Єсть.

К: Скажіть, будь ласка, коли проходив той трагічний матч?

Щ: В суботу.

К: В суботу. А дату Ви не пам’ятаєте?

Щ: 15 жовтня.

К: Так 16 чи 15-го жовтня?

Щ: 15-го жовтня, я не сказав 16-го.

К: Ну, у протоколах Ви плуталися. Ви…

Щ: Ні, 16 травня я казав, що – травня. Момота застрелили. В травні, 16-го.

К: Тобто 16-го був.

Щ: А 15-го був взрив. Вибух на стадіоні.

К: Скажіть, а з ким...

Щ: Була субота.

К: …з ким Шахтар грав? Не пам’ятаєте?

Щ: З «Таврією» Сімферопольскою. Що пам’ятаю, то я можу дати відповідь.

К: Дякую. Скажіть, будь ласка, у Вас були квиток на цей матч?

Щ: А я квитки не отримую.

К: Дякую.

Щ: У мене запрошення було.

К: Скажіть, будь ласка, як правило, ви вболівали за свою рідну і любиму команду, і досить довго, з місця, де сидять пересічні громадяни, або – з віп-ложі?

Щ: З віп-ложі.

К: З віп-ложі. Скажіть будь…

Щ: Поки не був губернатором – був пересічним громадянином.

К: А з якого періоду Ви вже не були пересічним?

Щ: Пересічним не був уже, як став заступником голови облради.

К: Тобто з 1992-го року?

Щ: Так.

К: Дякую. Якби Ви… Добре, запитання. Якби Ви пішли 15 жовтня 1995-го на футбольний матч…

Ф: Ваша честь, запитання…

К: Як Ви робили завжди..

Ф: Це – не відноситься до суті.

К: Це відноситься, тому що свідок назвав прізвище Брагіна і вибух на стадіоні. А це досить серйозна інформація.

Ф: Вона не відноситься до суті.

К: Я хочу з’ясувати, яке має відношення пан Лазаренко до Брагіна і чому. Про що попереджав пан свідок покійного Брагіна. Тому запитання у мене таке: скажіть, будь ласка, якщо б Ви пішли тоді, ви б сиділи тоді у своїй улюбленій ложі, віп-ложі?

Щ: Сидів би.

К: Сиділи би.

Щ: Так.

К: Тобто не з пересічними вболівальниками, правильно?

Щ: Да.

К: Правильно. Скажіть, будь ласка, у цій ложі повинен був сидіти і Ахать Брагін?

Щ: Да.

К: Це Ви підтверджуєте?

Щ: Підтверджую.

К: Дякую. Скажіть, будь ласка, за який час до початку матчу ваші заступники Вас попередили і відговорили від давньої традиції ходити на футбол вболівати за улюблену команду? Піти на зустріч – на концерт естрадних російських зірок?

Щ: Вони мене не відмовляли іти на футбол, до речі.

К: Чому Ви не пішли на футбол?

Щ: Чого я не пішов? Я вам дам відповідь. Мої заступники. Зайшов до мене перший заступник Лук`янченко (Александр Лукьянченко – в 1994-1996 годах заместитель председателя Донецкой обладминистрации, с 2002 года – городской голова города Донецк – НБН).

Він каже: «Владімір Петрович, сьогодні концерт. Наші дружини уже завивають, того що нас нема дома. Ми з ранку до пізньої ночі на роботі, хотять піти з нами на концерт». Я не пам’ятав із ким був концерт. Але це 1994-й рік, коли цих артистів не було так багато тут, і не було концертів кожен тиждень. Я кажу, «хлопці, ну, тоді що ж: раз дружини уже не можуть без вас, ідіть тоді на концерт». Пішли вони. Я даже тоді… спектакль мені, шось було в голові, що спектакль. Вони пішли. До мене приїхала машина, «канарейка» приїхала, як її називають, – машина ГАИ. Стояла під обласною державною адміністрацією, я повинен був їхати.

К: На футбол?

Щ: Так. Скажу Вам ще раз, що чого я пам’ятаю, що «Таврія» Сімферопольська? Я знав брата президента «Таврії», який жив в Донецьку, займався бізнесом – розливав соки на Донецькому молокозаводі. У нас з ним до 1990-го року був спільний бізнес, з його братом.

К: Дуже добре.

Щ: І я подзвонив…

Судья: Присутні в залі, тихіше.

К: Володимир Павлович, це – нецікаво. Відповідь я зрозумів. Дякую. Скажіть, будь ласка таке питання мені. Ви казали, що про ДАІ, машину супроводу, то говорили, що вона стояла?

Щ: Да.

К: І Ви на стадіон... До цього ви ніколи не пропускали матчу?

Щ: Ми їздили разом з заступниками, повні кишені були насіння у нас.

К: А тут якраз перед цією прилічною подією Ви відмовляєтесь, «Канарейку» відпускаєте. Омельченко Володимир Петрович…

Щ: Павлович…

К: Так, вибачаюсь, Павлович. Колишній співробітник КДБ, так?

Щ: Так.

К: Він, до речі...

Фролова: Ваша честь, прошу захиснику зробити зауваження – хай він ставить запитання.

К: Я ставлю запитання.

Ф: …а не розповідає якісь події.

К: Я не розповідаю, шановна пані прокурор.

Ф: Пожалуйста.

С: Будь ласка, конкретно питання задавайте.

К: Задаю. Запитання таке, Вас попередив пан Омельченко? Скажіть будь ласка, ким вам приходився керівник Служби безпеки України пан Чумак?

(Анатолий Чумак, генерал-майонр СБУ, в 1995-1997 годах – руководитель Службы безопасности Украины в Донецкой области, в 1999-2000 гг. – начальник Управления СБУ в Сумской области, в 2001 году переведен в центральный аппарат СБУ – НБН).

Щ: Мені?

К: Йому, пану Омельченку. В яких вони стояли в родинних стосунках? Пан Омельченко і ваш заступник?

Щ: Рідна сестра Омельченка була дружиною Чумака.

К: Тобто, Ви не допускаєте, що пан Чумак, який очолював тоді потужне управління СБУ Донецької області, не володів інформацією щодо загроз вашому життю? А також життю тих людей, які повинні були з вами сидіти на стадіоні? Він не володів на той період інформацією, що…

Щ: Ні, якби володів, я думаю, то попередив би.

К: Ну, так ви ж не поїхали на стадіон!

Щ: Так мене ніхто не попереджав, що він (вибух – НБН) буде.

К: Тобто, не попереджав. Попередження не було.

Щ: Не було.

К: Пан генерал Служби безпеки України, який очолював…

Щ: Ніяких заяв. І мови – не було.

К: Не було.

Щ: Ні, не було мови. Дітьми клянусь вам. От вам хрест.

К: І ви не поїхали?

Щ: Ні!

К: Дякую.

Щ: Це був випадок. Чистий випадок! Моя дружина була в 200 метрах біля обласної державної адміністрації. В гостях була.

К: Скажемо, що це була випадковість.

Щ: Да.

К: Скажіть, будь ласка, Ви кажете, що питання з боку Лазаренка стосовно Брагіна, який загинув тоді на стадіоні, – як ми з’ясували, на який Ви не поїхали випадково, – були підозрілими для вас?

Щ: Для мене – да.

К: Чому?

Щ: Я не знаю.

К: Чому?

Щ: Не знаю! Як ставите питання такі? Хто такий? Чого такі? Так просто не інтересуються. Це президент футбольного клубу.

К: А Ви знаєте, як інтересуються кілери запитаннями?

Щ: Кілери інтересуються чи не кілери…

К: Ні, ну Ви кажете, що ви знали.

Щ: Людина, яка…

С: Захисник, спокійніше. І ставте конкретне питання.

К: Дякую. Вибачте, ваша честь. Тоді наступне запитання, Володимир Петрович, чому тоді несподівана відмова від візиту на стадіон при умові системної, як кажуть, присутності, не може бути більш підозрілою, ніж те, що ви почули, що ніби-то є підозри про вбивство Брагіна від Лазаренка?

Ф: Ваша честь, заявляю протест.

Кожемякін: Це питання, шановна пані прокурор.

Ф: Воно не відноситься до судового кримінального провадження!

К: Воно відноситься! Я Вам скажу, чому воно відноситься! Воно відноситься тому, що я ще раз кажу, я з’ясовую, наскільки пан свідок усвідомлює те, що він сприймав колись з чужих слів.

Ф: Там це дуже чітко..

К: Читайте КПК! Будь ласка, значить, я ще раз запитую питання: не вважаєте Ви несподіваним те, що Ви не поїхали на стадіон, і те, що Ви постійно це робили системно, більш підозрілим для кола людей, які це сьогодні оцінюють, ніж те, що Ви почули від Лазаренка про підозрілість, нібито він про щось описує? Питання.

С: Знімає Ваше запитання суд тому, що воно не відноситься до суті справи.

К: Не вважаєте?

Ф: Воно не відноситься.

К: Дякую. Я знімаю.

С: Будь ласка, свідок!

Щ: Я нічого не відповів вам.

К: Вони бояться, щоб ви відповіли.

С: Володимир Петрович! Будь ласка, наступне питання.

К: Добре. Дякую. Я вибачаюся. Скажіть, будь ласка, Володимир Петрович, Ви з точністю пам’ятаєте час розмови з Лазаренко. Це коли?

Щ: 3 вересня чи 4 вересня.

К: То – третє? Чи – четверте?

Щ: Думаю четверте.

К: Чого?

Щ: Чого? Я скажу Вам чого. Тому що учбовий рік вже почався. А відкривалися школи на декілька днів пізніше, ніж почався учбовий рік. Оце я пам’ятаю.

К: Я хочу сказати за наступне питання. Сьогодні Ви сказали, що... зараз Ви сказали, відповідаючи, що матч почався 15-го травня.

Щ: Не травня, жовтня!

К: А – жовтня?

Щ: Ага!

К: А в своїх попередніх показаннях Ви казали – 15-го або 16-го. Я Вам можу підняти і показати, що 15-го. То я до чого. Хочу запитати, невже Ви думаєте, що вибух на стадіоні... Не вважаєте Ви, що вибух на стадіоні трагічний вибух, да? Загинула людина у віп-ложі, де Ви повинні були теж сидіти, і можемо припустити, що Ви могли б загинути теж, правильно?

Щ: Правильно!

К: Правильно, це менш значуща дія, ніж ви запитали чітко зустріч з Лазаренко?

Ф: Шановний суд!

К: Це не є зовсім підозрілим? Ви можете пам’ятати те, що, наприклад, у Вас щомісяця.. А таку подію?

Щ: А я Вам скажу, чому сьогодні я кажу 15-те більш впевнено.

К: Так?

Щ: Того що я казав тоді, бо мене викликали, і я не знав, які будуть запитання, що я буду розповідати. Зараз, ідучи сюди, я почав встановлювати. Я ж не повинен тут, як мавпа, виглядати біля цієї трибуни. Ви це розумієте чи ні? І книжку знайшов тільки вчора, щоб Ви знали.

К: Володимир Петрович, під час дуже довгої, як Ви казали, зустрічі з Лазаренко. Коли Ви приїхали, пам’ятаєте, на цю на зустріч в Юрівському районі Дніпропетровської області. Так, скажіть, будь ласка, а де в цей час знаходилися керівники Харківської і Запорізької області – обласної адміністрації?

Щ: Масельський був. (Александр Масельский – в  1991 году – вице-премьер министр Украины, в 1992-1995 годах – председатель Харьковской областной государственной администрации, умер в 1996 г. – НБН). Точно.

К: Тобто в автобусі Ви сиділи з ними рядом – спільно?

Щ: В автобусі сиділи.

К: З ним?

Щ: Не пам’ятаю.

К: Ні! Стоп! От Ви розмовляли з Лазаренко в автобусі.

Щ: В автобусі. Да, вдвох! Вдвох сиділи. На першому сидінні от тут прямо перед…

К: Я зрозумів, але не було ззаду Масельського і Похвальського? (Вячеслав Похвальский – глава Запорожской областной государственной администрации в 1995-1998 годах, – НБН).

Щ: Не пам’ятаю. Якщо він не уїхав, Масельський, не пам’ятаю цього. Хто на банкеті був, не пам’ятаю.

К: А керівник Запоріжської області?

Щ: Похвальський був? Не пам’ятаю. В автобусі ж не тільки ми сиділи. Людей-то багато сиділо в автобусі.

К: Я думаю, що пам’ятати зустрічей з прем’єром, а не пам’ятати, хто сидів? Ну, я думаю це…

Щ: Ну, я вам дам відповідь. Можна дам відповідь вам?

К: Так!

Щ: Значить, після цієї показухи всіх цих Потьомкінських дєрєвень. Відбулось на ставку взятия Днепра, формирование Днепра частями советской армии. И там плоты, там взрывы в воде, весь этот спектакль. Поставили лавочки, скаймейки поставили, сидели мы на этих скаймеках, до самого темна. Потом начались салюты – там в темноте. Потом сели в автобус и поехали на «сто грамм» – поехали в город Днепропетровск. И когда ехали по дороге, Павло подсел ко мне. Подсел и начал разговор. И мы с ним просидели до самого приезда гостиницу, не помню, «Октябрьская» или какая-то другая. Вверху в ресторане, по-моему, был накрыт банкет. Подвёл: «Вот это, – говорит, – Тигипко (Сергей Тигипко – в 1992-1997 гг занимал должность председателя правления ПриватБанка, в 2010-2012 гг. занимал пост вице-премьер министра Украины, с конца 2012 г. – народный депутат Украині от Партии регионов. Замглавы партии регионов, – НБН), президент банка «Приват», познакомься. Бывший секретарь ЦК.

К: Дякую, свідок. Володимир Петрович, ще декілька запитань. Скажіть, будь ласка, сьогодні в своїх вільних поясненнях, в показах, Ви казали такі речі: «Я знал всех тех, кто занимался убивствами». «Я знаю, звідки ноги ростуть, я знав, мені доповідали. Я завжди мав оперативну інформацію про кримінальну ситуацію в Донецькій області». Перше запитання: у зв’язку з цим. Повідомте, будь ласка, суд, з ким з представників кримінального світу України підтримував зв'язок Євген Щербань?

Щ: Не знаю.

К: Тобто, він... У вас такої інформації немає? Дякую. З ким із представників кримінального світу України підтримали стосунки ви особисто?

Щ: Ні з ким.

К: Ні з ким. Дякую. Скажіть, будь ласка, кого з представників кримінального світу мав на увазі Щербань Євген, який, з ваших слів, казав: «Наши Донецкие криминальные авторитеты часто бывают в Днепропетровске и находятся под покровительством Лазаренко».

Щ: Кто говорил?

К: Ну, це таке в Ваших показах. Ну, Ви сказали... Ще раз?

Щ: Да.

К: «Наши Донецкие криминальные авторитеты, – це Ви кажете, – часто бывают в Днепропетровске и находятся под покровительством Лазаренко». Тобто, Ви знаєте «ваших авторитетов»?

Щ: Со слов я знаю.

К: Ну, так, а що ж ви кажете, що Ви не знаєте?

Щ: Ну, так это не значит, что знать – это быть знакомым с этими авторитетами. Вы же задаёте в какой плоскости вопрос?

К: Ні, я задаю питання так, як…

Щ: Опять же я обладаю той информацией, которую мне давали СБУ, милиция. Сопоставляю всю эту информацию.

К: Так Ви скажіть, будь ласка, тобто, Ви запитуєте: «Наши Донецкие криминальные авторитеты часто бывают в Днепропетровске и находятся под покровительством Лазаренко». Хто конкретно – Ви не знаєте, і прізвищ не знаєте? Які авторитети були під покровительством Лазаренка? Назвіть прізвища.

Щ: Кушнір (Евгений Кушнир – один из руководителей донецко-луганской преступной группировки, «банды Кушнира», помимо организации убийства Щербаня, подозревается в убийстве донецкого авторитета Ахатя Брагина, главы Нацбанка Вадима Гетьмана и других. – НБН), значить, чи як там?

К: Не знаєте?

Щ: Кушнір.

К: Кушнір, да? А до речі, Ви знаєте, що…

С: Зупиняємось. Зупиняємось. Відповідно до статті 224-ої у зв’язку з тим, що з моменту початку допиту свідка пройшло дві години, оголошується технічна перерва для відпочинку 15 хвилин.

Защитник Кожемякин: Я хотів би повернутися до висловлювань: «Я знал всех тех, кто занимался убийствами». «Я завжди мав оперативну інформацію про кримінальну ситуацію в Донецькій області». Володимир Петрович, вам була відома інформація, відповідно до якої вибух на стадіоні «Шахтар» був можливо причетний до донецьких кримінальних (авторитетів – НБН), які працювали з Дніпропетровськими кримінальними авторитетами?

(15 октября 1995 года в результате взрыва на футбольном стадионе «Шахтер» в Донецке был убит президент ФК «Шахтер» Ахать Брагин, в криминальных кругах известный как Алик Грек – НБН)

Щ: Не було такої інформації…

К: Не було. Тому що на попередніх показах ви казали, що доповідали інформацію щодо правоохоронних органів. І скажіть, будь ласка, тобто, ви не чули, ніхто з керівників МВС чи СБУ ніколи цю інформацію не доповідав?

Щ: З приводу вибуху?

К: Так!

Щ: Якщо б вибух був би, то передали б.

К: А те, що це було зроблено руками кримінальних угруповань донецьких, і, як кажуть, про участь, Дніпропетровської області доповідали вам?

Щ: Ні.

К: Не доповідали. Дякую. Скажіть, будь ласка, інформація, яку ви кажете постійно її отримували, ви її отримували офіційно від керівництва Служби безпеки України і МВС?

Щ: Так.

К: Тобто, ви її отримували офіційно, так? У вас було спеціально на це... у вас був допуск, до речі, як голови ОДА, і ви мали право з нею працювати?

Щ: Варака з нею приходив. Він доповідав.

(Владимир Варака – в середине 1990-х – начальник УВД города Донецка, генерал-майор милиции. С декабря 1995 года – замглавы Донецкой облгосадминистрации. 18 июля 1996 года – через два дня после покушения на Лазаренко 16 июля – уволен с занимаемой должности президентом Леонидом Кучмой с формулировкой « за серйозні недоліки в забезпеченні соціально-економічного розвитку в області».  В 1999 году – заместитель главы Сумской областной государственной администрации, экс-губернатора Донецкой области Владимира Щербаня. Погиб в автомобильной катастрофе в мае 1999 года. Автомобиль BMW-318, в котором находился Владимир Варака, выехал на встречную полосу движения и на скорости столкнулся с троллейбусом. В разбившемся автомобиле также присутствовал его помощник и помощник Владимира Щербаня – Владимир Омельченко – НБН).

К: Тобто це було завжди – ви отримували цю інформацію в письмовому і документальному вигляді.

Щ: Я не отримував, я не тримав особисто в руках письмово, я читав її по листу. Лист цей приносили мені з СБУ і з МВС.

К: А хто з керівників управління МВС у Донецької області або із співробітників доводив до вас оперативну інформацію крім тієї, яка була офіційно передана?

Щ: В зустрічах із начальником СБУ, були зустрічі такі, значить…

К: Ні, я маю на увазі не пана Чумака, я маю на увазі пана, панів, які працювали, співробітників МВС.

(Анатолий Чумак, генерал-майонр СБУ, в 1995-1997 годах – руководитель Службы безопасности Украины в Донецкой области, в 1999-2000 гг. – начальник Управления СБУ в Сумской области, в 2001 году переведен в центральный аппарат СБУ – НБН).

Щ: Ми кожен тиждень проводили засідання з ними, особисто.

К: Тобто вам відомі прізвища співробітників МВС: Плєханов, Панькін, Лагода, Сагайдак, Незгораєв?

Щ: Плєханов відоме. Второє прізвище…

(Николай Плеханов – в 1990-х – замначальника Донецкого УМВД, с апреля 1999 года до февраля 2005 года – руководитель УВД Сумской области (назначен при губернаторстве Владимира Щербаня). Журналисты высказывали мнение о том, что именно он летом 2004 года отдал приказ о силовом разгоне палаточного городка сумских студентов, выступавших против объединения трех вузов, а также об избиении студентов – участников пешего марша на Киев под Андрияшевкой Роменского района и на трассе Сумы-Киев. Уволен главой МВД Юрием Луценко с формулировкой «за вмешательство в политические процессы». С августа 2006 года – начальник Управления по вопросам деятельности органов юстиции секретариата Кабинета министров. В декабре 2006 назначен заместителем министра внутренних дел, но в июле 2007 года уволен Юрием Луценко, который вновь стал главой МВД во втором правительстве Юлии Тимошенко – НБН).

К: Панькін.

Щ: Панькін відоме. Вони в Сумах працювали.

К: Лагода.

Щ: Не знаю, хто це такий.

К: Сагайдак?

Щ: Лагода?

К: Лагода, да, вибачаюся.

Щ: Ну, Лагоду знаю.

К: Сагайдак?

Щ: Не знаю.

К: Незгораєв?

Щ: Не знаю.

К: Ці люди працювали до 1999-го року в Донецьку, я так зрозумів, так?

Щ: Я не знаю их.

К: Отже, Плєханов, Панькін і Лагода…

Щ: Плеханов работал в Донецком УМВД.

К: Скажіть, будь ласка, під час вашого перебування на посаді голови Сумської ОДА, ці співробітники, за вашою ініціативи, були призначені на керівні посади у МВС в області?

Щ: Один Плеханов.

К: Один Плєханов, так?

Щ: Да.

К: А Панькін, Лагода, Сагайдак і Нєзгораєв не призначалися?

Щ: Это уже Плеханов…

К: Ну тобто Плеханов сам за собою перетаскував людей? Тобто керівники слідчого управління, начальник управління, це все…

Щ: По всей видимости, да.

К: Тобто, вони з Донецька перейшли в Суми, в Сумській області?

Щ: Да.

К: Дякую. Конкретне запитання: це ваші люди?

Щ: Шо значить ваші, чи не ваші?

К: Ну, це ваші люди?

Щ: Шо значить ваші чи не ваші?!

К: А я зараз вам відповім чому.

Щ: А я не знаю, що це за питання – мої чи не мої? Мої, я так розумію, це родичі.

К: Ваша честь, я задав це запитання тому що вважаю його допустимим, і зрозумілим для свідка воно повинно бути. Чому? Тому що під час допитів останній неодноразово, неодноразово заявляв, що за Щербнем слідкують люди Лазаренка. З огляду на те, що Лазаренко був в той період... був першим віце-прем"єром, а потім і прем’єр-міністром. Я роблю висновок як захисник що люди Лазаренка – це члени уряду України. Так?

Ф: Ваша честь…

К: Так? А як?

Ф:…я прошу зробити зауваження захиснику…

К: Ні, послухайте, люди Лазаренка – як це?

Ф: Вимоги кримінально-процесуального кодексу про те, що він повинен задавати запитання.

К: Я задав запитання, а ви кажете, так чи ні.

Щ: Нема в мене своїх і чужих людей.

К: Добре, скажіть, будь ласка, якщо у вас нема, і це поняття... і ви не хочете ці філософські поняття зараз обговорювати, чому ви в показах своїх постійно казали: «Люди Лазаренка, люди Тимошенко»? Чому?

Щ: Тому що напрямок був звідти.

К: Напрямок? А що давало вам підстави, щоб казати, що це були люди Тимошенко й Лазаренко? Якщо, ще раз кажу, він працював в уряді прем'єром, значить його люди – це члени уряду.

Щ: Члени уряду чи не члени уряду…

К: Ну, а як? З ваших слів так виходить.

Щ: Члени, мешканці Дніпропетровщини.

К: Ну, це ваш вираз «їх люди, люди Лазаренка». Я маю на увазі, я хочу сказати, що ви знаєте, вже у нас 150 років, як кріпосне право відмінили, розумієте… І тому, казати, що є чиїсь люди – це не правильно. Погодьтеся. Скажіть, будь ласка, ви чия людина?

Щ: А?

К: Ви чия людина були в ті роки? Ви особисто, Володимир Петрович Щербань, чия була людина в 1995-96 роках?

Щ: Що значить чия?

К: Ну, чия? Ви до кого себе? Хто б міг сказати зверху там, сказати, що пан Щербань – це моя людина?

Щ: Хто міг зверху сказати?

К: Да!

Щ: Що значить сказати, що це моя людина?

К: Я зрозумів…

С: Будь ласка, захисник, конкретно ставте запитання.

К: Я зрозумів, що ви не розумієте, що це таке поняття «людина Лазаренка», правильно? І його людина. Дякую. Скажіть, будь ласка, ваші люди з СБУ повідомляли вам оперативну інформацію про зв'язок генерала Вараки покійного з громадянином Кушніром?

Щ: Ні.

К: Ні. І ви не знаєте, що громадянин Кушнір працював під таким прізвищем «громадянин ...» (фамилия в записи прозвучала неразборчиво – НБН), працював співробітником МВС?

Щ: Тим більше цього не знаю.

К: І ви не знаєте, що громадянин Кушнір був, мав, можливо мав близькі родинні зв’язки з Кушніром, який очолював одне з угрупувань Донецької області?

(Имеется в виду Евгений Кушнир – один из руководителей донецко-луганской преступной группировки, «банды Кушнира». Помимо организации убийства Щербаня, подозревается в убийстве донецкого авторитета Ахатя Брагина, главы Нацбанка Вадима Гетьмана и других. По некоторым данным, брат Кушнира действительно был сотрудником МВД – НБН).

Щ: Не знаю…

К: Не знаєте, дякую. Мені достатньо. Скажіть, будь ласка, два, декілька питань, щодо все-таки приславутого ІСД (Индустриальный союз Донбасса, компания Евгения Щербаня – НБН). Я хотів би запитати, в якому році вона була створена? Нагадайте, будь ласка. ІСД.

Щ: 1995-го.

К: 1995-го. І в якому році було вас призначено головою ОДА Донецької області?

Щ: Напевно в 1995-му…

К: Ні, вас призначили коли?

Щ: Я не знаю.

К: Ви забули, коли вас призначали головою адміністрації?

Щ: Да, забув. Тому що я був обраний головою обласної ради, а призначали чи в 94-му… Тоді ж розділили ці гілки, президент розділив або конституціонний договір був... не пам’ятаю. І видав тоді укази на призначення, не пам’ятаю.

К: Дякую. Скажіть, будь ласка, ви проводили тендери в порядку боротьби за перемогу, на якій відбувалися, як ви говорите, противостоянія між компаніями, які постачали газ в Донецьку область?

Щ: Ні…

К: Ніколи тендери не проводили? Тобто, це взагалі не сприймалося як нормальний процес?

Щ: А тоді тендерів не було. Я не чув про тендери.

К: Добре. Скажіть, хто ще з числа керівництва Донецької області не переходив до співпраці з ЄЕСУ? Хто ще – прізвища з числа керівників Донецької області – був проти співпраці з ЄЕСУ, з компанією ЄЕСУ.

Щ: З керівників?

К: Да! От хто приходив до вас і казав: «От, рєбята, я не хочу, щоб вони у нас працювали з Донецькою областю».

Щ: Гайдук доповідав.

(Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Судя по показаниям Владимира Щербаня в 2012 году – один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса», в 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня – НБН).

К: Гайдук?

Щ: Да. А я не знаю, хто ще доповідав.

К: Тобто, Гайдук був проти?

Щ: Гайдук задався цим питанням.

К: А, дякую. Скажіть, будь ласка, а що вам відомо про зустріч покійного пана Момота з Ігорем Макаровим, який керував «Ітерою» в Україні?

(Александр Момот – с 1981 года – главный инженер вычислительного центра Донецкого облисполкома. С 1989 года – академик Академии экономических наук Украины, член-корр Академии информатики Украины. В 1988 году создал СП «Интеркомпьютер» – одно из первых СП в СССР. Основатель и первый президент компании «ДАНКО» (1994), а также один из основателей и руководителей «Индустриального союза Донбасса». Убит 16 мая 1996 года во дворе своего дома в центре Донецка.

«Итера» – российская компания, один из крупнейших поставщиков газа в Украину в 1990-х годах. Основным акционером компании в те годы был бизнесмен Игорь Макаров – НБН).

Щ: Нічого не відомо.

К: Та зустріч, яка була в Києві.

Щ: Нічого не відомо, і вперше я побачив ось цього…

К: Ну, це було за декілька днів до його загибелі.

Щ: Та не знаю я за таку зустріч зовсім. І не знаю, чи була вона, ця зустріч.

К: Добре, наступне запитання. Якщо ви не знаєте про цю зустріч і серйозних розбіжностей... Ви, Щербань Володимир Петрович, не знаєте про цю зустріч?

Щ: Не знаю.

К: І не знаєте про розбіжності між компанією ІСД, а також компанією «Ітера»? Ви нічого не знаєте?

Щ: Не знаю.

К: Ви, людина, яка створила ІСД, не знаєте про цю зустріч?

Щ: Не знаю.

К: Не знаєте про ці розбіжності?

Щ: А чи була ця зустріч? Я не знаю, чи була вона. Я не знаю. Чи це не вигадка.

К: А не вважаєте ви, що якраз якщо така зустріч і була,і присутній на ній був ще й Гайдук, що із-за цього конфлікта могли вбити пана Щербаня? Не вважаєте?

Щ: Не вважаю.

К: Тобто, ви вважаєте, що пан Щербань не міг бути вбитий із-за конфлікта між «Ітерою» і ІСД?

Щ: Пан Щербань сказав мені... Пан Щербань сказав мені, що від Лазаренка ноги ростуть, тоді в зустріч нашу в серпні місяці 1996-го року.

К: Да, но ви нічим не підтверджуєте те, що він сказав.

Щ: Хреститись? Давайте перехрещусь.

К: Скажіть, будь ласка, як саме Євгеній Щербань заважав реалізації проекту Лазаренко і Тимошенко? Тобто, бо він же безпосередньо не був власником заводів, да? От безпосередньо Щербань, не був власником заводів підприємств в Донецькій області? Не був всіх? А як він тоді заважав? Ну, він же ж заважав, щоб на всі... щоб всі працювали з ЄЕСУ? Просто він був патріотом області?

Щ: Що значить патріотом області?

К: Ну, а як, ви кажете, що він заважав. Як?

Щ: Він не хотів, щоб ЄЕСУ була на ринку Донецької області.

К: Чому?

Щ: Тому що це було не вигідно підприємствам Донецької області.

К: Тобто, повертаючись до цифри 110 мільйонів… (со слов Владимира Щербаня в предыдущей части допроса, именно 110 миллионов долларов Донецкая область потеряла бы, начав в полном объеме закупать газ у корпорации ЕЭСУ Юлии Тимошенко – НБН) Я хочу запитати, Володимир Петрович, в цій цифрі є ваша частка?

Щ: Нема.

К: Вашої частки нема.

Щ: І не було.

К: У цифрі вашої частки нема.

Щ: Нема.

Ф: Шановний суд, зробіть, будь ласка, зауваження…

К: Дякую. Далі…

Ф: Що це за напади такі на свідка?

К: Скажіть, будь ласка, ви, будь ласка... Це розмова така, ви не звикли?

С: Захисник, будь ласка, ви не розмову ведіть, а задавайте питання.

К: Чому ви не виховуєте свого заступника?

С: Захисник, вам робиться зауваження.

К: Дякую, я вибачаюся дуже, дуже сильно вибачаюся…

С: За те, що ви не реагуєте на зауваження суду.

К: Тоді, частки у вас не було… Добре. Скажіть, будь ласка, я вибачаюсь за питання, тому що це було в матеріалах комісії Верховної Ради, зараз я до неї підійду. Не знайомий вам такий вислів серед співробітників або мешканців Донецької та Сумської області: «Вова 51%»? Не знайомий? Про кого це? Це не про вас?

Щ: Ну, не знаю…

К: Я маю на увазі, те, що мається на увазі... через правоохоронні органи створювались проблеми фірмам, а потім вирішувались за рахунок 51% на вашу користь.

Щ: Ні.

К: Ні, то вам не знайомо?

Щ: Ні, ні, і ніколи такого не було.

К: Дякую.

Щ: Угу.

К: А тепер останнє питання. Скажіть, будь ласка, а з якого року ви очолювали ОДА в Сумській області?

Щ: З 1-го... з 30-го березня 1999-го року.

К: По ...?

Щ: По 2002-му році.

К: По 2002 рік.

Щ: Я пішов з посади, а потім восени 2002-го повернувся, повернули мене на цю посаду знов.

К: Володимир Петрович, скажіть, будь ласка, на підставі чого 15 листопада, вам не відомо, на підставі чого 15 листопада 2001 року постановою Верховною Ради була створена тимчасова слідча комісія для проведення розслідування фактів порушення Конституції України і законів головою Сумської обласної адміністрації паном Щербанем Володимиром Петровичем, постановою Верховної Ради України. Не знаєте з якого приводу?

Щ: Це, мабуть, про буряк іде річ, да, ні?

К: Ну, ви знаєте чи ні?

С: Конкретно ставте запитання.

Щ: Ну, щось було тоді, виступав. Я пам’ятаю, що хтось виступав тоді з депутатів. Що я заперечував вивозити буряк за межі Сумської області. Що повинні працювати власні підприємства. А не Полтавщини…

К: Я думаю, що така подія, як створення ТСК в Верховній Раді – це не пересічна подія, тому ви не могли про неї не знати. Ви не знали про неї? Ну, але це не про буряки, Володимир Петрович.

Щ: А про що?

К: А про що – я вам скажу.

Щ: Ану, скажіть.

К: Це правда, що за час керівництва вами Сумською ОДА було незаконно за вашої участі – про що підтверджує звіт тимчасової слідчої комісії, пан Єрохін – секретар цієї комісії, – за вашої участі було приватизовано 72 об'єкта господарювання, що свідчить про хворі апетити до привласнення чужого майна. Це з тексту. Хворі… хворобливі там… апетити…

Щ: Нічого невідомо.

К: От тут постійно кажуть про те, що ви от, наприклад, не знали про те, що на сьогодні підлягає з'ясуванню питання щодо додержання законності під час приватизації чи зміни форми власності…

Ф: Ваша честь, прошу зробити зауваження захиснику. Він повинен задавати запитання.

К: Ваша честь…

Ф: Що це тут за цитування?

К: Ваша честь, ми слухали тут про сляби, про вугілля. Ми слухали, вибачаюсь, про цитування з опису…

С: Захисник, свідок дав відповідь про те, що йому про це невідомо.

К: Невідомо. Ну, це дуже дивно.

С: Ставте будь ласка, наступне питання.

К: Це дуже дивно, ваша честь…

С: Наступне питання.

К: Що свідку такого масштабу, такій людині, невідома така подія, яка відбувалася в ВР.

С: Це ваші висновки.

К: Добре. Скажіть, будь ласка, вам відомо, кому сьогодні належать всі бізнес-активи, я вибачаюсь перед сином, вбитого пана Щербаня, Момота, який залишив все в Донецькому регіоні. Вам особисто відомо це?

Щ: Ні.

К: Не відомо.

Щ: Знаю, що Тарута і Гайдук були причетні.

(Сергей Тарута – в настоящее время председатель совета директоров корпорации ИСД, президент ФК «Металлург» (Донецк). С 1979 года работал на заводе «Азовсталь», в последние годы – начальником отдела внешнеэкономических связей. В 1995 году – соучредитель внешнеторговой фирмы «Азовимпэкс». С декабря 1995 года – исполнительный директор «Индустриального союза Донбасса» – НБН).

Потім і вони розійшлися. Гайдук розповідав мені. Знаю, що деякі підприємства мають зараз, всі розбіглись вони між собою. Всі ті, хто були засновниками, і все.

К: Володимир Петрович, а не здається вам дивним, планують в Донецьку вбити кримінального авторитета і бізнесмена, ви не йдете на цей матч і залишаєтесь живим? Ви зустрічаєтесь з паном Момотом і кажете про 110 мільйонів, і його через 3 дні вбивають. Ви тільки…

Щ: В той же день…

К: В той же день. Бачите, в той же день.

Щ: В той же день, да.

К: Тобто навіть нема строку. І потім ви в «Великій політиці» говорите про те, що хтось повинен бути президентом, а хтось ні… Тоді це є підставою думати зовсім по-іншому, хто має відношення про вбивство пана Щербаня.

С: Будь ласка, захисник…

К: Вибачаюсь, ваша честь. Тому я задам останнє запитання.

С: Задавайте останнє запитання, або присаджуйтесь.

К: Останнє запитання.

С: Прошу.

К: Якщо буде створена комісія у Верховній Раді, тимчасова слідча комісія щодо розслідування всіх тих вбивств, про які ви нібито не знаєте, які були в Донецької області, – а вона буде створена незабаром. Ви будете свідчити цій комісії Верховній Раді як громадянин, як патріот?

Щ: Те, що знаю, буду казати.

К: У мене немає більше запитань.

Судья: Будь ласка, у захисника Власенка будуть питання?

Власенко: Так, звичайно. Ну, розпочнемо з легеньких запитань, щоб розім’ятися? Скажіть, будь ласка чому, а це питання не звучало: «Чому Ви не заявляли про причетність Юлії Тимошенко до нібито вбивства Щербаня у 2004-му році»?

Щ: Де?

В: Будь-де в правоохоронних органах, припустимо. Президентові Кучмі (Леонид Кучма – с 1992 по 1993 год – премьер-министр Украины, с 1994 по 2005 год – президент Украины – НБН),  прем’єр-міністру Януковичу (Виктор Янукович – в 2002-2003 гг. и в 2007 гг. – премьер-министр Украины, с 2010 г. – президент Украины – НБН), з яким у вас дружні стосунки були на той момент.

Щ: хто сказав, що вони у нас були дружні?

В: Напевно. Ну, напевно. Чому Ви не заявляли про це у 2004-му році, коли Юлія Тимошенко була лідером опозиції і руху «Україна проти Кучми», і на неї шукали компромат, а Павло Лазаренко знаходився у тюрмі в Америці? Це було в 2004-му році. Чому Ви не робили заяв тоді про причетність Тимошенко до вбивства Щербаня?

Щ: А чому я повинен був робити ці заяви?

В: Ви знали про злочин.

Щ: А що, я ще раз повторюю, повинен був вийти і зашморг повісити собі на шию?

В: А який зашморг?

Щ: Мало ли який.

В: Тобто Ви в 2004-му році боялись Тимошенко і Лазаренко?

Щ: Боявся.

В: А чому боялися? Ну, вона – опозиційний політик. На неї шукають компромат. У 2001-му році, взагалі, в тюрмі сиділа.

Щ: а причому тут опозиційні чи не опозиційна? При чому тут це?

В: Скажіть, будь ласка, а чому тоді Юлію Тимошенко було заарештовано от зараз – 5 серпня 2011 року?

Щ: А чого ви мені задаєте такі питання? Я ж не…

В: Чому ви після цього, ну, коли у вас підстави боятися пропали, ну, Тимошенко в тюрмі, знов?

Щ: Коли мені знов почали задавати конкретні запитання по ІСД. До цього конкретно в мене ніхто нічого не питав.

В: Володимир Петрович, пробачте, відповідайте, будь ласка, на моє питання. Ще раз задаю просте конкретне питання. Ви, як громадянин, згідно з вимогами і кримінально-процесуального і,  до речі, кримінального кодексу, знаючи, про злочин повинні були зробити про це відповідну заяву у правоохоронні органи. Ви кажете: «Я боявся Тимошенко. Боявся Лазаренко». Я задаю питання. В 2011-му році Тимошенко сиділа у тюрмі, Лазаренко сидить в тюрмі в Америці, президент уже три роки як Янукович. Чому не було заяви про злочин з вашого боку?

Щ: не робив цієї заяви і все.

В: скажіть, будь ласка, які були причини вашого від’їзду до Сполучених Штатів Америки на початку 2005-го року?

Щ: Причиною було, що мені сказали, що я і ще там ряд прізвищ, яким полишити життя. Тому виїхали.

В: Скажіть, будь ласка, кого конкретно ви боялися в цей момент?

Щ: Тимошенко і Ющенка (Виктор Ющенко – в 2005-2010 гг. – президент Украины – НБН).

В: Дякую. Тобто причина, чи правильно я вас зрозумів, що причина вашого від’їзду в Сполучені Штати Америки на початку 2005-го року була боязнь Тимошенко і Ющенко?

Щ: Угу.

В: Якщо можна так чи ні. «Угу» – це не відповідь.

Щ:Так.

В: У мене…

Щ: Пояснити чому?

В: Не треба. Одну хвилинку, у мене в руках інтерв’ю Щербаня Володимира Петровича в програмі «Подробности из первых уст на Первом канале». Знято з офіційного сайту Володимира Щербаня. Вопрос: «Владимир Петрович, если Вы такой белый и пушистый, чего надо было уезжать?».  Речь идет о выезде в Соединенные Штаты. «Я уезжал не потому, что кого-то боялся. Во-первых, я понимал, пришла новая власть. Я понимал, что я – за бортом, как и все остальные. Я понимал, что мы не будем нужны этой власти. Я поехал отдыхать туда, где я отдыхал десять лет подряд. Жена уехала на неделю раньше. А когда я уехал то, по всей видимости дождались моего отъезда, и после отъезда тога начали громко трубить, что Щербань – преступник». Запитання: «Значит, Вы не бежали?». «Абсолютно не бежал – я хотел отдыхать, и намерен был вернуться сюда…».

Фролова: Ваша честь, в чому питання?

В: питання полягає в тому… Не нервуйтеся.

Щ: Абсолютно.

В: Так, Вы ехали отдыхать? Як Ви зазначали в тому інтерв’ю? Чи Ви боялися Тимошенко-Ющенко?

Щ: Я отвечу вам.

В: Будь ласка.

Щ: Значит отвечаю.

С: Відповідайте.

Щ: Вибачаюсь. Я улетел 8 числа. Выехал с Украины, по-моему 8 или 7 числа апреля месяца. Вечером 7 числа один из людей в моем присутствии рассказывает, что был  сегодня на встрече в администрации президента, где названы были несколько фамилий, в том числе, и Щербаня. Что этих людей, в первую очередь, тягать за все. На митингах, которые проходили по всей Украине, в том числе, и на Крещатике и на Майдане, когда Ющенко кричал «посадим Щербаня». Кричал он это в Сумах. Кричала Тимощенко: «посадимо, закатуємо» и т.д. На площадях в Сумской области. Скажите, что я мог ожидать?

Но у меня опасности никакой, собственно говоря, на тот момент не было. Но когда пришел человек и сказал, что сегодня он слышал собственными ушами, что «так и так», что «есть ты и ряд еще фамилий, относительно которых будут приниматься репрессивный меры в Украине». Я говорю, «Пожалуйста, мне билет заказывайте». А семья уже неделю, как была в Америке, и у меня не было абсолютно никаких, ну, скажем, тогда предпосылок… Я все-таки считал Ющенко лояльным человеком. Тем более, что мы когда-то дружили с ним. У нас потом появились разбежности. Тесной любви не было, но нормальные были отношения с Ющенко в Сумской области. Разбежности  с Ющенко у нас начались в 2002 году.

В: Дуже коротеньке питання.

Щ: Я же отвечаю Вам! Не надо мне «коротеньке». Вы водите меня, как…

В: Я вожу Вас, как надо.

Щ: Я считаю, как нужно, так я буду и отвечать.

В: Я вожу Вас как надо.

Щ: Поэтому позвольте мне отвечать так, как я считаю нужным.

В: Шановний суд, у мене просте питання. Коли…?

С: Будь ласка, ми ваше питання вислухали, вислухайте тепер відповідь свідка.

Щ: Поэтому я поехал в Америку.

В: Коли?

С: Не перебивайте свідка.

В: …коли свідок відповідав некоректно – тут в інтерв’ю чи зараз у судовому засіданні? У мене таке питання.

Щ: Но я считал что это…Да, что это будет блефом. Да, ну, сказали это, но пройдет время –и  все сотрется. Приехал в Америку. И когда в апреле месяце с обысками приехали ко мне домой – приехали все опечатали. Ккогда начались обыски везде, то я понял, что генералы сами повестки разносят. Тут я понял, что не до шуток.

Когда Луценко (Юрий Луценко – в 2005 году занимает пост министра внутренних дел Украины. На данный момент отбывает срок в Менской колонии – НБН) заявляет и Куликов (Кирилл Куликов – в 2005-2007 гг. руководитель Национального центрального бюро Интерпола в Украине, депутат ВР VI созыва – НБН) фальсификацию, что я осужден на 12 лет (переходит на крик – НБН), 5 мая Сумским судом, американцы расценили это – как мой побег с Украины. Понимаете или нет? Но там фальсификация. Подписи ничьей, кроме секретаря, не стояло. И Куликов и Луценко фальсифицировали. Я же молчал об этом всем. Просто молчал, потому что не хотел поднимать бурю. Когда Тарасюк (Борис Тарасюк – в 2005-2006 гг. – министр иностранных дел Украины – НБН) заявляет во всеуслышание, что мы предложили Щербаню правовую помощь, в Америке никто из Украины об этом не заикнулся. Единственная, кто позвонила – Мирослава Гонгадзе. Она сказала: «Владимир Петрович (она знала меня), мы готовы взять интервью. Дадите или нет?» Я говорю «Мирослава, позже, возможно, дам». А Тарасюк заявил, что «Мы обратились, но Щербань видите ли, отказался. Сказал, что в Украину не вернется…».

В: Просте питання.

Щ: Как раз у Щербаня в суде американском, в последнем суде, в котором я был, – я отказался от политубежища. Судья спрашивает: «Вы боитесь ехать на Украину?». Я говорю: «Боюсь. Почему возвращаетесь? Может давить на вас кто-то?». Я говорю: «Нет, я не могу жить у вас, к сожалению. Я поеду домой».

В: А коли Ви повернулися до речі?

Щ: 3 ноября, по-моему, или 4-го, не помню, 2006 года. В ноябре месяце.

В: А Ви не підкажете хто був прем'єр-міністром в цей час в Україні?

Щ: Президентом был Ющенко, Министром внутренних дел, который гонялся за мной по всему свету был Луценко.

В: Прем'єр-міністром хто був?

Щ:  …который должен был встречать меня в аеропорту

В: Я задам питання по-іншому, чи був прем'єр-міністром Віктор Федорович Янукович?

Щ: Та може і був.

В: Та не може, а був.

Щ: Та а що, як був? Я з ним не зустрічався.

В: Я розумію. Скажіть, будь ласка так Ви все-таки… все-таки…

Щ: Я – вернулся. Еще можно?

В: Будь ласка, будь ласка.

Щ: Я вернулся по одной простой причине, уважаемый господин адвокат, когда я…

В: Я не адвокат…

Щ: Ну раз в вип-ложе, наверное, адвокат.

В: Нет. Защитник.

Щ: Ну, защитник.

С: Будь ласка, свідок, Ви даєте відповідь суду, ще раз Вам на цьому наголошую, давайте відповіді на питання.

Щ: У Сполучених Штатах я не був знайомий із звинуваченнями, які були висунуті відносно мене.  І коли звинувачення, привезли до мене, переписавши їх в генеральній прокуратурі (тому що копії не можна було знімати, але адвокату…). Коли ознайомився з документами адвокат, він зробив по мої справі собі помітки. І я викликав цього адвоката, якого найняв мій син, до себе в Америку. Коли він показав всі ці звинувачення, я почав сміятися.

Він каже: «В чому справа? У вас серьезные проблемы. А я говорю: «Коля, как раз у меня нет проблем. Я не понимал, почему меня, в чем меня обвиняют? За что меня преследуют? Но когда я все это прочитал, то я теперь понимаю, чего меня преследуют». Говорю: «Коля, все это, как я теперь понимаю – чистая ложь».

В чем заключалась эта ложь? Один из руководителей предприятия написал заяву на меня, как, оказалось потом, «под диктовку». Написал заяву о том, что с ним были «правоохоронні органи, тиснули на його, перестрівали головного бухгалтера його, попереджали… За акції молокозаводу Роменського» І так далі, і так далі. І він указує дати всі, указує рік, коли це все відбувалось. Коли там Щербань, якого червня, приїхав до його перший раз на підприємство. Другій раз в липні приїхав 1998 року. В 1998 році перестрівають головного бухгалтера, погрожують йому там і так далі і так далі.

И когда я все это прочитал… А я знал, да, действительно, с ним это все было, но в 1998 году, а меня назначили в Сумскую область в 1999 году. То есть, ему сказали: «Ты, господин  Негреба (Григорий Негреба – в 1998 году – директор «Роменский молочный комбинат», а в настоящее время – депутат Роменского горсовета и председатель постоянко действующей комиссии по вопросам промышленности, предпринимательства и торговки – НБН), пиши, пожалуйста, даты. Щербань не вернется. Были случаи? Были. Свидетели есть, что случаи были».

Чистая фальсификация. Второй, у которого акции купили, писал, что ему «збытки принесли». Но не написал одно, и забыл он уважаемый, что он подписал договор продажи акций только после того, как в банк на его счет перевели деньги на депозитное хранение. Он эту сумму не указал, он забыл. Просто боясь уплатить налоги Украине только за то, что продал акции.

Вот так вот все это дело фальсифицировалось. Поэтому, после того как я нанял адвокатов американских, которые приехали на Украину, обошли преподавателей сумских вузов, родителей обошли, пофамильно обошли. Есть и фотографии. Которые сделали выводы, о том что сын…

Меня же тягали по тюрмам, судам по Америке .Самое главное было то, что Щербань – преступник, что будет бежать в Мексику или куда-то там – в Бразилию. Что нельзя его выпускать ни под какие залоги. И все остальное. И только когда американцы привезли, и я прочитал сам эти материалы…

Они встречались здесь и с известными политиками, и с оппозицией, встречались и с покойными и живучими ныне людьми, которые имеют фамилии и авторитет в государстве.

В: Уточните что значит встречались с покойными?

Щ:  С Кушнаревым Евгением (Евгений Кушнарев – политик, мэр Харькова в 1990-1996 гг., глава администрации президента в 1996-1998 гг., депутат ВР в 2005-2007 гг. Умер в 2007 году в результате полученного на охоте  ранения – НБН).

В: А, то есть, с теми, кто в тот момент был жив, а впоследствии…

Щ: Да, да. И у него брали по мне (показания – НБН) рассказывал Евгений Кушнарев, Да и когда они сделали эти выводы, когда они Госдепартаменту положили на стол эти выводы. Я говорю: «Вы убедились?»

Для меня... Здесь я мог еще потытаться доказать что-то.

В: Шановний суд, якщо дозволите. Мене цікавить трошки інше, мене все-таки цікавлять причини, і кого боявся свідок виїжджаючи в Америку. Бо свідок, надаючи пояснення, сказав, він боявся Луценко, Тимошенко. В зв’язку з тим, у мене наступне питання. Скажіть будь ласка…

Щ: Я сказал, что когда я вернулся, не боялся Луценка и Тимошенко. Вы – не утрируйте, пожалуйста, тоже. А я сказал, что, когда вернулся при власти был министром внутренних дел Луценко, а Тимошенко была… Ющенко был президентом. Вот так я сказал.

В: Тобто Тимошенко вже не боялися?

Щ: Та причем там боялся или не боялся?

В: Ні, ну, це – принципова річ. Ви 17 років мовчали про вбивство, говорячи про те, що боялись Тимошенко. Так давайте з’ясуємо, Ви її боялись, чи Ви її не боялись?

Щ: Я когда выезжал, когда меня предупредили (вечером в апреле месяце). Сказали, что «ты в числе фамилий, относительно которых будут репрессии в Украине», я сказал «все, я завтра выезжаю». Этому есть свидетель, понимаете или нет?

В: Так із-за чого Ви виїжджали? Із-зі чого? Кого конкретно Ви боялися?

Щ: Вы знаете я приехал. Вот Вы ж все интервью мои цитируете сейчас. Вы процитируйте еще одно интервью, в котором я сказал, что «меня бы повесили в тот день на Хрещатике, и вся бы страна аплодировала, потому что из меня сделали монстра». Понимаете? «Подавителя демократии в государстве», за то що хотел объединить два вуза, просчитывая то, что не будет студентов, и качество обучения будет хреновое. А потом к этой теме вернулись все в стране. В конечном итоге.

В: Я вам скажу більше…

Щ: Поэтому цитируйте все.

В: Звичайно. Я погоджуюсь з вами, інтерв’ю від 24.11.2006 року, Владимир Щербань: «Если бы меня прикончили у трапа, я бы не расстроился». Було таке інтерв’ю дійсно. Єдине, що тут прізвище Тимошенко…

Щ: Я не расстроился?

В: Тут так написано, да.

Щ: Я бы не расстроился?!

В: Тут так написано…

Судья: Будь ласка, поясніть в чому питання?

В: Питання в тому, що в жодному із інтерв’ю, які Ви давали, починаючи з 2007 року. З моменту повернення, з 2006 року, Ви жодного разу не згадували прізвище Тимошенко. Чому? Ви згадували прізвища Луценка. Згадували, Кулікова згадували. Ющенка навіть згадували. Чому Тимошекно не згадували, якщо Ви її так боялися? Якщо Ви із-зі неї мовчали про вбивство друга! Друга у вас вбили.

Щ: А дела кто открывал? Кто?

В: Хто? Тимошенко откривала?

Щ: Хто? Луценко открывал.

В: Скажіть, будь ласка, адвокати у вас фахові були американські?

Щ: Фахові.

В: Професійні?

Щ: Да. З Гарварда. П’ять чоловік було.

В: Супер.

Щ: Я вважаю…

В: У мене в руках заява, адвокаты Щербаня заявляют о фальсификации уведомления интерпола. Цитую.

Щ: Причем я думаю не простые адвокаты.

В: Абсолютно. Фахові. «Нет сомнений в том, что между господином Щербанем и командой Луценко-Ющенко присутствуют политические трения». А де Тимошенко тут? Чому нема? Якщо Ви так її боялися, Ви ж не заявляли про смерть друга, і майже близької Вам людини, з якою Ви шість днів на тиждень жили разом. Ви ж кажете «я боявся Тимошенко». Чому? Чому тут нема Тимошенко? Чому в цьому інтерв’ю нема Тимошенко? Чому в цьому інтерв’ю нема Тимошенко?

С: Будь ласка, питання.

В: Питання, чому в цих інтерв’ю жодного разу – в 2007 році, коли прем’єром був Янукович -Ви не згадували Тимошенко?

Щ: Згадували.

В: Не згадували.

Щ: Згадував.

В: Ні.

Щ: Згадував.

С: Будь ласка…

В: Номер дати?

Щ: Дату не пам’ятаю. Згадував або в листопаді, або в грудні. Згадував. В інтерв’ю якраз. До речі!

В: Згадували?

Щ: Да.

В: Правда. 26.11.2006 року відео сюжет «Приховане життя: Володимир Щербань». Запитання, «А його (мається на увазі Кучма – НБН), фотографии в кабинете не весят?». «У мене дуже багато його фотографій, але немає фотографії в кабінеті. А так дуже багато фотографій з ним є. Дуже багато є фотографій з Ющенком, з Тимошенко дуже багато». «Що від Тимошенко у вас є?», – запитує журналіст. «Будь ласка, зараз покажу». «А це слідчі не забрали?». «Ні, вони нічого не забрали тут». «Це – духи, якими користувалась Юлія Володимирівна?» – питає журналіст. «Так, це духи які і в «Українській правді» вона побачила». Далі там іде розмова про те, що нібито Юлія Володимирівна забула флакон…

Ф: Ваша честь, зробіть зауваження.

В: …забула флакон.

Щ: Да.

В: Мова йде про стосунки.

С: Захисник!

В: Я зараз задаю питання.

С: Вам зараз робиться зауваження с приводу того…Неконкретного задання конкретних питань.

В: Конкретне питання, Ви кажете?

С: Суд вас просить задавати конкретне питання.

В: Дякую. Ви кажете, що у Вас були складні стосунки з Тимошенко. Це Ви говорили у Ваших вільних поясненнях. А я Вас цитую із вашого ж інтерв’ю. «Це означає в чоловіків таке висловлювання викурити трубку мира?». «Я ніколи з нею не сварився, мається на увазі Тимошенко. Абсолютно. Вона поливала мене будучи в Сумах, виступаючи на мітингах». І далі іде по текстах. «Але я ніколи з нею не сварився…».

С: Захисник Власенко, Ваше запитання.

В: Запитання…

Щ: Я не сварився з нею.

В: Запитання: які стосунки у Вас були з Тимошенко? Ви в поясненнях зазначили, що вони були неприязні, що Ви її не сприймали.

Щ: Да.

В: Що Ви з нею не спілкувалися.

Щ: Да.

В: Що вона, до речі, Ви зазначили, що з 1996-го року Ви знали, що вона причетна до вбивства Євгена Щербаня. А виявляється ви з нею ніколи не сварились?

С: Захисник, зупиняємося. Ви задали питання, які стосунки у свідка з Юлією Володимирівною Тимошенко. Слухаємо вас свідок.

Щ: Тимошенко була призначена першим віце-прем’єром.

В: Першим ніколи не була.

Щ: Я вибачаюсь, віце-прем’єр-міністром. І вона приїздила в Сумську область, де ми з нею зустрілись. Проводили нараду. Невелика нарада по енергетиці була в адміністрації. По електроенергії. Не пам’ятаю, газового ринку, мабуть не торкались. Була Тимошенко. Фотографій багато. Фотографували як Тимошенко, так і інших всіх урядовців, які приїжджали до Сумської області. Потім привели альбом, де підписали: «Візит Тимошенко в Сумську область». І це був єдиний раз, коли я був на інтерв’ю. Вручили цей альбом з фотографіями. Двісті, до речі, фотографій там. Отдав їй, а негативи-то залишились у мене. Фотографії є всі, в тому числі… Як сказать… І симпатичних, і несимпатичних, і всіх інших. Це історія. Чого не сказав я Вам, що згадав я Тимошенко в інтерв’ю? Да, вона забула тоді духи, і я згадав її. І всьо.

В: Але про вбивство не згадували ніколи? Володимир Петрович, скажіть, будь ласка, отак зустрічають вбивцю вашого друга? (показывает фото, где свидетель дарит цветы Тимошенко – НБН)

С: Будь ласка, захисник Власенко, це предмет, який не відноситься до справи.

В: Шановний суд, згідно зі статтею 96-ою я маю право надавати документи для з’ясування позиції свідка.

Щ: Уважаемый адвокат.

С: Цей документ не приєднаний до матеріалу справи. Будь ласка, питання захисник.

В: Шановний суд, стаття 96 говорить про те, що для доведення недостовірності показів свідка сторона має право надавати пояснення, документи, які підтверджують його репутацію і так далі. Я показую документ. Я задаю питання: отак зустрічають вбивцю Вашого друга?

Щ: Шановний адвокате, є протокол. І Тимошенко не приїхала до мене як подруга…

В: Отак зустрічаєте?

Щ: Розумієте…

С: Будь ласка, шановний захисник.

Щ: І Тимошенко не приїхала до мене як подруга….

С: Було задане питання.

Щ: І приїхала не до мене, а приїхала в область, як віце-прем’єр. І я ж – не Лазаренко, який буде надувати щоки, розумієте, і подавати руку за два метри.

В: Скажіть, будь ласка, яким пунктом протоколу передбачено вручення квітів?

Щ: Ну, это женщина.

В:Так почекайте… Так это – женщина? Чи це – протокол? Чи це, як ви кажете, замовник?

Щ: Это – женщина и протокол, Это – вице-премьер государства.

В: Чи це замовник убивці? Убивства вашого друга?

Щ: Или я там буду становиться в позу перед Тимошенко и показывать зневагу? Кому? Всьому уряду України в обличчі Тимошенко?

В: Отак…Отак зустрічає?

С: Будь ласка, захисник, ми вже послухали відповідь свідка з даного питання. У вас є ще питання?

В: Так. Мені не зовсім зрозуміло, з точки зору вашої моралі, Ви вважаєте нормальним дарувати квіти людині, яку Ви з 1996-го року вважаєте замовником вбивства вашого близького товариша?

Щ: Ну, я Вам відповів зараз, «Платон не друг, но истина дороже». Это первое. И второе, «задушу в объятиях». Понимаете? Есть и такое понятие. (Смех в зале – НБН).

В: Дякую.

С: Присутні в залі, тиша, будь ласка.

Щ: Поэтому есть протокол, есть дипломатия и – есть понятие дикари.

В: Дякую. Тепер давайте повернемось до трошки більш складних питань. Ви довго дуже розказували щодо процедури постачання газу в 1996-му році. Скажіть, будь ласка, чи відома Вам постанова кабінету міністрів України від 22 року…Від 22 грудня, пробачте, 1995 року №1033 Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1996-му році. Це – урядовий акт, який регламентує порядок постачання газу в Україні.

Щ: Не пам’ятаю, мабуть пов’язано з ЄЕСУ.

В: Ні, це мабуть пов’язано з постачанням газу в Україну. І такі постанови приймалися щорічно. Я цитую саме постанову за 1996 рік.

Щ: Приймалися, приймалися.

В: В своїх поясненнях Ви зазначили, що якісь підприємства збирались купувати газ напряму у «Газпрома»

(ОАО «Газпром» – российская энергетическая компания, крупнейшая газовая компания мира, владеющая самой протяженной газотранспортной системой, в 1990-е годы «Газпром» находился под руководством Рема Вяхирева, – НБН).

В пункті другому порядку зазначається, що забезпечення природним газом населення, комунально-побутових споживачів та бюджетних організацій, здійснюється «Держнафтогазпромом»

(«Госнефтегазпром» – Государственный комитет нефтяной, газовой и нефтеперерабатывающей промышленности Украины, созданный в 1995 г., ликвидированный – в 1998 г. – НБН).

Інші споживачі природного газу, суб’єкти господарської діяльності закуповують природній газ, увага, через оптових імпортерів, суб’єктів підприємницької діяльності, резидентів Україні. Скажіть, будь ласка, як при такому законодавчому регулюванні Ви могли закуповувати газ у «Газпрома», якщо законом вам встановлено, що тільки у оптових імпортерів?

Щ: Стоп-стоп-стоп-стоп-стоп-стоп-стоп. А що таке поняття «оптовий імпортер», Ви розумієте?

В: Звичайно. На відміну від вас, я трошки працював у цій галузі.

Фролова: Ваша честь, прошу суд уважно слухати.

Щ: Працювали у цій галузі. А я вам тепер скажу, що таке імпортер, і що таке експортер. Експортер – це Росія, а імпортер – це Україна. Розумієте чи ні? Так от. Оптовий імпортер – це українська структура. Да, українська. А експортер… Там не написано, що тільки в експортерів за кордоном. Вот і всьо.

В: І ще раз, «інші споживачі природного газу, суб’єкти господарської діяльності закуповують природній газ, увага, через оптових імпортерів, в дужках, суб’єктів…».

Щ: Що таке імпорт?

В: Хвилинку. Суб’єктів  підприємницької діяльності, тире, резидентів Україні, крапка.

Щ: Правильно.

В: Тобто, газ можна було закуповувати тільки у українських підприємств, суб’єктів. Оптово.

Щ: Оптових, оптових імпортерів.

В: Да, все правильно.

Щ: Скажіть мені, будь ласка…

С: Відповідь.

В: Почекайте…

Щ: Я вибачаюсь…

Власенко: Я назбирав…

Щ: Я вибачаюсь…

С: Захисник!

Щ: Дайте тоді мені, якщо Си така досвідчена людина в економіці. Дайте мені тоді пояснення, ким являється ІСД – оптовим постачальником чи не оптовим постачальником, імпортером, чи експортером газу. І рідний він Україні чи не рідний. Дайте відповідь.

В: Згідно з додатком №2 цієї постанови…

С: Свідок, ви тільки відповіді надаєте. Питання до захисника не ставте.

В: Згідно з додатком №2 до цієї постанови оптовим імпортером, який зобов’язаний був постачати природній газ на території Донецької області визначено корпорація ЄЕСУ.

С: В чому питання?

В: Питання полягає в тому, яким чином ЄЕСУ повинно було продавати газ підприємствам, як Ви кажете?

Щ: Скажіть мені будь…вибачаюсь. Я вважаю так, що як і ЄЕСУ є імпортером оптовим, так і ІСД є імпортером оптовим газу.

В: Неправда.

Щ: Як це неправда, якщо…

В: А чим вони відрізняються?

С: Будь ласка, захисник, ми не вислуховуємо Ваші думки. Питання?

В: Задаю питання. Відповідно до пункту 3, порядку забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1996-му році, цитую: «оптові імпортери забезпечують поставки природного газу за територіальним принципом, охоплюючи всіх суб’єктів господарської діяльності даного регіону, далі увага, вважати за недоцільне реалізацію газу оптовими імпортерами окремим підприємствам в різних областях». Тобто заборонено…

Щ: В різних областях… Читайте до кінця.

В: Яким чином? У мене виникає питання, яким чином оптовий імпортер природного газу корпорація ЄЕСУ, могла поставляти газ на конкретні підприємства регіону, скажіть мені, будь ласка?

Щ: В наші регіони ? Чи в яких? Поставляли. Давили. Хотіли поставляти.

В: Це заборонено законодавчо.

Щ: Та то заборонено було коли? В грудні місяці?

В: З 1995-го на 1996-й.

Щ: Да, 1995-го року…

В: Ну й на весь 96-й.

Щ: А ми своє розпорядження вибили. (Смех в зале – НБН). Вибили своє розпорядження.

С: Будь ласка, присутні в залі. Вам робиться зауваження всім. У разі повторного зауваження…

Щ: Видали і за ним постачали газ.

С: Свідок, коли суд говорить, будь ласка слухайте.

В: Скажіть, будь ласка.

С: І захисник в тому числі.

В: Пробачте.

С: Присутні в залі, у разі повторного порушення вами порядку, суд попереджає, що буде вас видалено з залу судового засідання. Будь ласка, захисник, питання.

В: Скажіть будь ласка, шановний Володимире Петрович, хто постачав газ на територію Донецької області у 95-му році?

Щ: Я відповідав уже на це питання.

В: Я не зовсім зрозумів вашу відповідь, тому я вам…Шановний суд, я прошу зробити свідку зауваження, оскільки питання не знято свідомо, свідок зобов’язаний відповідати згідно з вимогами кримінально-процесуального і кримінального кодексу України.

С: Будь ласка, свідок, відповідайте.

Щ: Я відповідав на це запитання у Ваших попередніх допитах.

В: Шановний суд, я…Чи можна це розуміти як відмову надавати відповідь?

С: Будь ласка, свідок Ви можете відповісти на дане питання?

Щ: Можу відповісти.

С: Будь ласка, дайте відповідь.

Щ: В якому році?

В: В 1995-му році.

Щ: В «Ітери» получали.

(«Итера» – российская компания, крупнейшим акционером которой в те годы был бизнесмен Игорь Макаров, – НБН).

В: Так. Ще хто?

Щ: Не пам’ятаю.

В: Просто Ви в своїх поясненнях зазначали, що получали у «Газпрома», і ще у когось. У «Ітери»? У «Газпрома» отримували газ?

Щ: Підприємства? Вважаю, що отримували.

В: У мене в руках указ президента України про забезпечення народного господарства і населення України природним газом і розрахунки за нього у 1995-му році. Покласти забезпечення поставок природного газу в Україну, на державний комітет нафтопереробної промисловості «Держнафтогазпром» та державну акціонерну компанію «Укрресурс» (ГАК «Укрресурс» создана в 1994 г., дело о банкротстве и ликвидации компании возбуждено в 2012 г.  – НБН) Яким чином отримували газ у «Газпрома»?

Щ: І в «Укрресурса» отримували.

В: В «Укрресурса» отримували. Ви яким чином отримували у «Газпрома»?

Щ: Не ми, а підприємства.

В: Підприємства.

Щ: Підприємства отримували.

В: Яким чином?

Щ: Таким чином, що домовлялися. Самі домовлялися.

В: Згідно з законом постачати могли тільки два суб’єкта.

Щ: Спитайте це у керівників підприємств.

В: Просто мова йде про те…

Щ: Спитайте у керівників підприємств.

В: …що Ви не володієте цим питанням. Чи правильно я це зрозумів?

Щ: Чому це я не володію цим питанням?

В: Ну, законом сказано, що лише «Держнафтогазпром» і «Укрресурс», а Ви кажете купували у «Газпрома».

С: Будь ласка, питання, захисник.

В: Чи відома Вам достеменно ця ситуація, чи Ви просто так пригадуєте собі?

Щ: Я собі, скоріш за все пригадую, того що я не пам’ятаю. Це було 17 років назад. Хто конкретно з якого підприємства отримував газ. З якого отримував Бойко (Владимир Бойко в 1990-1997 гг. – генеральный директор ПАО «Мариупольский металлургический комбинат имени Ильича» – крупнейшее промышленное предприятие Донецкой области. Комбинат производит горячекатаный и холоднокатаный стальной лист широкого сортамента, в том числе для судостроения, нефтепроводные, бурильные, газо- и водопроводные трубы, оцинкованный лист. – НБН), Стірол (Концерн «Стирол» – предприятие химической промышленности. Крупный производитель карбидо-аммиачных удобрений – НБН), Єнакієвський завод (Енакиевский металлургический завод – предприятие с полным металлургическим цикло, специализируется на выпуске непрерывнолитой и горячекатаной заготовки, сортового и фасонного проката – НБН), інші.

Ті, хто потребував газу.

В: Дуже гарно. Скажіть, будь ласка, що ще з того, що Ви сказали у своїх вільних поясненнях, Ви зараз уже можете сказати, що Ви не дуже пам’ятаєте? Бо Ви впевнено казали – купували у «Газпрома». А тут виявляється по закону – не можна було купувати. Може Ви пригадаєте і все-таки згадаєте щось ще із того, що Ви казали, що воно, ну ,не зовсім точно? Ну щоб ми зараз Вам не ставили незручні питання.

Щ: Ну «Газпром», в тому числі, і інші підприємства. І «Республіка» була українська. (корпорация «Республика» в 1994 г. была крупнейшим газовым импортером Украины, в 1994-1995 гг. – корпорацию возглавлял Игорь Бакай, – НБН).

В: Добре. Коротенько, повертаючись до питання «свої-чужі», я цитую вас: «Я был вынужден… Я уже на той момент знал, что начальник СБУ – не наш, и начальник МВД – не наш». Це?

Щ: Не Донецкие. Да.

В: А – не донецкие. А я думал может немцев назначили.

Щ: Та причем здесь немцы?

С: Будь ласка, питання захисник.

В: Я хотів зрозуміти, хто такі наші, хто такі не наші. Ну оскільки свідок у поясненнях зазначив, що на той момент після призначення Полякова (Сергей Поляков – в 1996 году с 13 по 18 июля занимал  должность министра угольной промышленности Украины в правительстве Лазаренко, с 18 июля 1996 по май 1997 года был главой Донецкой областной государственной администрации – НБН), уже начальник СБУ був не наш, і начальник МВД не наш. При цьому, що Полякова Ви назвали. «Поляков – наш. Пусть призначають». Це ваша цитата із уст.

Щ: Да, ну наш донецкий Поляков, который вырос в этом регионе, который был первым.

В: А начальник СБУ – уже не Ваш?

Щ: Которого назначили, был выходец из другой области.

В: Скажіть, будь ласка, Ви зазначали, що Ви були категорично проти призначення Павла Лазаренка на посаду прем’єр-міністра?

Щ: Да.

В: Скажіть, будь ласка, при цьому Ви як голосували на засіданнях Верховної Ради?

Щ: Так, як сказав мені президент (Леонид Кучма – НБН).

В: Якби Вам президент сказав розстріляти Євгена Щербаня, Ви би виконали це доручення?

Ф: Ваша честь, прошу зняти це питання.

Щ: Ні.

В: А чому ні? А де різниця?

С: Прокурор заявляє протест.

В: А де різниця?

С: Виніс протест. Свідок не поспішайте, будь ласка, відповідати. Суд знімає дане питання.

В: Дякую. Тоді питання, в чому різниця? Як ви визначали для себе, які накази президента Ви виконуєте, які – не виконуєте?

Щ: Це не був наказ президента.

В: Прохання?

Щ: Це в розмові було президента.

В: Тобто, все, що в розмові говорив президент, ви виконували?

Щ: Да.

В: Не зважаючи на те, чи це законно?

Щ: Я відповідаю особисто стосовно посади Лазаренка і голосування за Лазаренка.

В: Ви відповідаєте зараз на інше питання. Я задав питання, які… Ви зазначили, що Ви проголосували за Лазаренка, тому що вас так попросив тодішній президент України Леонід Кучма. Я задаю питання, як ви для себе визначали які прохання президента Кучми виконувати, які не виконувати?

Щ: Я не визначав для себе.

В: Тобто, виконували всі?

Щ: Виконував всі президентські розпорядження які були.

В: Я задаю тоді ще…

Щ: Я повинен був виконувати.

В: Я тоді змушений ще раз задати питання: якщо президент попросив би Вас убити Євгена Щербаня?

Ф: Ваша честь, я заявляю протест, прошу зняти це питання.

В: Шановний суд…

С: Суд знімає це питання і робить повторне зауваження захиснику, з урахуванням того, що це питання повторно звучить, і ним же було знято.

В: Скажіть, будь ласка, чи був Євген Щербань проти призначення Лазаренка?

Щ: Був.

В: Наскільки жорстко?

Щ: Але нічого не міг зробити.

В: Наскільки жорстко внутрішньо Євген Щербань був проти призначення Лазаренка? От якби він міг, щоб Лазаренка не призначали.

С: Ви можете відповісти?

Щ: Можу відповісти. Після моєї зустрічі з президентом України, після зустрічі Лазаренка з фракцією, після тих, скажімо, виступів Кужель (Александра Кужель – в 1990-93 гг – главный бухгалтер АЦ «Восток». В 1993-94 гг – глава правления СП «Независимость». Народный депутат 2-го созыва Верховной Рады (1994-1998), избрана по одномандатному округу №181 в Запорожской области, зампредседателя парламентского комитета по вопросам экономической политики. В настоящее время – народный депутат Украины («Батькивщина») – НБН) відносно Щербаня і Лазаренка, було прийнято рішення. І я повідомив, Євгена особисто повідомив, що з президентом мав розмову: він сказав «ви підтримуйте, буде все нормально там» і так далі. Хоча в душі був проти я. Я підтримав.

В: Тобто.. Мій колега вже задавав це питання. Я просто для себе хочу уточнити. Тобто, чи правильно я зрозумів, що Євген щербань негативно оцінював Павла Лазаренка?

Щ: Негативно.

В: І все. От ви сказали, що Ви були головою Ліберальної партії, а позиція ліберальної партії яка була – партійна опозиція?  Ви ж були головою. А Євген Щербань же був членом ліберальної партії. Яка була позиція партії?

Щ: Відносно чого?

В: Відносно призначення Лазаренка прем’єр-міністром.

Щ: А що це має роль якусь?

В: Я задаю вам питання. Якщо Ви не знаєте…

Щ: Я відповідаю, партії жодної ролі не грали тоді в призначенні прем’єр-міністра. Це депутати затверджували. Президент вносив, депутати затверджували, погоджували.

В: Я задав питання, яка була позиція партії.

Щ: Та ніхто партії… Не ставилось питання перед партією, чи підтримувати Лазаренка, чи не підтримувати. Не ставилось питання.

В: Але Щербань був проти?

Щ: Щербань особисто був проти. Але підтримав. Тому, що домовились так, що «ми в душі проти, але будемо підтримувати».

В: А це як?

Щ: Це як? А так. Без політики.

В: А от у мене інтерв’ю за пільги Щербаня (Показывает видео с ноутбука – НБН).

С: Будь ласка, питання у чому? Шановний захисник…

В: Одна секунда.

С: Я вас прошу задавати питання.

В: Я зараз запитаю.

С: я вас прошу задавати питання. Вони у вас є?

В: Так!

С: То, будь ласка.

Ф: ваша честь, я перепрошую. Що це за запитання таке?

С: Захисник Власенко, прошу задавати питання. Захисник Власенко, будь ласка вимикайте свій…

В: 30 секунд.

С: Захисник Власенко! Вам робиться зауваження на те, що Ви не реагуєте, на зауваження суду. У разі повторного вашого…

В: Дякую. Шановний суд. Тільки що…

С: В разі повторної такої вашої поведінки і не реагування на зауваження суду будуть прийматися відповідні норми згідно чинного процесуального кодексу.

В: Я вдячний суду.

С: Будь ласка, вам надається…

В: Можна питання?

С: Так.

В: В своєму інтерв’ю 25-го червня 1996-го року за чотири місяці до вбивства Євген Щербань чітко зазначає. По-перше, що у нього немає жодних бізнес-конфліктів з Павлом Лазаренком – раз. Що він підтримує Павла Лазаренка на призначенні його прем’єр-міністром – два. В подальшому своєму інтерв’ю він зазначає, що і Ліберальна партія це підтримує, тому що вони – ліберальна партія – Євген Щербань і Павло Лазаренко – однодумці! Тому я задаю питання, так все-таки, як Євген щербань відносився до Павла Лазаренка?

Щ: Евген Щербань – політик. Він правильно дає інтерв’ю. Це – по-перше. А по-друге, кандидатуру Лазаренка вносив не Євген Щербань і не Володимир Щербань, а вносив президент, а ми підтримували діяльність президента Леоніда Кучми (Леонид Кучма – с 1992 по 1993 год – премьер-министр Украины, с 1994 по 2005 год – президент Украины – НБН). І тому те, що робив президент ми підтримували. Інших питань не було. Все це політика, але ви бачили вираз обличчя  Щербаня в інтерв’ю? Чи не бачили? А я дуже добре Євгена знав.

В: Це інтерв’ю робилося…Я зараз задам запитання. Це інтерв’ю робилося на прохання Євгена Щербаня журналістами дружньої йому телекомпанії, тому про вирази обличчя напевно говорити не треба. А питання полягає в тому, що в своєму інтерв’ю далі Євген Щербань зазначає, що він вважає Павла Лазаренка достойною людиною для обійняття посади прем’єр-міністра. Він також зазначає, що Павло Іванович Лазаренко показав себе як надійний господар і фахова людина в Дніпропетровській області і на посаді першого віце-прем’єра. Я ще раз задаю питання: яке, які стосунки були у Павла Лазаренка з Євгеном Щербанем?

Щ: На поверхні – такі, як в інтерв’ю, а внутрішньо – не було стосунків. Стосунки були – негативно Щербань відносився до…

В: Чим ви це можете підтвердити? Я підтвердив інтерв’ю. Ви чим можете підтвердити?

Щ: Бесідами.

В: Про які Ви не говорили 17 років.

Щ: Да, не говорив.

С: Наступне питання, захисник.

В: Скажіть, будь ласка. Відповідаючи на запитання обвинувачення ви зазначили, що приблизно, у вересні-жовтні, ви розділили ваш бізнес з Євгенем Щербанем. Чи це так? Ви сказали що…Ви сказали в вересні-жовтні 1996-го року Ви розділили свій бізнес з Євгенем Щербанем.

Щ: Я такого не казав. Я казав, дослівно, що ми розділили бізнес? Коли це я казав?

В: Так, Ви сказали, що…

С: В чому питання?

В: Я хочу з’ясувати чи це так. Я хочу уточнити. Даючи відповідь на запитання...

С: Ви, будь ласка, задайте питання: коли буде…

В: Я так і задав його.

Щ: Я не ділив бізнес із Щербанем.

В: Чи був у Вас бізнес з Євгенем Щербанем?

Щ: Був.

В: Яка його доля на сьогоднішній день?

Щ: Повиходили з бізнесу ми. З часом повиходили.

В: З яким часом?

Щ: Продали свою частку. Син був в «Гефесті». Син продав частку, коли став народним депутатом 2006-го року. Продали частку в цьому – в DCC -  сотовий зв'язок. Ще в деяких підприємствах харчової, переробної галузі. Попродавали частки свої вже в 1997-му році, вже після вбивства. В області вже я не появлявся. І підприємства, які колись я створював, частково теж відійшли всі.

В: Скажіть, будь ласка, коли, куди відійшла частка, яка належала покійному Євгену Щербаню?

Щ: Де?

В: В тих підприємствах, в яких у вас з ним був спільний бізнес.

Щ: Я не знаю.

В: Ну, як Ви не знаєте? Ви були засновником. Ви зобов’язані були приймати участь в загальних зборах…

Щ: Я не знаю. Я поїхав з області Донецької 2-го жовтня. І навідувався в Донецьк тільки в червону неділю, коли на пам'ять батьків ішов на кладовище, і не жив в Донецькій області. А жив весь час в Києві.

В: Скажіть, будь ласка, чи відомо Вам про те, що Юлія Тимошенко отримала якусь частку, в тих фірмах, де ви були співзасновником разом з Євгеном Щербанем?

Щ: Невідомо.

В: Невідомо. Дякую. Скажіть, будь ласка, ви зазначили, що 2-го жовтня ви вели другу сесію і вас зняли за вашою заявою…

Щ: Не зняли, а я подав заяву…

В: І вас зняли…

Щ: мене зняли за власним бажанням.

В: Ну, вас зняли за вашою заявою про звільнення.

Щ: Не зняли мене.

В: Поставили.

Щ: Не поставили мене…

В: А що зробили?

Щ: І не зняли мене. А я подав заяву…

В: Ви до сих пір говорите…

Щ: А обласна рада мене, задовольнила мою заяву (переходит на повішенній тон – НБН)

В: І зняли?

Щ: Якщо Ви – адвокат, якщо Ви – юрист, тоді відповідайте.

В: І зняли з посади за результатами…

Щ: Не зняли мене з посади, а задовольнили моє прохання залишити посаду.

В: Скажіть, будь ласка, 3-го жовтня Вас зняли з посади керівника фракцій «Соціально-ринковий вибір».

Щ: Ніхто не знімав мене з посади керівника «Соціально-ринкового вибору».

В: Ви до сих пір голова фракції?

Щ: Ні, за власним бажанням, я сказав, що я не буду в Україні. Мені треба їхати звідси з України, щоб не мозолити очі декому тут і я залишаю фракцію. І за нашими, скажімо так, за нашими порадами Євген Кирилович (Євген Марчук, первый руководитель Службы безопасности Украины в 1991-1994 гг, премьер-министр Украины с июня 1995 (с марта по июнь – и.о. премьера) по май 1996 года  – НБН) буде головою фракції.

В: Скажіть, будь ласка, чи відомі вам заяви Євгена Щербаня про те, що наступним президентом буде Євген Марчук?

Щ: Ні.

В: Дякую.

Щ: Ні, ніколи такого не було.

В: Дякую. І це вам невідомо. А чи було чи не було ми з’ясуємо далі.

Щ: Мені невідомо. Я ще раз кажу.

В:  Дякую. Скажіть, будь ласка, за якою адресою ви проживали в Сполучених Штатах?

Ф: Ваша честь, прошу зняти це запитання. Воно явно не відноситься до суті справи.

В: Шановний суд, це питання має пряме відношення до слухання справи в зв’язку із тим, що свідок неодноразово заявляв, що він виїхав в Сполучені Штати з метою переховатися від Тимошенко, а…

С: Суд знімає дане питання.

В: Нема питань. Чи відома вам адреса 191 Коконат Пелроуд Вокарето, Флоріда? Так?

Щ: Ну, канєшно, відомо.

В: Що це за адреса?

Щ: Ви ж назвали цю адресу.

В: Чи це та адреса де ви проживали?

Щ: Проживав.

В: Дякую.

Щ: Коли?

В: Не грає ролі.

Щ: Як це не грає ролі?

В: Чи проживали Ви там в листопаді 96-го року. Чи зареєстрована була ця адреса за вами 3-го листопада 1996-го року?

Щ: Да.

В: О, дякую. Добре працюємо. Скажіть, будь ласка, чи відома вам людина на прізвище Артем Володимирович Щербань (Артем Щербань – сын Владимира Щербаня, депутат ВР V и VI созывов – НБН)?

Щ: Ну, це син мій.

В: Відомо?

Щ: Угу.

В: Ну, так, коротенька довідка, чи відомо вам, що він 57-ий номер в списку Партії регіонів?

Щ: Канєшно, відомо.

В: Дякую. Скажіть, будь ласка, чи відома вам фірма «ЕКСТРІМСКЛОСІНГ-елси», яка була зареєстрована за адресою 191 Коконат Пелроуд?

Фролова: Шановний суд, прошу зняти питання. Воно не відноситься до суду…

В: Воно відноситься до справи.

Ф: Не відноситься до суті кримінального впровадження.

С: Будь ласка, яке відношення?

В: Я пояснюю. На рахунки цієї фірми, яка належала сину Артему Щербаню, через два дні після вбивства з рахунків фірми вбитого…вбитої дружини Євгена Щербаня було перераховано 2 мільйона 122 тисячі доларів і 56 доларів США.

С: Знімаю дане питання.

В: Тобто, суд не цікавить, що після смерті дружини Євгена Щербаня, було перераховано 2 мільйона доларів на рахунки сина Володимира Щербаня?

С: Захисник, зараз інше кримінальне впровадження розглядається.

В: Шановний суд, наскільки мені…наскільки я розумію, ми розглядаємо питання по вбивству Євгена Щербаня, і ми з’ясовуємо зараз у кого були мотиви вбити Євгена Щербаня. І переді мною стоїть свідок, син якого отримав 2 мільйони доларів на рахунки з рахунків вбитої дружини Євгена Щербаня. І ми не хочемо це з’ясувати? І суд вважає, що це не відноситься до справи?

С: Так, суд зняв це питання.

В: Дякую. Тобто суд не цікавить позиція Євгена Щербаня, який каже, що у нього все добре з Лазаренком, суд не цікавить, що Володимир Щербань отримав два мільйони доларів одразу після вбивства. Я поважаю таку позицію суду. Скажіть будь ласка, іще наступне, ви зазначали, що в вересні 1995-го року, як Ви сказали, Тимошенко дуже часто приїжджала у Донецьк. Скажіть, будь ласка, як часто?

Щ: Майже кожен тиждень.

В: Скажіть будь ласка, звідки вам це було відомо?

Щ: Із слів…

В: Тобто…

Щ: … Гайдука, Момота…

(Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Судя по показаниям Владимира Щербаня в 2012 году – один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса», в 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня – НБН).

(Александр Момот – с 1981 года – главный инженер вычислительного центра Донецкого облисполкома. С 1989 года – академик Академии экономических наук Украины, член-корр Академии информатики Украины. В 1988 году создал СП «Интеркомпьютер» – одно из первых СП в СССР. Основатель и первый президент компании «ДАНКО» (1994), а также один из основателей и руководителей «Индустриального союза Донбасса». Убит 16 мая 1996 года во дворе своего дома в центре Донецка – НБН).

В: Тобто, Ви особисто її не бачили?

Щ: Ні. В приймальні якось сиділа (Тимошенко – НБН), мені сказали проситься прийняти, і Лазаренко телефонував, щоб я прийняв. Я не прийняв.

В: Скажіть, будь ласка, а як тоді розцінюєте пояснення пана Гайдука, який при допиті зазначив, що основним переговорником від ЄЕСУ був Гравець (Александр Гравец – друг семьи Юлии Тимошенко, вице-президент корпорации «ЕЭСУ» – НБН), а не Тимошенко. Відомо Вам прізвище Гравець?

Щ: Да, Гравець…і Гравець був, і Тимошенко була.

Пу: Шановний суд,  прошу знати єтот вопрос. Мы не рассматриваем сейчас показания Гайдука.

В: Ми розглядаємо покази Гайдука в тій частині, в якій вони суперечить показам Володимира Щербаня. І ми розглядаємо зараз покази Володимира Щербаня, і з’ясовуємо, в чому його покази відрізняються від показів інших свідків, не зважаючи на те, що прокуратура не надала захисту ці матеріали.

С: Суд дає можливість по іншому поставити питання, чи приїздили, крім Юлії Тимошенко…

В: Ні. Шановний суд, питання полягає в іншому. Перемовини проводив пан Гайдук, перемовини проводив пан Тарута…

(Сергей Тарута – в настоящее время председатель совета директоров корпорации ИСД, президент ФК «Металлург» (Донецк). С 1979 года работал на заводе «Азовсталь», в последние годы – начальником отдела внешнеэкономических связей. В 1995 году – соцчредитель внешнеторговой фирмы «Азовимпэкс». С декабря 1995 года – исполнительный директор «Индустриального союза Донбасса» – НБН)

С: Запитайте, чи…

В: Я задаю свідку запитання. Відповідно до пояснень Гайдука, відповідно до пояснень Тарути, перемовини проводили вони.

С: Без посилань на цих свідків, будь ласка, задайте запитання

В: Чому? На якій підставі суд мене обмежує у посиланні на свідків?

С: Тому що судові відомо, які покази давав той, чи інший свідок, на яких ви посилаєтесь в своєму питанні.

В: Це насправді… при моєму… При моїй глибокій повазі, це – проблеми цього суду, а не проблеми захисту Юлії Тимошенко. Ми, на відміну від суду, знаємо, що сказав і Гайдук, і Тарута, тому я задаю питання свідку.

С: Захиснику виноситься чергове зауваження, щодо неналежної процедури...

В: Скажіть будь ласка, Володимир Петрович, хто проводив переговори по ЄЕСУ, по газу між ними? Від обласної державної адміністрації. Не від бізнесових структур, а від обласної державної адміністрації.

Щ: Гайдук.

В: Гайдук. Дякую. Тобто покази пана Гайдука, в даному випадку, будуть первинними по відношенню до ваших показів, чи правильно?...

Щ: Я називав прізвище Гравця.

В: Ні? Але я задаю питання в іншому, чи покази пана Гайдука будуть первинними, бо ви все дізнавалися від нього, чи правильно я зрозумів? Бо ви особисто не зустрічалися ні з Тимошенко, ні з Гравцем…

Щ: Не зустрічалися.

В: Не зустрічалися?

Щ: Не зустрічалися.

В: Всі зустрічі проводив Гайдук?

Щ: Всі зустрічі.

В: Від обласної державної адміністрації, а від ІСД хто проводив?

Щ: Всі, хто там працював проводили…Може по черзі, може й когось не було. Я ж не був присутній там.

В: Що ви знаєте… Чи проводив такі зустрічі пан Тарута, як керівник ІСД, на той момент?

Щ: Мабуть, проводив.

В: Дякую. І ще кілька питань по вашій роботі на посаді голови обласної державної адміністрації. Чи можу я просити суд передати свідку указ президента про положення про обласну Київську, Севастоопольську міську державну адміністрацію та положення про районну у місті Києві та Севастополі державну адміністрацію, затверджено відповідним указом президента. Дякую.

С: Яке це має відношення до суду?

В: А просто свідок, даючи пояснення, дуже довго нам розказував щодо своїх повноважень, ці повноваження перелічені саме в цьому нормативному акті. Якщо свідок…

С: …зовсім інші повноваження Автономної республіки Крим…

В: Положення про обласну Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію. Тобто про обласну державну адміністрацію та положення про районну і так далі. Тут є повноваження голови ОДА, я хочу щоб свідок мені показав, згідно з яким пунктом він влізав в усі переговори, які вели комерційні структури. Якщо можна?

С: Будь ласка, свідок, Вам необхідно надати для ознайомлення даний документ?

Щ: Зачєм мені потрібно це?

С: Ви можете без нього відповісти?

Щ: Да.

В: Якщо можна…мене цікавить…Володимир Петрович, щоб було зрозуміле моє питання, мене цікавить не просторо…не просторное размышление, а конкретная цифра одна, пункт и статья. Не пространственное размышление о том, что Вы – «хозяин области и цар», а пункт и статья. На якій правовій підставі ви керували корпорацією ІСД?

Щ: Значіть, я не керував корпорацією ІСД, не приймав участь у переговорах корпорації ІСД, але я був відповідальний згідно цього закону за соціально-економічний стан у Донецькій області, за виплату заробітної плати, за кошти в бюджеті, за виплати соціальних всіх витрат, які необхідні, на охорону здоров’я, на освіту і все інше. На те, щоб не було страйків…коли будуть гроші, тоді не буде страйків, коли хліб на столі буде. За все був відповідальний. Тому і не втручався особисто, ніяких документів там не підписував, не був на засіданнях ІСД. І до речі, можливо це припускаю, щось в пам’яті є, що єдиний раз, і то вже після зняття, я приїхав туди у управління. Після зняття. Це, мабуть, був жовтень 1996-го року, де Гайдук зробив собі…поставив стілець і сів там в ІСД. Це єдиний раз я приїхав туди на дві хвилини, і звідти поїхав зразу по іншим справам.

В: Скажіть, будь ласка, ще одне коротеньке питання. Чи знайома вам людина на прізвище Михайло Поживанов?

(Михаил Поживанов – в 1994-1997 гг. – мэр Мариуполя, в 1996 году имел конфликт с Евгенеем Щербанем из-за поставок газа, депутат ВР II, IV, V, VI созывов, был заместителем министра экономики в правительстве Юлии Тимошенко, в настоящее время проживает в Австрии – НБН)?

Щ: Знайома.

В: А ким він працював тоді?

Щ: Мером міста Маріуполь.

В: Дякую. Чи відомо вам інтерв’ю Михайла Поживанова газеті «Приазовские рабочие», він давав їх два. Чи відомо вам про це?

Щ: Відомо.

В: Я дозволю собі зацитувати, в ноябре…пана Поживанова. «В ноябре 1995-го года я был приглашен для разборок в кабинет губернатора…».

Ф: Ваша честь, прошу зробити зауваження захиснику.

В: Мова йде про взаємини на газовому ринку, про які так багато говорив пан Щербань.

С: Будь ласка питання…

В: Я зараз процитую, і задам питання. «Сидим разговариваем, вдруг открываются двери и входит народный депутат Евгений Щербань. Садится напротив меня и безапелляционно заявляет следующее…».

С: Шановний захисник…

В: …«Пацан ты что считаешь себя самым умным…?»

С: Шановний захисник!

В: «Запомни, есть человек – есть проблемы, нет человека – нет проблем…»

С: Шановний захисник.

В: …«Для нас 9 граммов свинца абсолютно не жаль. И  это очень дешево стоит». Оце взаємини на газовому ринку, шановний суд. Да, я слухаю вас.

С: Питання в чому полягає?

В: Питання полягає в тому, розкажіть нам, будь ласка, про цю зустріч.

Щ: Поживанов бував в кабінеті у мене. Слів таких від Євгена я не пам’ятаю. Але я вам скажу іншу інформацію.

В: А які слова пам’ятаєте?

Щ: Коли ми обговорювали…в мене була суперечка з Поживановим по двум моментам. Я вам скажу, по яким моментам. Це була суперечка, коли Поживанов на весь Маріуполь заявив, що тарифи на місцевий транспорт затверджує ОДА, обласна державна адміністрація, я негайно зібрав зібрання в області і передав всі повноваження, згідно з законом, передав містам. І хай тарифи формують вони. Обіцяв, вибираючись мер мста мером, обіцяв безкоштовний транспорт, нехай дає будь ласка. І передав всі повноваження. Але це була, скажімо так…я підняв Поживанова на нараді, привів цей приклад, кажу ось є один який обіцяв безкоштовний, а тепер вимагає гроші…кошти вимагає з обласної державної адміністрації. Будь ласка, ви самостійні ось  вам повноваження, приймайте рішення. Це було перше.

Друге питання. Коли правоохоронці потім доповіли мені, що Поживанов зловживає бюджетом, що Поживанов повлазив в бюджет, взяв кредит з бюджету, порядку…не пам’ятаю, велику суму взяв грошей тоді, не було ще наших грошей українських…не було… велику суму, і вліз в бюджет, і тоді я Поживанова викликав до себе і кажу: «Міша, або ти, будь ласка, поверни всі кошти, або ти погано закінчиш». Це перша половина моєї відповіді. Друга половина, а вам же не відомо інше: що стаття яка появилась в «Приазовському Робочому», це вияснилось уже тоді, через декілька років, була редагована безпосередньо в кабінеті Павла Лазаренка, що той, хто писав статтю і надрукував її отримав 10 тисяч доларів за цю статтю, той, хто випустив цю статтю,  Вам же це невідомо.

В: Чи порушені з цього приводу кримінальні справи? Чи робили ви з цього приводу заяву правоохоронним органам?

Щ: Ні.

В: Дякую. Скажіть будь ласка.

Щ: Поживанова нема, мене не було.

В: Скажіть, будь ласка, підприємства Маріуполя в 1995 році від кого отримувало газ? Ну із за чого спір виник з Поживановим, от який він описує в «Приазовському Робочому»?

Щ: При чому тут Поживанов і газ? Где Поживанов? Где газ?

В: Ще раз. В кого отримували газ підприємства міста Маріуполя?

Щ: Та вони що дивились на Поживанова і питали в нього?

В: Ще раз. У кого отримували газ підприємства Маріуполя? Я задам по-іншому питання: Чи отримували у «Ітери» газ підприємства Маріуполя і саме із-за цього виник конфлікт з Поживановим?

Щ: Не пам’ятаю що там було в «Ітери», я пам’ятаю я вам скажу, що я сказав це що була пропозиція що на комбінаті Ілліча і на Маріуполь замкнути гілку Ростовську повністю провести трубу за рахунок підприємств, щоб був дешевше газ. Ця була пропозиція , заводчан…

В: Ще раз. У кого отримували газ в 1995 році?

Щ: Я не пам’ятаю у кого конкретно.

В: У кого отримували газ в 1996 році?

Щ: В ІСД наверно там

В: в ІСД. Так я з вами погоджуюсь. Тобто в 1995 році отримували у когось кого ви не знаєте, а я стверджую що це «Ітера», а після цього почали отримувати в ІСД

Щ: Можливо.

В: Но, не в ЄЕСУ? У ІСД? Тобто вигоду отримували у ІСД?

Щ: А в ІСД у чому тут вигода?

В: Ну як при чому? Газ не постачали – тепер постачають, ну вигода конєшна. Чи правильно я зрозумів, що від цієї зміни виграла ІСД?

Щ: Я скажу таким чином, дам відповідь. Постачання газу – це заробіток коштів. і «Ітері» було без різниці постачати газ ЄЕСУ,  ІСД..  Єдине що, що ми дійсно, да, ми не хотіли, шоб на підприємства хтось постачав газ. Але традиційно до того, поки ми цю схему дійсно, і тоді вже вмовляли директорів, вони отримували газ кругом, де хто хотів, по яким цінам хотіли – вони отримували. Куди прибутки йшли? Йшли за межі підприємств і .. що тоді звинувачували. Це, я, до речі дізнався тільки зараз, коли читав з «Української правди..».

В: Скажіть, будь ласка, слідство стверджує, що ваша лютнева ваше лютневе розпорядження обласної державної адміністрації було невигідно ЄЕСУ. Це так стверджує слідство.

Щ: І я стверджую

В: тепер поясніть  мені будь ласка дуже проста схема ЄЕСУ монопольно поставляє газ на ІСД. Скажіть будь ласка, чим більше підприємств у ІСД, тим більше буде обсяг який постачає ЄЕСУ?

Щ:  Да.

В: Канешно. Тобто якщо всі підприємства Донецької області будуть купувати газ у ІСД чи це не означає  шо це вигідно ЄЕСУ?

Щ: А яка ціна лежить?

В: Ще раз.

Щ: яка маржа?

В: З точки зору, з точки зору обсягів газу.

Щ: З точки зору маржі. Яка маржа?

В: Ще раз. З точки зору обсягів газу чи це вигідно ЄЕСУ чи ні? Ответ – да.

Щ: З точки зору обсягів «Да».

В: Канешна.

Щ: А грошей – ні.

В: я зрозумів. Скажіть, будь ласка, яким чином регулювалася ціна на газ в 1995 році?

Щ: Не пам’ятаю.

В: Не пам’ятаєте. Ці ціни регулювалися Наказом Міністерства Економіки України від 20 грудня19 95 року.

Ф: Ваша честь, прошу зробити зауваження: в чому полягає питання?

В: Чи відомий вам наказ Міністерства Економіки України від 20 грудня 1995 року №186 «Про встановлення оптових цін на газ природній та тарифів для його транспортування»? Це акт підписаний Міністром Економіки Гурєєвим і зареєстрований належним чином в Міністерстві юстиції.

Щ: Не пам’ятаю цей акт.

В: Дякую. Скажіть, будь ласка, яким чином могла встановлюватись якась ціна на природній газ якщо згідно з додатком ця ціна на газ природній для що реалізується що оптова ціна що реалізується споживачам України складає 83 доларів. Фіксована ціна. Як вона могла бути нижчою?

Щ: Яким споживачам?

В: Всім споживачам України. І 83 долари.

Щ: А менше вона могла бути?

В: Ще раз. Не могла бути. 83..

Щ: А чо так?

В: Тому що вона встановлена регульована ціна.

Щ: Регульована – це максимальна ціна?

В: Ні. Це – регульована ціна, а не максимальна.

Щ: Регульована для бюджетних організацій ..

В: Та нє..

Щ: Та що там «нє…?!»

В: Та бо закон так каже, що нє. Так чи відомо вам?

Щ: А-а-а.. А  ринкові відносини? Що кажуть?

В: Чи відомо вам ..

Щ: Будь ласка, свідок питання не задаються захиснику. Відповідайте суду.

В: Так чи відомо вам про це, що ціна фіксована?

С: Чи відомий Вам був даний акт і додаток?

Щ: Не пам’ятаю я цей акт. Просто не пам’ятаю я це акт. Це питання … І працювали інші люди  з цими актами..

В: Просто у мене, шановний суд, викликає подив, бо свідок так розказує так про функціонування галузей, а нормативні акти, якими регулюються це функціонування, він не пам’ятає. Якщо у нас встановлено, що є оптові постачальники і  визначені вони, свідок говорить, що було ІСД…. було ЄЕСУ… Але він про це не пам’ятає..

Ф: Ваша честь, я прошу зробити зауваження..

В: Тому питання полягає…

Ф: Ну що він там роз’яснює ? ми все чуємо, що каже свідок..

В: А що ви так нервуєтесь?

Ф: …я не розумію…Нахаба.

В: Женщина, ви не нєрвнічайтє… Женщина, не нєрвничайте. Я просто хочу з’ясувати , я маю право це робити відповідно до статті  96-ї..

С: Будь ласка задавайте питання… ваші думки з цього приводу...суд не запитує..

В: І задаю питання, чому свідок пам’ятає як функціонує ринок, а не пам’ятає нормативні акти, які регламентували це функціонування ринку?

Щ: Я відповідаю. Того що ..

Ф: Ми будем до ночі тут сидеть…

В: Ви будете сидеть здесь столько сколько надо…до ночі она тут будет сидеть…

С: Шановний захисник..

В: Перепрошую, шановний суд.

С: Вам робиться зауваження за некоректне ставлення до учасників судового процесу… Будь ласка, відповідь свідок.

В: .. я сприймаю це з повагою ваше зауваження.

Щ: Значить, для того, щоб працювати з державними актами конкретно, детально, цілий штат існує в кожній обласній державній адміністрації, по тим чи іншим напрямком. І ви задаєте мені конкретні питання, де там кома якась кома стоїть чи крапки стоять.. Я дійсно це не пам’ятаю. Працювали, але я знаю одне що було вигідно області, що було не вигідно.

В: Якщо можна по точніше.

Щ: З обсягів 5-тиміліонної області, з обсягів того промислового потенціалу який є, і з того, що мені доповідали мої заступники.

В: Дивіться Володимир Петрович, у нас в з’ясовується така проста картина: 22 грудня 1995 року Кабінет Міністрів затверджує порядок постачання газу на 1996 рік і визначає, хто є оптовими імпортерами, в тому числі визначає, що в Донецьку область оптово цей газ поставляє ЄЕСУ. Це було 22 грудня 1995 року. Після цього 30 грудня 1995 року ЄЕСУ укладає контракт з ІСД на монопольну поставку цього газу відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів. Після цього в лютому в році виходить ваше розпорядження, в якій .. розпорядження пробачте не ваше, а розпорядження державної обласної адміністрації, яким всі підприємства Донецької області повинні продавати газ ІСД, а ІСД купує у ЄЕСУ… тому питання полягає в наступному: який сенс був щось міняти якщо був усталений контракт і всі підприємства Донецької області вже під дію цього контракту потрапляли? При тому, що ціна на газ фіксована?

Щ: Я свою відповідь побудую таким чином: я не маю право задавати питання ..

В: Слава богу!

Щ: Лазаренко, я вам сказав тут, пресував мене за газ за постачання газу тільки ЄЕСУ. Тоді чого він пресував мене? Чого в мене не було …

В: А чого пресували..?

Щ: Чого тоді я не приймав Тимошенко? Чого я тоді не їздив до нього на зустрічі? Чо тоді відбулася зустріч вночі, до самого ранку відбулась зустріч там де були погрози на  мою адресу і було «пошол ти..» Чого? Скажіть будь ласка? За якісь «пасади»? Ні, я не претендував! Я не на що не претендував! І ніколи цього не висловлював! Ніколи! (Переходит на крик – НБН)

В: Дякую вам, Володимир Михайлович. Тому в мене виникає питання якщо між двома…

Щ: Так, скажіть ,чого тоді протиріччя? Чого в мене протиріччя? Тоді в мене любов була повинна бути з Лазаренко?

В: От я і задаю питання: я задаю питання: якщо ці взаємини врегульовані законодавчо, врегульовані контрактами між двому структурами, цей контракт виконувався з грудня 1995 року, Ваш друг Євген Щербань, покійний, каже «мене все влаштовувало і Лазаренко мене влаштовує і при цьому всьому контракт виконується і газ постачається». То чому у Вас був нібито конфлікт нібито з Лазаренком, про який ви не згадували 17 років і тут вдруг згадали?

Щ: У Юлі спитай.

С: Будь ласка, слухаємо вашу відповідь, якщо ви можете на данному етапі відповісти.

В: Відповідь.

Щ: Я ще раз відповідаю вам, був контракт узгоджений, але ціни які існували і розрахунки між ЄЕСУ і ІСД, вони не задовольняли ЄЕСУ.

В: Звідки ви це взяли?

Щ: Та того що мені доповідали.

В: Хто?

Щ: заступники, Євген особисто

В: Євген публічно каже що його все влаштовує

Щ: Я ще раз вам кажу Євген політик, і Євген розумів хто такий Лазаренко, і яку посаду Лазаренко займає. Тоді я скажи таким чином, шановна Ваша честь, сидять представники прокуратури нинішньої, сьогодні надворі 2013 рік, пройшли якісь суди, розслідування на протязі цих 16 років, чи скільки, 17 років, з того часу, коли це сталося, Відомі ті, хто розслідували. Різні прокурори до цього часу, генеральні, слідчі були різні, всі прізвища, які називалися, мали стосунки до Дніпропетровської області, а сьогодні нема цих людей. Це просто було фантастика чиясь була, чи нема тих свідків, чи не відбулися суди, де називалися прізвища и так далі. Значить всі тоді прокуратури займалися фальсифікацією просто на протязі 16 років, шукали злодія, але не були злодії, вони самі себе на все життя садили себе на грати, скажіть, будь ласка, ну?

В: По-перше я хотів би зазначити, що жодних замовників на судовому рішенні на Луганському суду в 2003 року не зазначено і, до речі, виникає питання, чому? Ви дали свідчення, про які ви кажете, до речі, чого Ви не давали свідчення суду в 2003 році?

Щ: А мене ніхто не визивал на суди.

В: А сам зголоситися ? Ну, знаючи що така резонансна справа.

Щ: Скажите Вы все докладываете всей Украине? Что делаете? С кем делаете ? и так далее?

С: Будь ласка, ви  Надайте відповідь  суду

Щ: Есть пословица: человек учится два удара НАНОСИТЬ В НОС?»

Судья: Захисник Власенко, у Вас ще будуть питання ?

Власенко: Так звичайно. В своєму інтерв’ю 29.12.2006 року, відповідаючи на питання журналіста «Я вас правильно понимаю из статуса обвиняемого Вы перешли в статус свидетеля по делу Щербаня?» Ви відповіли «Да». Тому я задаю питання, чи були Ви обвинувачуваним по справі Щербаня?

Щ: Не був.

В:  А чому в інтерв’ю кажете, що були. Це був 2006 рік, а тепер 2013 рік.

Щ: Ну может вопрос не понял, черт его знает. Я никогда не был «обвинувачуваним».

С: Будь ласка, наступне питання.

В: У мене немає більше питань.

Костінов: у меня уточняющий вопрос к свидетелю. Скажите, пожалуйста, сообщал ли Вам Евгений Щербань об угрозах в отношении его не материального характера, а об угрозах именно физического характера – физической расправы. Если да, то от кого?

Щ: Евгений мне говорил вот в тот день, Евгений конкретно говорил, что «с Лазаренко состоялся разговор, я боюсь за свою жизнь». Вот так вот мне Евгений сказал.

П: Вы это восприняли как угрозу физическую расправы ?

Щ: Физической расправы, вот он сказал прямо «меня убьют».

П: Я понял, спасибо.

С: Додаткове питання?

В: Так, коротеньке. Скажите, пожалуйста, когда Вы в последний раз виделись с Евгением Щербанем?

Щ: Ну когда уезжал из страны в октябре… Я не помню. Не помню, не помню, говорю. Если мы жили в одном доме на Ветрово, находясь в Киеве, две квартиры рядом.

В: Я просто все ж таки хочу повернутся до питання: 2 жовтня Ви звільняєтесь з роботи в обласній адміністрації в Донецьку. 3 жовтня Вас звільняють з посади голови фракціі Соціального ринку України. Потім Ви ділите бізнес с Євгеном Щербанем.

Щ: Ми не делили бизнес.

В: Чи не було у Вас конфлікту с Щербанем?

Щ: Ні, ні, ні. Ще раз – ні. Інколи були питання, які там не узгоджувались між нами, але то, не носило характер конфлікту. Ніколи конфлікту с Евгеном в мене не було. Ніколи.

В: Але при цьому Ви кажете наступне…

Щ: Погляди були інші на ситуації. Були погляди, спорили, в том числі і по партії, по іншим питанням. Але конфліктів – ні.

В: При цьому, даючи  свою характеристику Вашим взаєминам с Євгеном Щербанем, Ви, даючи вільні пояснення, зазначили, що Ви майже шість днів із тижня були разом. Після цього вдруг, знов таки, 2 жовтня звільняють Вас з одної посади, 3 жовтня с другої посади, і Ви більше з людиною, з якою ви до цього проводили 6 днів на тиждень, місяць до його смерті не спілкуєтесь.

Щ: По телефону спілкувались.

В: Як часто?

Щ: Майже кожен день.

В: Як часто з жовтня місяця.

Щ: Майже кожен день.

В: Що обговорювали?

Щ: Всі питання, що відбуваються на Україні. Всі питання обговорювали, не пам’ятаю конкретні які, але багато питань обговорювали. І майже кожен день спілкувалися.

В: І Ви дзвонили з тої квартири 191.

Щ: З якої квартири? Я в Греції був в жовтні місяці 1996 року.

В: Де Ви перебували 1996 року?

П: Прошу зняти це питання. Воно не має відношення до суті кримінального провадження.

В: Шановний  суд, ми розслідуємо питання вбивства Євгена Щербаня. Свідок зазначив, що в останній місяць перед смертю загиблого він щоденно з ним спілкувався. Я хочу з’ясувати, звідки це робилось? І що вони обговорювали?

Щ: По телефону з Греції, якщо є така можливість, підніміть записи, якщо вони зберігаються на переговорних пунктах. Підніміть.

В: Де саме Ви перебували в Греції?

Щ: Чтобы меня было легче искать?

В: Де саме Ви перебували в Греції, проводячи  розмови по телефону с Евгеном Щербанем?

Щ: Держава Греція.

В: В якому місті?

Щ: А це має значення?

В: Так. Питання не знято судом.

Щ: Я не буду відповідати на нього, де я був, в якому місті. З дружиною  був

С: Це був відпочинок?

Щ: Не можна сказати, що це був відпочинок. Не було таких жорстких умов у Верховній Раді, «ти є на засіданнях чи нема». Те, що відбувалося у державі тоді, після мого зняття ,ну, не дуже воно було мені приємно, і треба було десь заспокоїтись. Сказати, що це – відпочинок? Може це й відпочинок був. Був у Греції. Був у сестри, рідної сестри моєї дружині, разом с дружиною.

В:  Адресу перебування Ви пам'ятаєте?

Ф: Ваша честь, прошу зняти це питання.

С: Знімаю питання.

В: Скажіть, будь ласка, чи були Ви народним депутатом Верховної Ради в Україні на цей момент ?

Щ: Да.

В: Скажіть, будь ласка, чи відповідно до статусу Ви були наділенні депутатською недоторканістю?

Щ: Був наділений.

В: Чи могли Вас заарештувати без згоди Верховної Ради?

Щ: А при чому тут це?

В: Чи могли це зробити?

Щ: Ні, не могли.

В: То що Вас вигнало за межі України?

Щ: Той стан, який був на Україні.

В: Який?

Щ: Відносини, які були, і з прем’єром в тому числі. Вибух, який стався. Фальсифікація, яка сталась тоді по моєму зняттю с посади голови Донецької облдержадміністрації, морально нищили. Морально на той час.

В: Тобто, «послати прем'єр-міністра на….», як ви кажете – це нормально?

Щ: Да. Це нормально.

В: А після цього тікати за кордон?

Щ: Я не тікав за кордон.

В: Так. От я ж роблю спробу з’ясувати, що Ви там робили?

Щ: Якби я тікав за кордон, я би не с ким не спілкувався. Мої розмови були відверті по телефону. І я не від кого не ховався.

В: Так навіщо Ви виїхали?

Щ: Виїхав того, щоб не мозолити очі. Я вже не був головою фракції. І я вже сказав, що мені треба було морально заспокоїтися.

В: Ще раз тоді, я уточнюю для себе, Ви сказали, що Вас зняли с посади голови фракції в зв’язку с в’їздом за кордон?

Щ: Мене не знімали.

В: Можна я закінчу питання, дякую.

В: Цей контракт виконувався з грудня 1995-го року. Ваш друг Євген Щербань покійний каже: «Мене все влаштовувало і Лазаренко мене влаштовує і при цьому всьому контракт виконується і газ постачається. То чому у Вас був, нібито, конфлікт, нібито з Лазаренком, про який Ви не згадували 17 років, і тут згадали?

Щ: У Юлі спитаєте…

В: Ага.

С: Будь ласка, слухаємо Вашу відповідь, якщо ви можете.

Щ: Я ще раз відповідаю Вам. Був контракт узгоджений, але ціни, які існували, і розрахунки між ЄЕСУ і ІСД, вони не задовольняли ЄЕСУ.

В: Звідки Ви це взяли?

Щ: Мене не знімали…

В: Можна я закінчу питання, Володимир Петрович? Дякую.

В: Ви сказали, що Ви пішли з голови фракції для того, щоб виїхати за кордон. А зараз Ви кажете, що Ви виїхали за кордон тому, що пішли з голови фракції. Так давайте розберемося.

Щ: Я відповідаю. Не для того я лишив фракцію, щоб виїхати за кордон. За кордон я не виїжджав, але я сказав, що я тимчасово не буду у Верховній Раді. Я не буду на засіданнях. Я не буду проводити активну роботу у фракції, тому я вважаю, що треба мою посаду віддати Євгену Кириловичу Марчуку (Євген Марчук, первый руководитель Службы безопасности Украины в 1991-1994 гг, премьер-министр Украины с июня 1995 (с марта по июнь – и.о. премьера) по май 1996 года  – НБН), який буде цим займатися. Щоб зняти з себе ті обов’язки, які були у мене перед депутатами, перед фракцією. І я це зробив. Тому що, що це за фракція буде, якщо голови нема тиждень, два тижні, нема голови.

В: Скажіть, будь ласка, ви у співпадіння вірите?

Щ: Вірю.

Ф: Ваша честь, прошу зняти це питання.

В: Ну, уже відповідь була. Дякую.

С: Будь ласка, знято це питання тому, відповідь не приймається судом.

В: Я зрозумів. Скажіть, будь ласка, як Ви поясните такі співпадіння, Ви не йдете на футбол, вбивають вашого знайомого Агахатія Брагіна, Алік Грек (Ахать Брагин (он же – Алик Грек) – донецкий авторитет, президент футбольного клуба «Шахтер», убит 15 октября 1995 года – НБН).

До речі, Ви не знаєте. Від вас виходить людина із кабінету після розмови про 110 мільйонів, я маю на увазі, Олександра Момота (Александр Момот – с 1981 года – главный инженер вычислительного центра Донецкого облисполкома. С 1989 года – академик Академии экономических наук Украины, член-корр Академии информатики Украины. В 1988 году создал СП «Интеркомпьютер» – одно из первых СП в СССР. Основатель и первый президент компании «ДАНКО» (1994), а также один из основателей и руководителей «Индустриального союза Донбасса». Убит 16 мая 1996 года во дворе своего дома в центре Донецка – НБН), його в цей же день вбирають на порозі будинку. Ви виїжджаєте за кордон і рівно через місяць вбивають Євгена Щербаня. Як ви поясните такі співпадіння?

Ф: Ваша честь, прошу зняти це питання.

С: Будь ласка, у зв’язку з чим…

В: Це питання в тому, яким чином свідок пояснить таке співпадіння?

С: Таке питання не задається.

В: При цьому у нього є, на мій погляд, конфлікт на цей момент з Євгеном Щербанем, оскільки він відходить від всіх політичних проектів, якими займається Євген Щербань, і через місяць Євгена Щербаня вбивають. Як ви можете пояснити таке співпадіння? Ви…

С: Суд знімає дане питання.

В: Дякую. Останнє коротеньке (Включил видео на компьютере – НБН)

С: Захисник, а що це ви робите? Захисник, а що ви робите?

В: Я задаю питання.

С: Суд не чує, що Ви задаєте питання. Суд знімає. Інше питання. Будь ласка, шановний захисник, задавайте питання.

В: Задаю питання. В своєму інтерв’ю 25-го червня 1996-го Євген Щербань говорить про те, що призначення Лазаренка прем’єр-міністром є таким, що відповідає його особистим поглядом і не лише його особистим поглядам. Він розділяє погляди Лазаренка. Говорить Євген Щербань. А також  він говорить про те, що ці погляди розділяє і Ліберальна партія. Я ще раз повертаюсь до питань стосунків. Я все-таки хочу почути від вас правду, Володимир Петрович. Які були стосунки і в чому нібито полягав конфлікт між Лазаренком і Щербанем? Зважуючи на те, що уже майже пів року до цього інтерв’ю йшли поставки з ІСД і з ЄЕСУ до ІСД газу. І завдяки вашому розпорядженню ІСД стало монопольним постачальником газу на всі підприємства регіону. І ЄЕСУ не треба було заморочуватись і отримувати гроші з підприємств. Вони мали одного контрагента. В чому тоді міг полягати конфлікт? Якщо все було вирішено. І все було законодавчо врегульовано. І ваш вбитий товариш Євген Щербань говорить про те, що не було у нього конфліктів з Лазаренко?

Щ: Можна відповідати?

С: Да, будь ласка.

Щ: Я ще раз вам повторюю виступ Євгена Щербаня. Євген Щербань – політик. Той каток, який їхав на нас від Лазаренка утримати було неможливо. І сперечатися в тих справах, і виражати. Дві людини, які вискажуть своє «фе» проти Лазаренка, проти прем’єр-міністра, якому всіляка там підтримка – 249 там чи скільки, чи 270 голосів було Верховної Ради.

В: В тому числі і Ваш.

Щ: В тому числі і мой. Да. В тому числі і мій. Я ж не заперечую. Я вам пояснив. І в книжці це є. Якраз оцей теж. І я пояснив, а це чиста політика. До речі, я не був політиком. Це я вважаю за свій недолік. Треба було бути політиком, як казав Кравчук: «Не розстроюйтесь».

В: Скажіть, будь ласка, Ви тільки що сказали, що каток Лазаренка нібито не можна було зупинити. Скажіть, будь ласка, після вбивства Євгена Щербаня чи почало ЄЕСУ постачати газ на будь-які підприємства Донецького регіону?

Щ: Я не знаю. Але постачала, я впевнений тільки в тому, що постачала вже тільки на тих умовах, які диктувала ЄЕСУ. Повністю.

В: Ще раз. Чи постачала ЄЕСУ…

Щ: Я…

В: Ви не знаєте цього?

Щ: Я не знаю.

В: Ви цього не знаєте. Скажіть, будь ласка, чи відомо Вам, що якісь активи на території Донецької області перейшли до ЄЕСУ в розрахунок за поставки газу? Таким чином у мене виникає питання, Ви тільки що, відповідаючи на попереднє питання сказали,  «каток Лазаренка нельзя было остановить». При цьому після вбивства Щербаня в статусі ЄЕСУ нічого не змінилося. Все залишилося так як і було. Ціна постачання газу фіксована. Обсяги були заздалегідь встановлені і нічого не змінилося.

Щ: А кількість грошей тільки збільшилась.

В: Та не збільшилась, бо ціна…

Щ: Звідки ви знаєте?

В: Ціна фіксована. Ціна фіксована на газ.

Щ: В чому фіксована?

С: Будь ласка, свідок, запитання в чому заключається?

В: Запитання полягає в тому…

Щ: Якщо вона…

С: Свідок!

В: Запитання полягає в наступному. Які додаткові преференції отримало ЄЕСУ після вбивства Євгена Щербаня?

Щ: Якщо ціна фіксована, то тоді вони не позичались би – ні ЄЕСУ з ІСД. Не викликав би Лазаренко на клумбу мене. Нічого б тоді не було. Якби вона була фіксована, і всі б дотримувалися цієї ціни. Якби воно було невигідно одним чи іншим. Не було б зовсім ніяких спорів. І не треба було б створювати ні ЄЕСУ, ні ІСД. Але вони були створені. І інтереси кожної структури захищали ті чи інші люди, і були протиріччя якраз в цьому. Значить була неузгодженість. Була неузгодженість. В цінах була неузгодженість. Так само я можу відповісти і сказати вам я за «Ітеру» («Итера» – российская компания, крупнейшим акционером которой в те годы был бизнесмен Игорь Макаров – НБН) оцю.

От, чесно Вам кажучи, от буквально за останні дні коли знав, що я піду в суд, вже і після того, як мене запросили в перший раз 19-го числа, а що буде. Я почав листати, дружина в мене там, сидить в інтернеті, в «Українській правді», а я не читаю нічого цього. Не хочу принципово. Але вона мені телефонує: «Ти читаєш ту чи іншу статтю?». «Не читаю». Почав читати. Побачив оце за «Ітеру». Тоді я скажу вам так: «Ітера» не має жодного підприємства на території Росії, України. І не мала жодного підприємства. А вигода була в чому? І одним, і іншим з ІСД. Да, ми політично захищали, ми чисто політично захищали свій ринок. Але вигода ЄЕСУ була не в захисті Донецького ринку, а забрати ліквідний товар і отримати побільше грошей. В цьому був весь сенс цієї роботи. А то, що там ви кажете, що там фіксовані ціни, там, читайте ще між строк, там  написано, де вона може бути фіксована. Вона поверхньо може бути максимальна, а нижньо вона не обізнана ця ціна. Кому вигідно, кому невигідно її отримувати. А якщо вона 83 – потолок, а постачають газ по 60 доларів. Чи по 50 постачають.  Структури ж, які працюють у Туркменії, в Азербайджані, в Росії, мають  же і власний видобуток газу і собівартість там теж різниться. Ренту вони платять з газу, але собівартість різна. Чого ціни в однієї структури, в російської в тому числі, в нафтодобувних структурах одна ціна, в інших друга ціна на нафту. Це залежить не тільки від того, а й від сєри, а від інших компонентів, які знаходяться як в газі, так і в нафті.

В: Ще раз, які вигоди отримала ЄЕСУ після вбивства…

Щ: Спитайте у Тимошенко, які вигоди.

В: Ви цього не знаєте?

С: Будь, ласка свідок, чи можете Ви відповісти на дане питання?

В: Чи можете ви відповісти на це питання?

Щ: Я ще раз кажу – я не знаю. Я не рахував гроші Тимошенко. Скільки вона заробила.

В: А…Ну, на цьому в мене питань немає більше.

С: Допит свідка Щербаня Володимира Петровича закінчено. Судове засідання закрито.

 

Комментарии  

-1 #1 Jp Lenders 06.08.2013 03:31
Вам потрібен кредит? Всього, ви ділова людина або жінка і вам потрібен кредит, щоб збільшити ваш бізнес? Потребуєте стартовий капітал для бізнесу? Незалежно від ваших проблемах кредитом може бути, ось ваша допомога, оскільки ми пропонуємо кредити як фізичним, так і фірмам за низькими та доступними відсотковими ставками.
Зв'яжіться з нами сьогодні на щоб отримати кредит сьогодні.

You have no rights to post comments